"Щоб квітла Україна..." — добірка віршів про нашу країну від Надії Кир'ян

Надія Кир’ян 

ПОСАДИ ДЕРЕВЦЕ

Щоб квітла Україна
Із сонцем, з вітерцем —
Кожнісінька родина
Саджає деревце.

Той вишеньку,
Той яблуньку,
Той дуб, а той горіх
Для того, щоб прикрасити
Свій батьківський поріг.

У донечки, у сина
Калинонька росте.
Матуся Україна
Всім дякує за те.

За вишеньку,
За яблуньку,
За сосну, за дубок
І за такий пахучий
Віночок із гілок.

* * *

ПРО ІСТИНУ

Мені відкрилась істина гірка.
Народ мій — раб. А я його дочка.
Це ж не народ, це просто віслючок,
Бо хоче сісти знов на ланцюжок.
Чи в голову збрело б якомусь-то народу
У бідах винуватити
                                 свободу?
Хода крива — бо то крива нога,
Бо відучивсь ходить без ланцюга.
А мислити…
— Ще й мислити? Овва!
На ланцюгові зайва голова!

Мені відкрилась істина гірка.
Народ мій — раб. А я його дочка.
Народ мій — раб. А в мене є сини.
Невже рабами будуть і вони?

* * *

ХВОРІЄ МІЙ НАРОД

Тут не поможе ні настій ромашки,
Ані міцний відвар із спориша…
Хворіє мій народ. Давно і тяжко.
Болить йому покручена душа.
Болить, як дереву розрубане коріння,
Болить, як перетруєне зерно.
Болить і навесні, і в день осінній,
І в літній дощ, і в спеку — все одно.
Не віднайти живого зілля-трунку —
Купайся в череді чи в спориші…
Нема від того болю порятунку,
Прожити неможливо без душі!

* * *

ВИБІР КООРДИНАТ

Не мають значення роки,
Ані століття.
Єднає нас лише мета
Буття на світі.
Чи ти король, чи ти жебрак —
Це не важливо.
А те, що мусиш ти вчинить —
Роби сміливо!
Коли безчестя навкруги,
Не діє право,
Коли летить у тартари
Твоя держава,
А рідне місто чи село
З’їда розтління,
Ти просто мусиш зупинить
Оце падіння.
І не страшні тоді тобі
Ні смерть, ні грати.
Твій вибір означає: жить!
Не існувати!