В цьому розділі розповідаємо, як грати в такі ігри, як: пальчикові ігри для дітей, Великодні ігри з крашанками, гра "Хрещик", дитяча гра "Ворон", гра у Панаса (піжмурки), дитяча гра "Гуси", гра у котика і мишку, дитяча гра "Дзвіночок", гра у крем'яхи та інші народні дитячі ігри.
* * * * *
"— А ми просо сіяли, сіяли,
Ой дід ладо, сіяли, сіяли.
— А ми просо витопчем, витопчем,
Ой дід ладо, витопчем, витопчем..."(Пісня-гра)
"Десь тут була
Подоляночка,
Десь тут була
Молодесенька..."(Пісня-гра)
За повір'ям, хто скуштує по шматку від дев'яти різних пасок - цілий рік буде щасливим. Отож, хтось для того, аби обмінятися великоднім хлібом та крашанками, а хтось - щоб пограти у традиційні великодні ігри і поспівати веснянок, - збираються на Великдень біля церкви, відбувши вдома родинний святковий обід. Найвідоміші великодні гуляння в останні роки відбуваються в Києві біля Михайлівського Золотоверхого собору та у Львові - в Шевченковому гаю.
У Великодень хлопці мають для розваги велику кількість ігор з елементами змагання чи боротьби.
На Великдень граються у крашанки не лише молодь, а й дорослі, жонаті чоловіки. Найчастіше грають в “навбитки”, в “котка” та в “кидка”.
Гру "Хрещик" згадано у працях Миколи Гоголя, в поезіях Тараса Шевченка, в „Енеїді” Івана Котляревського, у "Марусі" Григорія Квітки-Основ'яненка, у повісті „Не той став” та у "Кайдашевій сім'ї" Івана Нечуя-Левицького, а також у народних веснянках.
Дитячу гру у Ворона згадано в „Енеїді” Івана Котляревського. Ворон — забава з циклу весняних вуличних ігор. У грі Ворон символізує темряву, морок і смерть.
"Одному з дітей зав'язують очі.
Того у кого зав'язані очи діти питають:
— Панасе, Панасе, де твоя каша?
— Під лавкою. ..."
Гру "Гуси" записано Іваном Манжурою на межі 70 - 80 років 19 століття, в Олександрівському повіті Катеринославської губернії. Гра досить розповсюджена в Україні - різні її варіанти було записано також на Харківщині, Чернігівщині, Київщині, Кіровоградщини, Полтавщині.
Народні дитячі ігри “в котика й мишки” ("Втікай Мишко до Нори Золотої Комори" та "А є Миші в Стозі") згадуються в українській літературі, зокрема, у "Енеїді" Івана Котляревського.
Із тих, хто бажає гратися, обирається "дзвіночок". Решта гравців, узявшись за руки, стають довкола нього.
Це переважно дівчача гра. Кожен учасник або учасниця повинні мати по десять камінчиків або круглих черепочків. Один із них має різко відрізнятися з-поміж інших кольором.