"Щоб квітла Україна
Із сонцем, з вітерцем —
Кожнісінька родина
Саджає деревце.
Той вишеньку,
Той яблуньку,
Той дуб, а той горіх
Для того, щоб прикрасити
Свій батьківський поріг..."(Надія Кир’ян)
"Щоденник школярки Мілочки" - це дитячі віршики Ганни Черінь про малу Мілочку та її пригоди у школі: "Завтра до школи", "Перший день", "Всі погані", "Суботня школа", "Дитячі забави", "забудько", ""Майстер" Гриць", "Коляда", "Моя золота рибка", "Прізвиська", "Розкажи про Україну", "Вибираю собі подругу", "Козак Джім", "Аритметика", "Куховарка", "Домашні завдання", "Шкільний пікнік", "Іспит", "Літній табір", "Пригода в парку", "Пригода з котом", "Смерть Рябка", "Український сон", "Що з мене буде?".
"Полюбилися двоє.
І немає вже сну,
і немає вже дня
без молитв…
Помолилися двоє.
І немає вже сну,
і немає вже дня
без любові…"(Сергій Губерначук)
"Дай, я буду таким, як хочу,
Щоб не всі мене розуміли...
Ти вбачаєш у цьому злочин?
Я вбачаю у цьому — крила!.."
(Сергій Губерначук)
"Я знаю силу слова -
воно гострiш штика
i швидше навiть кулi,
не тiльки лiтака..."(Володимир Сосюра)
"Прийшла лиска —
Руда кіска
У село до коваля
І тихенько промовля:
— Чи могли б ви,
А чи ні
При ковадлі, при вогні
Голос викувать мені?.."(Валентина Каменчук)
"Як не любити рідну мову
І як її не берегти,
коли із нею в даль грозову
ми йшли на бій - і я, і ти..."(Володимир Сосюра)
"Яка красива у нас мова:
І калинова, й малинова,
Дзвінка, барвиста, голосиста,
І як сльоза — джерельно-чиста.
Із вуст в вуста передається,
Як тепле сонечко, сміється,
Виразна, сильна і багата,
Окраса в будні і на свята!"(Юлія Хандожинська)
Взi рцем автобiографiчноï лiрики Тараса Шевченка можна назвати вiрш "Якби ви знали, паничi...". Вірш написано у 1850 роціі і присвячено темi крiпаччини та важкiй долi крiпакiв.
"Після ката Святополка,
Що замучив трьох братів,
Брат четвертий на престолі,
Ярослав розумний, сів.Святополком окаянним
Все зруйноване було.
Бідувало бідне місто,
Бідувало і село."(Олександр Олесь)
"Володимирко поволі
Тихо-мирно вік дожив
І на княжому престолі
Ярослава залишив..."(Олександр Олесь)
““During the First World War.
Aviation was born.”
Says the drone commander.
“Now we are starting.”
The future war of drones.
Which maybe in two decades.
Will turn the tide.
Of any war.”...”(Kurama)
"Today ‘Mordor’ once again.
Demonstrated its cruelty:
A missile attack on.
The Ohmatdyt Children’s Hospital.
Buildings and facilities.
Were damaged.
There are wounded.
And dead..."(Kurama)
Уляна Кравченко (Юлія Юліївна Шнайдер) (1860 — 1947 рр.) відома українському читачеві своїми поезіями для молоді. Виколисана природою рідного Миколаєва, поетеса передала у своїх віршах все те найцінніше, що подарувало їй дитинство: любов до людей, до рідного краю, природи, добрих справ.
«Немає часу на поразку...» ( Ліна Костенко)
Ліна Костенко є видатною сучасною українською поетесою, своїм життям і творчістю вона засвідчує несхитну мужність, палку любов до України. Вона — одна з тих митців, хто не втратив людської гідності в часи переслідувань, не йшов на компроміс з владою, бо свою позицію поетеса завжди виражала прямо і відкрито: «...не боюсь донощика в трактирі, бо все кажу у вічі королю».
Анатолій Іванович Григорук — один із найулюбленіших дитячіх письменників сучасності. Понад півстоліття він працює у дитячій літературі. Розмаїття жанрів, у яких Анатолій Іванович виявляє свій надзвичайний талант і майстерність, вражає: це - лірична поезія, сюжетний вірш, оповідка художня і оповідка науково-пізнавальна, казка, переклади й переспіви зарубіжної поезії (як авторської, так і фольклору) та прози, перекази фольклорних казок. Анатолій Григорук — автор понад двох десятків книжок для дітей. Його художнє слово торкає серця маленьких читачів, відкриває перед ними світ і допомагає знайти у світі своє місце. Усі його твори належать до золотої скарбниці української дитячої літератури. (За Оксаною Кротюк)
Про те, яким був Шевченко, свідчать, насамперед, його твори. Адже вони — внутрішній світ, стан душі, духовність та мораль. Серед сучасників утвердилася думка, що він велет, геніальний поет, художник, мислитель, великий син народу. І це не пафосні слова, а свята правда. Таку оцінку генію дав час, склали уми. Але напевно можемо сказати, що ми до кінця ще не осягнули вагу світоча не лише України, а й усього людства. Бо сила його творчості не вписується у якісь межі. Вона по-новому розкривається перед новими поколіннями українців. Ця сила небезпідставно дає право твердити про пророчу сутність Тарасової творчості, осмислити яку сьогодні, жити його піднесеним духом більш ніж актуально. Шевченко вчить, переконує, кличе. Дає відповідь на безліч запитань сьогодення. Але зараз мова не про те. Хочеться глянути на Шевченка з іншого боку. Людського. Який завжди цікавий, бо за його творчою величчю проглядається фізичний образ великого українця. Яким він був як звичайна людина ? Чим жив? Що любив, а що ненавидів? Коли радів, а коли сумував? Може, у чомусь сумнівався, чимсь захоплювався? Яким був його побут, уподобання, характер, вдача?...
23 серпня 2004 року на вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки Незалежної України та з метою виховання поваги громадян до державних символів України Указом Президента України було встановлено відзначати щорічно День Державного Прапора України. Державний прапор як символ країни є втіленням національної єдності, честі та гідності, традицій державотворення, історії та сьогодення. Під його знаменням українці йшли до проголошення самостійної України, до перемоги. Це прапор миролюбства. В усі віки і в усіх народів державний прапор був однією з найвищих і шанованих святинь. Прапор символізував єдність земель і племен. Під прапором воїни вирушали в похід, з прапором виступали на захист своєї Батьківщини, прапор символізував стабільність держави й урочистість тих чи інших всенародних подій, свят, ритуалів.
27 січня 1839 року народився відомий вчений-етнограф, фольклорист, поет і журналіст, автор державного гімну України, юрист, активний діяч українського національного руху на Правобережній Україні Павло Чубинський.
…Була така в Галичині поетка. Її знають переважно як дитячу авторку. Свого часу вона активно брала участь в українських галицьких шкільних, просвітницьких справах, багато писала для дитячих журналів ("Світ дитини" і ін.), допомагала в складанні букварів та читанок. Наразі продовжують виходити її дитячі збірки, можна знайти її і в сучасних читанках (дитяча класика на кшталт "Українка я маленька, українці – батько й ненька…" чи "Мати наша мати, як голубка сива…" або такі шедеври дитячої поезії, як "Безконечні казочки"). Але насправді Марійка Підгірянка була не лише дитячою письменницею. У 1919 вона видала зовсім не дитячу поему "Мати-страдниця". Недитячими були її перші збірки: "Відгуки душі" (1908), втрачена "Краплини крові". Більшість її творів розкидано в різних тогочасних часописах. Марійка Підгірянка багато писала не тільки "актуальних" патріотичних, "виховних" віршів, але й чимало і чистої лірики – світлої, сумної, гіркої і трагічної.
