Тетяна Прокоф’єва. Вірші про російське вторгнення в Україну 2022

ВЕСНА НА ПОРОЗІ

А весна вже на порозі,
Он шумить у верболозі.
Ясним сонечком сіяє,
І теплом нас зігріває.
Люба весно, ти чудова,
Неймовірна і казкова!
Принеси нам мир у край,
Щоб тут знову був розмай!
Подаруй нам щастя в дім,
Щоб біди не було в нім!

* * *

БОЛИТЬ

Болить-болить душа,
По щоці котиться гірка сльоза.
Втрачаємо щодня близьких,
Не бачити нам більше їх.

Сум обіймає нас за плечі,
Здається, що навколо тільки порожнеча.
Та віру ми не будемо втрачати,
Бо незабаром Перемогу зустрічати!

* * *

ПАМ’ЯТЬ

Де б ми не були,
Де б ми не ходили,
Завжди у серці спогади живі,
Про тих, хто поряд не ступає
Разом із нами по землі,
Кого за руку більше не тримаємо,
Кого тепер не обіймаємо.
Пам’ять не згасне ніколи про вас,
Спочивайте з миром на небесах.

З ВІРОЮ У ПЕРЕМОГУ

Ми віру в перемогу не втрачаємо,
Травень із посмішкою зустрічаємо.
Він принесе нам радості багато,
Не будемо ми більше сумувати.

Конвалія розпустить пелюстки,
Ділитиметься ароматом залюбки.
Сонце обійми теплі подарує,
Бузок красою нас чарує.

Чарівний місяць сповнений добра,
В нім буде МИР, а не біда!

* * *

ПЕРЕМОЖНИЙ ТРАВЕНЬ

Переможний травень завітав до нас,
Розпускаються каштани у цей час!
Мирними хай будуть наші дні,
В ріднім краї місця немає війні!

Забуяють квіти під ранковим сонцем,
Соловей щебече під моїм віконцем!
Радості та щастя травень подарує,
І нарешті спокій до нас примандрує!

НАЙЦІННІШЕ

Найцінніше ми втрачаємо щодня,
Не повернути нам свого життя.
Світ змінився навколо нас,
Більше не повториться той час.

Болем загартовані серця,
Не здамося, будем йти ми до кінця.
Душі переповнені печаллю,
Але віру не втрачаймо.

Стали зовсім іншими людьми,
Бо живемо серед горя та біди.
Всі чудові миті, що війна забрала,
Памʼять, наче губка увібрала.

Та настане світлий, ясний  день,
Мир у рідний край прийде!
Перемозі будемо радіти,
Станемо найщасливіші у світі!

***

ПРОСТО ЖИТИ...

Хочеться просто жити,
Посмішкам дитячим радіти,
Від радості сльози лити,
Ніколи більше не тужити.

Хочеться просто жити
Щасливо кожну мить,
Не боятись, що зникне світло,
І темрява світ заполонить.

* * *

ВДОМА НА ТЕБЕ ЧЕКАЮТЬ

Стежечка вʼється вузенька,
Стежечка вʼється гарненька,
Шлях цей завжди буду знати,
Адже веде він до хати.
Стелеться ніжний барвінок,
Мʼята лягає до ніг,
Ступаю на рідний поріг.
Хай же доріжка ця квітне,
Ніколи не заростає,
Бо вдома на тебе чекають.

***
А ми ж не цінували те, що мали,
Нам увесь час здавалось мало.
Та очі нам війна розкрила,
І показала, що насправді є важливим!

Ми мріяли про речі,
Які й не так були потрібні нам, до речі.
Лиш зараз зрозуміли на всі сто,
Що щастя — зовсім не у ґаджеті й авто.

Відкрились душі наші та серця,
Бо щастя — це коли жива сімʼя,
Коли навколо мир та спокій,
І в цілім світі ти не одинокий.

***
Вода — це життєдайна сила,
Вона для кожного важлива,
Всі знають істину просту,
Коли я пʼю, то я живу.

Та зло зробило свою справу,
Всю воду в міста відібрало.
Спустошені тепер річки,
Не плавають по них качки.

Ворог хотів зламати нас,
Але ніколи не настане такий час.
Ми разом подолаємо усе,
І наше місто знову оживе.

Найголовніше —
         віру не втрачаймо,
До світла й миру
         край наш наближаймо!

***

І сонце світить,
                      І пташки співають,
Квіти в садочку ніжністю буяють,
Але не радісно і в літні дні,
Душі людей такі сумні.

Ми все втрачаємо близьких,
Не чутно більше голос їх.
Життя спокійне зупинилось,
Усе навколо так змінилось.

Покинуті будинки та квартири,
Руїни, що ракети нам лишили.
Чорна від горя Матінка-земля,
Палають у пекельному вогні поля.

Спустошені міста і села,
Картина зовсім не весела.
Та здатися не маємо ми права,
Заради майбуття своїх дітей,
Щоб їхня посмішка ласкава,
Теплом і світлом зігрівала
                               світ оцей.
                  

***

Я вірю у світле майбуття,

Куди злу не буде вороття.

Я вірю у перемогу добра,

Бо не може бути вічно пітьма.

Я вірю, що люди будуть жити щасливо,

І навколо буде справжнє диво!
        
        
        

***
Добро завжди перемагає,

А світло темряву долає.

Тож віру в краще не втрачаймо,

І перемогу наближаймо!

НЕ СОН

Не сон, на жаль, не сон,

Війна взяла нас у полон:

Печалі, смутку, втрат і болю

Та не забрати нашу волю.

Щоденно бій іде кривавий,

А зло неначе чорт лукавий,

Все ставить пастки та капкани,

Але розірвем ці кайдани.

Скільки життів вона забрала,

Душі у засвіт відіслала.

Змінила все, змінила нас

Та вогник віри все ж не згас.

Ми спокій, тишу здобуваєм,

Нечість від краю відганяєм.

Нам треба мирного життя,

А дітям світле майбуття.

Два роки злетів і падінь,

Здавалось, іноді, що тінь

Собою світло все закрила,

Мов чорна хмара обступила.

Та сонце ясне усміхнулось,

Все ожило й стрепенулось,

Ми боротьбу не зупиняєм,

Добро у край наш повертаєм.

* * *

ТРЕТІЙ РІК ВІЙНА...

Третій рік війна розпочала,

Здригається від болю знов земля.

Серце її розбите наче скло

І вже не склеїться воно.

В полях розквітнуть макові вогні,

Схиливши голови в пітьмі,

Вони згадають тих, хто тут поліг,

Хто з усіх сил боровся, скільки міг.

Війна змінила і тебе, й мене,

Ще довго смуток нас не омине.

Він оселився у душі моїй,

Снує туди-сюди мов дикий рій,

Лишаючи криваві рани,

Як важко розірвати ці кайдани.

Щоденно бій, за ним новий,

Боже, спини цей круговій.

Скільки відібраних житів,

Не вистачає навіть слів.

Та ми боронимо домівку,

Бо хочем жити тут до віку,

У мирі, злагоді, добрі,

У спокої та у теплі.

Світло завжди перемагає,

Хай Україна розквітає!