На відео: аудіокнига — казка Олександра Олеся "Микита Кожум’яка".
Олександр Олесь
МИКИТА КОЖУМ'ЯКА
Казка в чотирьох картинах
Завантажити текст казки в чотирьох діях Олександра Олеся "Микита Кожум'яка" (txt.zip)
|
ДІЙОВІ ОСОБИ: Микита Кожум'яка. |
|
КАРТИНА ПЕРША
Палати Князя.
|
Дівчина Сумний наш Князь, сумний наш Князь,
Ах, я так серцем не боліла,
Лишіть! Послухайте мене:
Покинь свої химерні мрії
Чому ж увесь народ не встане
Мовчи... Бо й стіни мають вуха!..
Ах, в серці кров моя кипить!
У тебе серце золоте...
Недобрі знов у тебе очі...
Ні, Князю мій! Ні, я спокійна.
Спокійна... ти... А де ж вона?
Сидить в задумі край вікна
Невже країна вся байдужа?..
Що сталось, Джуро? Чийсь гонець?
Атож! Від Змія посланець.
Іди собі в свої покої.
Ах, не минути долі злої... (Виходить.)
Хм! Посланець?!. Від Змія... Клич!
Такий він чорний, як та ніч!..
Дарма!.. Іди, зови в палати!
За три дні відповідь я дам...
Гляди! Накличеш ще біду... (Виходить.)
Щоб нарешті ката-гада
Воєводи надворі (Пішов.)
...Відчуваючи зарані,
Що, пішов?
Пішов, здається.
Як у мене серце б'ється!
Та нічого... Залиши!
Як горять у мене груди!..
Мамо, тату! Не журіться!..
Доню, донечко, з тобою
Ні, до зброї, до двобою! |
|
КАРТИНА ДРУГА
Велика світлиця в палатах Князя. За столами сидять воєводи.
|
Князь Воєводи, в горі, в тузі
Мусим ми скоритись долі —
Гнулись ми, та досить гнутись —
Правда! Час підставить груди:
Хай загине лютий Змій!
Мусить край настати Змію!
Бачу, слухаю, радію. (Тиша.) Другий воєвода Що ж замовкли, люди добрі?!
Їхні руки, кажеш, з криці!..
Дід там... Справу пильну має,
Що ж, гаразд! Зови в палати.
«В лихоліття всі до згоди», —
Б'ю я Князеві чолом,
Тут не місце жартувати!
Я, панове, не жартую,
Ось про це і йде нарада...
Змія б син мій поборов.
Що ж, він дужий?
Та не знаю,
Ах, коли б він гада вбив,
Не прошу нічого в тебе,
Ох, старий, тяжка година!
Щоб пішов він?! Та нізащо!
Що ж — послати посланця?
Де там! Знаю я синів!
Все зроблю, сивенький мій,
Цей уб'є напевно гада!..
Що ж... Скінчилася нарада... |
|
(Князь встає і виходить. Разом з ним встають і воєводи з ніяково похиленими головами.)
КАРТИНА ТРЕТЯ
Подвір'я Кожум'яки. Сини при роботі.
|
Перший син (співає) «На горі мак цвіте,
Гарна пісня, що й казати...
Вибирати треба рівну,
Тихше!.. Може він почути,
Коли шкурою вже лясне, —
А ви чули чутку дивну?
Що робить? Прийшла черга
Таку руку має він,
Гей, Микито, чуєш ти,
Одчепись...
Гарно, сину, дуги гнеш — (До другого.) І ти добре шкури мнеш...
З його сила так і пре:
Ех, цю б силу та на Змія!
Князь великий нас послав (До Микити.) Отже, Князь хотів би знати,
Одчепіться!..
Кепсько... Ви мовчіть тепер... (Парубки з похиленими головами пішли.) Батько Сину, сину! Що ж це буде?
Слово ще — й робити кину. (Входять дванадцять дідів.) Старий дід Князь послав нас до Микити (Вклоняються.) Довго Князь марнів від суму,
Ходять, лазять, заважають,
Йдіть, бо близько до біди!
Знов набилось повний двір...
Йдіть, бо станеться пригода! (Діди пішли.)
Що це, сину?! Глум, пиха?
Не доводьте до гріха!
Я мовчу... Не хочеш битись, —
Бачать: робить, — почекайте, (Входять дванадцять дітей.) Дівчинка Нас прислали до Микити,
Ось він, діти, шкури мне.
Князь, Княгиня і Князівна
Скарбів, діти, я не хочу!
Низько б'єм чолом Микиті...
Люди добрі! Лихо в нас! (Всі наче закам'яніли.) |
|
КАРТИНА ЧЕТВЕРТА
Майдан за містом. Вдалині, на горі, химерний замок Змія з різнокольоровими, освітленими огнями вікнами. Ліворуч попід горою частина міста. Ледве починає розвиднятись. Юрба, яка щохвилини збільшується.
|
Перший голос Ось тут, ось тут ставай:
Народу звідусіль
Хотілося б піти
І смерть собі знайти,
Та там тебе чорти
А скільки їх прийшло
Коли б це вдень було,
Та де там! Серед дня
Сьогодні Князь ішов,
Я бачила в дворі
Залізну булаву
Здається, ось ідуть
В палац, до замку йде!
Погляньте: став, як дуб,
Князь! Князь! Шапки з голів...
Княгиня також з ним
Добридень вам усім!
Б'ємо тобі чолом, (Князь із Княгинею пішли наперед.) Голос (з дерева) Ой, гляньте, гляньте: Змій!
Ой лишенько, дивіться!
Який страшний та злий!
Микита одступив...
Невже це з переляку?
Микита не здригне:
Посипав іскри Змій.
Схопились... ай, ай, ай!
Ну що ж? Хоч боки розім'яли!
Дивіться! Буде щось: (Гук від удару.) Ага! Ото дістав!
Дісталось і Микиті!
Це, мабуть, перший бій
Ай, як розгнівавсь Змій! (Чути гупання булави.)
Не видко ані-ні! (Пауза) Дивіться: Змій упав,
Схопились знов! Ай-ай! (Чути: бух, бух, бух.) Ну, тут вже буде край!
Погляньте: Змій зваливсь! (Гупання. Люди весь час ворушаться, деякі пробують вилізти на дерева, матері піднімають угору дітей.) Голос (з дерева) Як мертвий, Змій лежить... Крики — Слава, слава, слава,
Микита вже з палацу йде
— Князівну, Князівну! |
|
За матеріалами: Журнал для дітей "Веселка", 1971 р. Художник - Петро Андрусев.
Більше творів Олександра Олеся на "Малій Сторінці":
Топ
Казка для хлопчиків.
Я її в третьому класі читала))
Непогана казка.
Мені сподобалась.
Вірш просто топ робіть такі ще
дякую за казку вона мені допомагла в укр.мові
Дуже інтересга казка-п'єса