Максим Коровниченко
Донечці від загиблого воїна...
Це довга була, дуже люта погоня,
Та вскочила смерть, наздогнавши, на спину.
Я знаю, це важко: пробач мене, доня,
За те, що я тут під Бахмутом загинув.
Я знаю, маленька, ти довго чекала
І всім говорила «Ось прийде мій тато...»
Але цю прокляту російську навалу
Ніяк нам не можна додому пускати
Не впустимо в кров України отруту:
Жага до свободи є нашим законом.
Тому ми лишаємось тут під Бахмутом,
Слов’янськом, Лиманом, Рубіжним, Херсоном.
Тому ми ідемо на хмари за сонце:
Дорога до раю – наверх і праворуч.
Я янголом буду твоїм, охоронцем,
Я буду завжди, моя донечка, поруч.
Ми разом підемо до першого класу
Почуємо гордо твій перший дзвіночок,
А влітку вдягнемо дівочу прикрасу
Із квітів духмяних – красивий віночок.
Колись ти відчуєш душею мій погляд,
Як будеш щаслива іти до вінця.
Ти це пам'ятай: я завжди буду поряд
Я буду з тобою, мала, до кінця.
Крокують роки́, ніби воїни, строєм
Своїм споконвічним космічним маршрутом.
Ти діткам розкажеш: Ваш дід був героєм,
За волю за нашу він пав під Бахмутом.
01.03.2023
Джерело: "Українська поезія!"
https://www.youtube.com/watch?v=j2arj0sfI6k
***
Примарну осінню тишу
Ранок привіз на таксі
Війна нічого не спише
Відповідати будуть усі
У мертві будинки вітер
Змітає з дворів сміття
Всі вбиті хотіли жити
В їх планах було життя
Ховається пам'ять в лігвище:
У згадках нема війни.
У кожного вбивці є прізвище
А ось майбутнього – ні
Стоять у окопах скелі
Осінь стріляє дощем
Небо робить коктейлі
З люттю мішає щем
Миті вартують дорого
Вічність багата врожаями
Ми переможемо ворога
Коли себе подолаємо
Дай нам розуму сильного
Не плутати виклики з долею
Від вогню цього осіннього
Закрий наш окоп парасолею
(листопад 2023)
* * *
23 травня росіяни вдарили ракетою по харківському видавництву @vivat_book – загинуло 7 людей, згоріло понад 55 000 книг.
***
Розстріляна книга лежить на бетонній підлозі
У братській могилі між інших розстріляних книг.
Письменницькі душі ревуть у вогнéвій облозі,
Укутує Харків книжкового попілу сніг.
Вбивати культуру – симптом диктатур та тиранів,
Палити книжки – ритуал дикунів та потвор.
В кривавих архівах історії зібрані дані,
До чого приводить невдовзі книжковий терор.
І Бредбері свій «Фаренгейт» нам підсовує спойлером –
Сучасна реальність страшніша за антиутопію.
Росте розуміння отим скороспеченим бройлером:
Повік першотвір під собою ховають копії.
Жевріють в вогні почуття молодого поета,
Сторінки чорніють та мовчки благають води.
Коли в видавництво книжок прилітає ракета,
Це людство у певний момент десь пішло не туди.
(травень 2024)
* * *
***
Не бачу, нічого не бачу
На обличчі кривава маска –
Важка, болюча, гаряча,
Лікарю, зробіть щось, будь ласка
Буває, що доля нечемна
І робить з нами, що хоче
Зніміть цю маску – бо темно
Лікарю, врятуйте очі
Ви знаєте, вони в мене сірі,
Як небо взимку над ріллю
Кажуть, сила у вірі
Я вірю в вас, Лікаре. Вірю!
Пам'ять моя плаче,
Вічність перед очима
Невже останнім, що бачив,
Це буде смерть побратима?
Я хочу бачити небо,
Хмар пухнасті долоньки,
Мені конче треба
Бачити посмішку доньки
Посміхнутися в очі любі,
Примружитись від блиску снігу,
Подивись шось на ютубі,
Дочитати нарешті книгу.
Лізуть зграї собачі –
Зустрічаємо їх вовчими зграями
Не бачу, нічого не бачу
Скажіть, ми перемагаємо?
(10.05.2023)
* * *
Мій генерале, ти вчора загинув в окопі
Тебе повезуть в твоє рідне маленьке село
Твій кінь завмирає у вічнім нестримнім галопі
І падають сльози людей на холодне чоло.
Мій генерале, ти завтра знов підеш в атаку
І порівну душу розділиш свою між бійців
Лунають молитви до Крішни, Христа та Аллаха,
І Марс переказує Друзям молитви оці
Робота твоя – це бої, нескінченні, тривалі
Готуй свій мундир, бо тобі ще приймати парад.
Мій генерале, ти в небо кидаєш медалі,
Щоб небо віддало тобі твоїх вірних солдат.
Мій генерале, ти міст підриваєш собою
Бо ворог не має ходи туди там, де серце твоє
Коли розумієш, що жити не можна з ганьбою,
Тоді твоє небо безмежніше ширшим стає
Ти знаєш, яку собівартість складе Перемога,
Чому так важливо імперії стати руїною.
Мій генерале, зв'яжися по рації з Богом:
Нехай Він розселить героїв всіх над Україною.
Дякую.
* * *
На відео: Максим Коровниченко. "За сльози жінки, за крик малечі..."
Максим Коровниченко
За сльози жінки, за крик малечі...
Крок за кроком, крок за кроком
Під нашим небом, під нашим богом,
Зваливши долю важку на плечі,
З землі своєї женемо нечисть.
Скрізь біль та втому, скрізь смерть та зраду.
Занадто цінне у нас позаду:
Дитинство, друзі, батьки та діти,
Ранкова кава, сади та квіти,
Рибалка з кумом, в батьків вечеря,
Мала з собакою грає в сквері,
Країни люди – прості, могутні
І наше спільне святе майбутнє.
Тут пам’ять предків – могили роду,
Тут сіють волю та жнуть свободу.
Тримайся, ненька: ми тут, ми встигли.
Ми обіцяли братам загиблим,
Що жодній латці землі цієї
Не бути зроду шматком расєї.
Ростемо швидко, нам зброя впору.
Наш добрий ранок – це вбитий ворог,
Якого в пекло забрав нечистий
Він там шукає: «А де нацисти?»
Нацисти вбили людей в Ізюмі
Країна плаче, вона у сумі.
Ми замінили в душі деталі,
Затисли горло та йдемо далі.
Наш подих стане їх некрологом
Бо крок за кроком, наш крок за кроком
За сльози жінки, за крик малечі
Ми будем бити цю кляту нечисть.
(вересень 2022 р.)
Джерело: "Українська поезія!"
https://www.youtube.com/watch?v=gxe6Nobmgwc
* * *
Темінь – тітка чорнорота,
Так, без світла нам капєц.
Тож цінуємо роботу
ГЕС, АЕС, ГАЕС та ТЕЦ.
Ось вже сонечко розквітло,
У вікно промінчик лине.
Вимкни в хаті зайве світло:
Хай і люстра відпочине.
А сусід психічно хворий
Трощить дім наш без упину.
Мрія дика у потвори:
Хоче знищить Україну,
Хоче нас усіх убити,
Хоче в нас забрати сили.
Щоб замерзли наші діти,
Щоб ми в темряві сиділи.
Але ми народ упертий,
Працьовитий, нелякливий.
Українці, ми – не жертви,
Ми щомиті робим диво.
Не набридне тій тварині
З енергетики знущання.
Зникне світло у країні –
Допоможе нам кохання
Наше славне, до нестями,
Де сусіди йдуть курити,
Заплітаймось почуттями,
Щоб тепер як слід робити
Вже новітнє покоління
Українців – справжнє, вільне.
Проросте нове коріння –
Вікове, надійне, сильне.
Юні красені-титани,
Що нові напишуть вірші.
Меньше точно нас не стане,
Нас ставатиме все більше.
Розливає морок повінь,
Ох, ви, думи, мої думи.
Зекономте світла промінь:
Твій донат – частинка струму.
Тож цінуємо роботу
ГЕС, АЕС, ГАЕС та ТЕЦ.
Це – про глузд та про турботу,
Бо без цього нам капєц.
(Буремні 12-17.10.22)
* * *
Виявляється, коли у Києві вимикається світло, до Києва повертаються зорі. І їх дуже багато.
***
Хто нічницями* хворий,
Той бачив, напевно,
Що над Києвом зорі,
Бо у Києві темно.
Щось звичайне та гарне,
Без подвійного змісту –
Просто небо безхмарне,
Безракетне та чисте.
Цю оманливу тишу
Десь боронить еліта.
Ніби все як раніше:
Тільки небо та літо.
Ані руху надворі –
Комендантська година.
А над Києвом зорі
Відпочинь, Україно.
*Нічниці – безсоння.
(червень 2024)
Джерело: https://www.instagram.com/p/C7-7YlWNBx6/
* * *
Протягом пари днів побачив 2 різні однакові історії. Про Андрія Гречаного, полтавського рятувальника, який пробіг 21 км у повному спорядженні у півмарафоні незламності, присвятивши забіг загиблим внаслідок ворожого обстрілу Харкова колегам. Та про Яну Степаненко, 12-річну україночку, яка, втративши обидві ноги після кaцaпскoгo обстрілу, пробігла 5 км на бостонському марафоні.
***
Біжати, йти, повзти до перемоги
Через зневіру, розпач, біль знемоги,
Пройти усі тортури та бої,
Бо там – Свої.
Ревіти, голосити, вити наодинці,
Гірке те лихо лити через вінця,
Донесхочу наїстись самоти –
Та далі йти.
Загоїти роздерті з м'ясом крила,
Звільнити посмішку, повірити у силу,
Бо поруч твої сестри та брати –
Перемогти.
(квітень 2024)
* * *
***
Бог, не спиш? Я бачу через зорі в тебе світло
Спокійні тихі ночі – нині скарб
Якщо ця кулька - це твоя палітра,
То, справді, в ній задосить чорних фарб
Ти точно знаєш, Бог, що буде далі
Ти маєш гарний план, як містер Фікс
Я чув, що людство зацікавили скрижалі
І вартість їх росте на OLX
Та нині їм ціна – копійка мідна
Бо значення їх інше – та страшне:
Там на окремих заповідях видно
Замазані червоним частки Не
До речі, Бог, чи є в собак гріхи?
Давно з тобою поруч моя Джессі.
Нехай пограються із нею дітлахи,
Що навесні загинули в Одесі
А ще улітку, взимку, восени
У Бучі, в Харкові і так на схід по колу
В садочок райський ходять там вони?
А вбиті підлітки пішли в небесну школу?
Ти пам'ятаєш, Бог, обійми теплі мами,
Коли біжиш до неї через небо?
Хто у серцях своїм життям будують храми,
Ті все одно колись прийдуть до себе
Гриземо ворога крізь сльози та молитву
Ми ще живі в цей ранок, слава Богу
Ти дай нам, Боже, сил на нову битву
Ти ж віриш теж у нашу Перемогу?
(березень 2024)
* * *
Уявіть день, коли з усіх месенджерів, стрічок, каналів, вікон пролунає - ПЕРЕМОГА!
Яким він буде, цей Ваш День?
***
В дворах накривають столи, розставляють стільці,
Весна одягає природу в святкове та свіже.
В сусідки старенької сльози біжать по щоці
Та падають сіллю в салат, що вона тихо ріже.
Люди виносять з домівок їство та вино,
Саджають за стіл до дітей завітавшого Бога.
А він насипає птахам золотаве пшоно
І кожною стрункою Всесвіт бринить – Перемога!
Наллємо по вінця, піднімемо келихи, вип'єм до дна
Та будемо плакати довго від щастя та болю.
Нарешті вона закінчилась, ця клята війна,
Та скільки чудових людей не повернеться з бою.
І вийде країна уся на Великий Парад,
Щоб шану віддати усім кого звемо герої.
Це люди безцінні, коштовністю в сотні карат,
Це люди-граніти, це люди-легенди, це люди-набої.
А потім гуртом треба братися всім до роботи –
Харків, Донецьк, Севастополь, Одеса, Карпати –
Нам слід іще стільки всього у собі побороти,
Нам треба вставати щоранку та йти працювати.
Зґвалтовану ворогом землю лікують сапери,
Виймаючи з рідного тіла снаряди та міни.
У нових красивих оселях вже клеять шпалери
Та ставлять колиски – чекають появу дитини.
Смакуємо світові баношем, борщиком, салом,
У світ експортуємо САУшки, "Стугни" та дрони.
А сивий герой на протезі вже став генералом:
Він в 30 пройшов через пекло та знищив дракона.
В Дніпрі, наче в космосі, плавають зорі-шипшини –
Гуляємо разом Подолом удвох до світання.
Усе це – твій дім. Ти господар всієї країни:
У тебе в руках і твоє, і її процвітання.
(квітень 2024)
* * *
Відгримить війна, тоді збирайтеся,
Все беріть – ненависть, радість, втому!
Повертайтеся, дівчата, повертайтеся
По Шляху Чумацькому додому.
Чоловік побув на господарстві –
Захистив ваш дім, зорав город.
Ти – його промінчик в темнім царстві,
Він – твоя стіна від всіх негод.
Донечки, дружини та матусі,
Забувайте швидше про підвали.
Хлопці – бородаті та безусі –
Вдячні людям, що про вас подбали.
Погуляйте чемними Европами,
Де весна вирує кольорами,
Де земля не згажена окопами,
Де вона не всіяна тілами.
Україну славте, не цурайтеся –
Її мужність всім тепер відома!
А настане перемога, повертайтеся,
Повертайтеся, дівчата, вже додому.
(квітень 2022)
* * *
Коли закінчиться ця грьобана війна,
І Zлобні Zомбі Zгинуть на світанні,
Ми знімемо усю фігню з вікна –
Бувай! Спасибі, світломаскування!
А Маня скаже: Го у зоопарк?
Я, мабуть, там солодку буду вату.
Міста палали, наче Жанна д'Арк,
І треба наново усі їх будувати.
Коли закінчиться ця довбана війна,
Уся країна вийде на роботу –
Нам треба стільки вигрісти лайна,
Нам треба вигнати із дому всю гидоту.
Несе дитинку дівчина в подолі –
Життя іде, скінчилися бої.
Що відбувається на нашому Подолі,
Там і залишиться, бо тут усі свої.
Коли закінчиться ця кончена війна
І піде в пекло покидьок та вбивця,
Згадаємо полеглих імена
І віддамо їх тим, хто народився.
І скаже світ: Які ж ви там круті!
Ми сцикуни. Такі в житті контрасти...
Тримайте баксів гори золоті.
Одне питання: зможете не красти?
Перемогти бажання найшалене,
Хоч в перемог своя важка ціна.
Моя дочка повернеться до мене,
Коли закінчиться ця грьобана війна.
(березень 2022)
* * *
Козацькому роду нема переводу,
Допоки ти вмієш цінити свободу.
Ти сильний, бо вільний. Ти вільний, бо сильний.
Хто хоче, хай лізе під камінь могильний.
Бо їм там комфортно, там тихо та сухо -
Вони мають право. Та все ж таки сука...
Коли всі мотузки в руках ляльковода,
То зона комфорту. Але не свобода.
І треба вивчати з дитинства у школі,
Що дихаєш легко, коли ти на волі.
Бо ми є засновники гарної моди:
Сьогодні у тренді носити свободу,
Щоб колір був свій - автентичний, помітний.
У нас ось, наприклад, він жовто-блакитний.
Малюєм своє ми - країну та місто,
Старанно, щоб все ж за кордони не лізти.
Свобода - твій бренд, це твій стиль і традиція.
І це мають знати усі, і поліція.
Її тобі вклали з любов'ю батьки,
Її захищали твої кулаки.
Ти вчиш бути вільною сво́ю дитину:
Історію знати, любити країну.
То є українська славетна природа:
Хазяйський підхід та козацька свобода:
Садочок, городик, чистенька хатинка,
Гарненька дружина, вгодована свинка,
Безстрашні брати і нагострена шабля,
Фейсбучним істерикам - ввічливе "Ша, бля!"
Нам кажуть: "А если?.." ми: "Нє, то ганьба!"
І точиться знову тяжка боротьба.
І ця боротьба до сих пір не стихає,
І янголи кажуть, що "Бог - він не фраєр",
І кожен з нас вірить у кума та Бога,
І знає, їм дулю, а нам - перемога!
Козацькому роду нема переводу,
Допоки ти вмієш цінити свободу.
Забий, щоби бачити, десь у мобільний:
Ти сильний, бо вільний. Ти вільний, бо сильний.
Художник Нікіта Тітов.
За матеріалами: https://www.instagram.com/_all_writer_/