Неля Шейко-Медведєва - українська письменниця, поетеса, драматург, театральний критик, член Національної спілки письменників України. Неля Семенівна є авторкою збірок п'єс-казок для дітей "Квітка щастя" і "Чари осіннього лісу". Як і народні казки, твори Шейко-Медведєвої повчальні, в них завжди добро перемагає зло, а правда торжествує над кривдою.
П’єса-казка "Лисиця, що впала з неба" створена за мотивами українських народних казок. У ній швидко змінюються події, героїв легко розпізнати за мовленням і вдачею.
П'єса "Vita varia est" ( Життя мінливе") стала лауреатом V-го Всеукраїнського конкурсу "Коронація слова" (2004), а її радіо версія стала лауреатом Третього Всеукраїнського конкурсу радіо п'єс "Відродимо забутий жанр" (2010). У 2004 році драма "Vita varia est" ("Життя мінливе") стала дипломантом V-го Всеукраїнського конкурсу романів, кіносценаріїв, п’єс та пісенної лірики про кохання "Коронація слова", а у 2010 році радіоп’єса "Vita varia est" ("Життя мінливе") стала Лауреатом 3-го Всеукраїнського конкурсу радіо п'єс "Відродимо забутий жанр". Опубліковано п'єсу "Vita varia est" ("Життя мінливе") у збірнику 7 п'єс Олега Гончарова "Сім кроків до театру" (видавництво "Фенікс", 2018 р.).
"Особняк Еліота Льовена. Полудень. Мсьє Льовен, загіпсований по саму маківку, лежить на жорсткому залізному ліжку та марно намагається натиснути шиною, котра стирчить з гіпсу, на кнопку дистанційного управління телевізором... Пробує поворухнутися, знову ж таки, без бажаного успіху. Повільно до спальні заходить мадам Шарлотта..." (Олег Гончаров)
У 2014 році п'єса "Вниз по голці" (під назвою: "Венечка") стала Лауреатом II Міжнародного конкурсу "Корнійчуковська премія" в номінації: "Сценарій дитячого фільму і драматургія для дітей та юнацтва". Опубліковано п'єсу у збірці "Сім кроків до театру" (видавництво "Фенікс").
"Затемнена сцена. Крізь тишу починає повільно просочуватися голос далекого органа. Стрімко приростаючи в силі, мелодія раптово змовкає, залишивши після себе сумне й тривожне післязвуччя – завивання вітру, шалений гавкіт собак та різкі окрики людей. Прожектор висвічує на лівій половині сцени частину барачної стіни та двох'ярусні нари. На верхніх нарах прикрита брудним простирадлом нерухомо лежить людина. Ляскають вхідні двері. Два санітари у подертих тілогрійках, одягнутих поверх брудних халатів, вносять худого, сивого чоловіка й кладуть його на нижні нари. Слідом за санітарами в барак заходить лікар Кузнєцов..." (Олег Гончаров)
"Загородній будинок Гордєєва. Гордєєв, одягнутий в досить забруднений глиною фартух з клейонки, зайнятий ліпкою. В станку стоїть споруда, котра досить віддалено нагадує людський торс. Час від часу Гордєєв відходить на деяку відстань від скульптури, фальшиво наспівуючи при цьому: "Очі чорнії". Під час чергового візуального огляду своєї роботи, Гордєєв на декілька секунд завмирає: десь за вікном починає кукувати зозуля..."
(Олег Гончаров)
"Лоботомія – це психохірургічна операція, завдання якої – змінити функціонування лобових або інших часток головного мозку, в тому числі відповідальних за самовизначення і самосвідомість людини, шляхом хірургічного втручання."
Трагікомедія на дві дії "Про що говорять коти" у 2018 році увійшла до збірника п'єс Олега Гончарова "Сім кроків до театру" у перекладі Раїси Гончарової (видавництво "Фенікс", стор. 282-331). У 2019 році трагікомедія "Про що говорять коти" увійшла до Long List V «ГаШоТю?» АТ "АМПЛУА".
2004: "Сім кроків до Голгофи" (Драма на дві дії) входить до Антології сучасної української драматургії "Страйк ілюзій", видавництво Соломії Павличко "Основи", м. Київ. (стор. 51-94).
2012: Драма "Сім кроків до Голгофи" включена до Інформаційного Збірника сучасної української драматургії "Авансцена" (Ел. стор. 40-42), а в 2013 році - включена до Інформаційного Збірника сучасної української драматургії "Авансцена" (книжковий варіант).
2018: Фантасмагорична драма "Сім кроків до Голгофи-2" увійшла до збірника п'єс Олега Гончарова "Сім кроків до театру" (на українській мові), видавництво "Фенікс", стор. 14 -77.
2012-2019: Вистава "ГОЛГОФА" (на укр. мові) Олега Гончарова - театр "Вавилон" НПУ ім. Драгоманова, м. Київ (режисер Ірина Савченко).
«"Люба Антеє! Немає більшого щастя, ніж бути коло Вас, бачити Ваші чудові очі, читати Ваші чисті думки. Та, на жаль, мені вже час. Полюбіть цю дитину, що носить для Вас під серцем Сара. Це Ваша дитина, Антеє. З любов’ю Гот’є."» (Олег Гончаров)
У 2012 році електронне видання "Фаворит його Нікчемності" (комедія-фарс на дві дії) було включено до Інформаційного Збірника сучасної української драматургії "Авансцена", а у 2013 році побачило світ й книжкове видання.
У 2018 році комедія-фарс "Фаворит його Нікчемності" увійшла до паперового видання збірника 7 п'єс "Сім кроків до театру" (видавництво «Фенікс»).
2019 рік - вистава за мотивами п'єси "Фаворит його Нікчемності" (комедія-фарс на дві дії) Олега Гончарова - Харківський національний університет мистецтв ім. І.П. Котляревського, театральний факультет, кафедра режисури драматичного театру (режисер - Марина Захарова).
"Готель. Хол. За стійкою під магнітофон дрімає Дрюкін. Роза Рудольфівна та Варя зайняті кожна своєю справою: Варя, стараючись не шуміти, шваброю протирає підлогу, Роза Рудольфівна – листя фікуса, який стоїть біля гостьової канапи. У хол через парадні двері невпевнено заходить Виквин, екіпірований явно не по сезону. На ньому унти, хутряні штани, за спиною величезний рюкзак та широченні лижі. На лівому плечі дулом униз висить мисливська рушниця. Виквин піднімає ногу для наступного кроку й у цей момент чується дзенькіт розбитого скла, тріск дерева та скрегіт металу. Кілька секунд нічого не відбувається, усі ніби чекають "чогось". І це "щось" в особі Марини з перекошеним від жаху обличчям кулею влітає в хол..." (Олег Гончаров)
"Квартира Баконіних. На величезному ліжку, укрившись з головою верблюжою ковдрою, копошаться, попискуючи, Юхим Баконін і Інга. Дзвонить телефон, включається автовідповідач, Юхим неохоче виповзає з-під ковдри, піднімає з підлоги розшитий драконами халат. Юхим підходить до відкритого вікна, декілька секунд нерухомо стоїть, підставивши міцні груди легкому протягу, що мляво роздмухує тюлеву фіранку. Раптово він, коротко зойкнувши, хапається рукою за груди, повільно осідає на підлогу. З-під притиснутої до грудей долоні струменіє кров. Напіводягнена Інга, запищавши від переляку, блискавкою зіскакує з постелі і кидається до дверей. Через мить вона повертається і, скиглячи від страху, підповзає до розпростертого на підлозі коханця. Юхим не подає жодних ознак життя. Забруднена кров'ю Інга підхоплюється на ноги, хапає з журнального столика свою сумочку, босоніжки, джинси, понишпоривши по кишенях баконінського піджака, знаходить його портмоне, тремтячими пальцями виколупує з нього гроші і, ще раз озирнувшись, зникає за дверима..." (Олег Гончаров)
Олег Гончаров – драматург, сценарист, композитор, дизайнер. Друкувався в "Страйк Ілюзій", "Авансцена", Драмовичок", в журналі "Дніпро", збірнику творів переможців "Корнійчуковська премія" (видавництво "Плутон"), "Як тебе не любити...", в Дебют-газеті, має збірник семи п'єс "Сім кроків до театру". Є автором 30 п'єс, котрі були в репертуарах театрів України, Білорусії, Німеччини, Канади, Росії; романи: "Савейна", "Юлька", "Ігри хакерів"; автор 39 реалізованих к/м анімаційних кіносценаріїв; є ілюстратором: "Савейна", "Сім кроків до театру", "Дзвони долі". "Казкові історії Русани та Данилка".
"Сумний наш Князь, сумний наш Князь,
Лягли йому на чоло хмари,
Неначе ждуть нас знов удари,
Неначе знов орда знялась..."(Олександр Олесь)
Драматичний етюд «По Дорозі в Казку» Олександра Олеся є одним із взірців української символістської драми. Вона присвячена завжди актуальній проблемі вождя і народу. Поступ, мета завжди досягаються сміливістю одиниць, їхнім подвижництвом, а нерідко й смертю. Образ Казки як символ у цьому творі багатогранний. Це і держава, і мрія, і земля обітована – тобто все те, що манить і тривожить людські уми, спонукає до руху вперед.
«Наталка Полтавка» Івана Котляревського - перша класична українська п’єса, написана в дусі просвітительського реалізму, з помітно виявленою тенденцією до романтизму. Ця «свіжа, незаймана квітка народної поезії» відкрила нові широкі можливості для ідейно-художнього зростання нової української драматургії, закладала основи національного театрального репертуару, визначала його подальші шляхи і перспективи.
"Бумеранг" (комедія на дві дії), "З молитвою про прощення" (фантазія-реквієм на одну дію), "Заміж?! Та ніколи!!!" (комедія-фарс на дві дії), "Хроніки Чукотських Еміратів" (комедія на дві дії), "Синдром молодої дружини" (комедія на дві дії для старшокласників та дорослих), "Випадкові діти від Нобеля" (комедія на дві дії для старшокласників та дорослих), "Вікно з видом на смерть" (драма на дві дії) - твори, автор яких - Олег Гончаров, перекладені письменницею Раїсою Гончаровою українською мовою.
"У цей приїзд я вже не носилася змиленим конем по місту, час від часу непритомніючи від захвату. У цей приїзд, я тихо відкололася від своєї компанії, сіла в кафе і поринула у свої думки, що обсідали мене в останні місяці. Їдучи зі столиці, я навмисне залишила ноутбук включеним і тепер Шура вже напевно в курсі того, що її таємниця вже, властиво, не таємниця. Штірліц був близький до провалу... Зрозуміло, не така вже я й кровожерлива насправді. Нехай живе, скільки їй Бог відміряв..." (Раїса Гончарова)
Монодрама "Втеча" у 2017 році увійшла до збірки семи п'єс Раїси Гончарової "Дзвони долі", виданої за підтримки КМДА.
