"Як не любити рідну мову
І як її не берегти,
коли із нею в даль грозову
ми йшли на бій - і я, і ти..."(Володимир Сосюра)
"Я знаю силу слова -
воно гострiш штика
i швидше навiть кулi,
не тiльки лiтака..."(Володимир Сосюра)
Володимир Сосюра, вірш "О мова моя"
"... Це - матері мова. Я звуки твої
Люблю, наче очі дитини...
О мова вкраїнська!.. Хто любить її,
Той любить мою Україну."(Володимир Сосюра)
"Трави, мої трави, ви густі, шовкові,
вітер ваші коси в пустощах не рве.
Б’ється моє серце, сповнене любові
до землі, що з неї вийшло все живе.До землі, що злився я з її красою,
що для неї думи, мрії і пісні..."(Володимир Сосюра)
"Я не кину співати про тебе,
краю мій, моє щастя, мій дім!
Скільки зір у високому небі,
стільки співів у серці моїм..."(Володимир Сосюра)
"Дзвін шабель, пісні, походи,
воля соколина,
тихі зорі, ясні води —
моя Україна..."
Тарас Шевченко, поема "Єретик"
"... Кругом неправда і неволя,
Народ замучений мовчить.
І на апостольськім престолі
Чернець годований сидить.
Людською кровію шинкує
І Рай у найми оддає!
Небесний Царю! Суд Твій всує,
І всує царствіє Твоє..."(Тарас Шевченко)
Поезії Володимира Сосюри про рідну мову
Вірші Володимира Сосюри про мову і слово: "Як не любити рідну мову", "Я знаю силу слова", "О мова моя", "Рідна мова".
Читайте вірші Володимира Сосюри про Україну: "Любіть Україну", "Сад", "Люблю я слухати у полі", "Знову пахне липа юністю, весною", "Співи", "Україна", "Моя любов, як пісні дужі крила", "Гнів", "О, ми знаєм, що так не буде", "Перлами, росою, сонцем, далиною", "Весняний сад, квітки барвисті", "Проклятий крук тебе терзає", "Як не любить той край".
Вірші Володимира Сосюри про кохання: "Нам", "Зима", "Сині квіти, ясні очі" (На спомин - Катрусі), "Неначе це було учора", "Пам’ятаєш, як літом", "Моя душа - як арфа золота", "Небо гасне", "Туди, де в синім неба морі", "Як сонце в небі, ти в душі моїй", "Моя зірка погасла остання", "Після дощу", "Я вітру спитаю: “Чи любить вона?”", "Ніяк од щастя не засну я".
"Ну чому ті хвилини кохання
я не можу забути ніяк!?
Десь далеко у білім убранні
моя люба, тепер не моя..."(Володимир Сосюра)
"... Будем iти ми з тобою тодi
в нiжному вiтрi до рання,
вип'ю я очi твоï молодi,
повнi туману кохання... "(Володимир Сосюра)
"Коли потяг у даль загуркоче,
пригадаються знову мені
дзвін гітари у місячні ночі,
поцілунки й жоржини сумні..."
(Володимир Сосюра)
Вірші Володимира Сосюри про кохання та любов: "Так ніхто не кохав", "Васильки", "Марії", "Марія" ("Задуманий вітер над городом віє"), "Марія" ("Зеленіють жита, і любов одцвіта"), ""Я - квітка осіння… Дощі мене мочать", "Коли потяг у даль загуркоче", "Бiлi акацiï будуть цвiсти", "Ну чому ті хвилини кохання", "Зима", "Сині квіти, ясні очі" (На спомин - Катрусі), "Неначе це було учора", "Пам’ятаєш, як літом", "Моя душа - як арфа золота", "Я губ твоїх дихання п’ю", "Небо гасне", "Туди, де в синім неба морі", "Як сонце в небі, ти в душі моїй", "Моя зірка погасла остання", "Після дощу", "Я вітру спитаю: “Чи любить вона?”", "Ніяк од щастя не засну я".
"Учитель мій! Як ми тебе любили,
як слухали тебе в полоні юних мрій!
У пам’яті моїй тримає років сила
твій тихий карий зір і кашель твій сухий..."(Володимир Сосюра)
"Я - квітка осіння… Дощі мене мочать,
рве вітер мої пелюстки…
І сонце на мене світити не хоче,
тумани пливуть од ріки..."(Володимир Сосюра)
"В огні нестримної навали
Рубали, різали наш сад...
А ми дивилися назад
І за минулим сумували..."(Володимир Сосюра)
"Зеленіють жита, і любов одцвіта,
і волошки у полі синіють.
Од дихання мого тихий мак обліта,
ніби ім’я печальне - Марія'..."(Володимир Сосюра)
"Задуманий вітер над городом віє,
Ідуть перехожі невпинним прибоєм,
І я поміж ними йду, повний тобою,
горять ліхтарі, мов шепочуть:
"Маріє!.."..."(Володимир Сосюра)
"Васильки у полі, васильки у полі,
і у тебе, мила, васильки з-під вій,
і гаї синіють ген на видноколі,
і синіє щасті у душі моїй..."(Володимир Сосюра)
