"Я дякую Богу за ніч і за день,
За кожну прожиту хвилину,
За наших героїв, за мужніх людей,
Які бережуть Україну!"(Юлія Хандожинська)
"У той далекий тридцять третій... ой було,
Здавалось, й небо голодом кричало,
Смерть опустила занавісою чоло,
Скільки людей невинних повмирало..."(Юлія Хандожинська)
"Сів ведмедик на пеньочку,
Заліз лапкою у бочку:
Там медок густий зібрався
І від бджілок заховався."(Юлія Хандожинська)
"А хурделиця не спить
Білим снігом тупотить
Знають всі це, знає учень
Другий місяць зими - січень.(Юлія Хандожинська)
"Ти писав про чорні брови,
Про дівочу вроду,
Ти писав про довгу косу,
Про чистую воду,
Про той вітер, що із гаєм
Тихо розмовляє,
Про той човен, що у морі
Один потопає,
Про сумне, чуже, стражденне
Як горить, як тліє,
Як у кріпака в неволі
Серденько німіє."(Юлія Хандожинська)
"Навесні каштани відцвітають,
Кожен рік скидають білий цвіт,
Я забути хочу все, але тривоги,
В пам’ять спогади несуть із давніх літ."(Юлія Хандожинська)
"Сніг легенько сідає на хату,
На ялинку зелену, струнку,
Загортає її в білу вату,
І ялиночка — наче в вінку.
Снігу, Боже, і гори й долини,
Неосяжна кругом білина.
Хоч малюй на мольберті картини,
Хоч щомиті любуйся з вікна..."(Юлія Хандожинська)
До збірки Юлії Хандожинської "Незабутнє тепло" увійшли поезії, написані серцем...
"Ой, який же ти ластатий!
Ластовиння, мов крапки!
Та чомусь усі до тебе
Поспішають залюбки!"(Юлія Хандожинська)
"Дощик стукає в вікно,
Проситься до хати,
Дощик вже хотів давно
Десь заночувати.
То на лавочку впаде,
То біжить до тину,
Не стихає, крапотить
Дощик без упину..."(Юлія Хандожинська)
"Сьогодні, в цей чистий світанок,
У розквіт нової весни,
Згадаємо ми ветеранів,
І тих, хто з війни не прийшли..."(Юлія Хандожинська)
"Вишиванка – символ України,
Віддзеркалення вкраїнської душі,
Де рясніють кетяги калини
Й мамина сльоза на полотні."(Юлія Хандожинська)
"Зірвався в небо стовп вогню
І заблищало світло всюди,
Земля здригнулась від антен,
"Що сталося?" - кричали люди..."(Юлія Хандожинська)
"Вже Великдень від Бога спустився,
До людей ніжним словом вклонився,
В небі сонце вмивав крашанками,
Випікав хліб насушний пасками.
Як із давніх давен повелося,
Людям з вечора ще не спалося,
В Божі храми на службу ходили,
Захистить розум й серце просили..."(Юлія Хандожинська)
"Миколай по світу ходить,
До малят в гості заходить,
Роздає усім гостинці,
Що сховались у торбинці.
Ось цукерки, ось пенал
Апельсини і журнал.
Ні про кого не забув
До усіх вночі прибув."(Юлія Хандожинська)
"День втомився, тихо спить
Новорічна ніч настала
Я виходжу, щоб світить,
Щоб краса всіх здивувала.
Бо я — зіронька нічна!
Цілу ніч на небі сяю!
Маю ошатне вбрання!
З Новим роком всіх вітаю!"(Юлія Хандожинська)
"Курли, курли, курличуть,
Курличуть журавлі.
Курличенням накличуть
Весну по всій землі." (Юлія Хандожинська)
"Сніг не сходить ще з полів,
Ще не видно журавлів,
В небі сонечко сміється
До землі ледь, ледь торкнеться
День помалу прибуває,
Який місяць? Хто з вас знає? "(Юлія Хандожинська)
"Я приходжу лише взимку,
Розмальовую картинку,
Припадаю на вікно
І малюю чисте скло.
Я боюся промінців,
Сонця теплих олівців,
Бо вони мене щипають
А малюночки зникають. "(Юлія Хандожинська)
