Ольга Шарко. Нерекомендовані рекомендації: зауваження до порадників із культури слововживання

 

----------------

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ми з колегою передбачили таку ситуацію, тож разом із глосарієм видали ще одну статтю, де проілюстрували в діахронії 20 та 21 століть зміну норми на конкретних прикладах, узятих із глосарія. Можливо, цей матеріал допоможе зняти деякі Ваші запитання.

 

Завантажити статтю "Нерекомендовані рекомендації: зауваження до порадників із культури слововживання" (pdf.zip)

 

 (Стаття була вперше опублікована в випуску №2 (62) збірника «Мовні і концептуальні каритини світу». На жаль, редколегія видання дещо спотворила  статтю, прибравши примітки із позначками «+» та «++», що ми виправили у файлі для завантаження, а також прибрала риски у деяких частинах таблиці).

 

Принагідно наводжу відповідь щодо авторитетності цитованих джерел. 

- цитата № 1:
"Спочатку ми звели докупи тупо все, що в тих посібниках устигли знайти. А потім виникли 2 запитання:
- який варіант обрати, якщо один мовознавець суперечить другому (як Ви слушно зауважили вище);
- чи можливо взагалі реанімувати форми, пропоновані адептами "Правопису-28"?
Ми лишили ті форми, які рекомендувала наша наукова керівниця - Лідія Павлівна Гнатюк. Її основним критерієм була можливість інклюзивності рекомендованих форм в узус, тобто, на її думку, пропоновані в глосарії форми справді мають високу ймовірність до подальшого вжитку носіями".

- цитата № 2: 
"З приводу "СУМу" маю суперечливі думки: якщо не помиляюся, Караванський у "Секретах українскої мови" стверджував, що цитати, наведені в "СУМі", могли зазнавати коригування, тобто не відповідати авторській редакції тексту. Тому до всіх джерел із роками пізніше, ніж 1932, треба ставитися критично, за можливості звіряти з оригіналами, які не завжди є у вільному доступі. Не впевнена, що я таку думку саме в Караванського прочитала, може, сплутала з іншим мовознавцем, тож як знайду пруфи - викладу нижче".

- цитата № 3: 
"Жодне із опрацьованих нами джерел не рекомендоване й навіть не допущене МОНом чи іншою освітньою установою, не внесено до шкільних чи університетських програм (може, в якихось вишах їх і вивчають, але не в моїй шаразі). Усі праці мають винятково рекомендаційний характер і класифікуються як довідники, а не як навчальне чи наукове видання. Тому й питання нормативності досі дуже умовне. Зокрема, на моїй кафедрі ідею подібного компілятивного видання обговорюють уже 15 років і ніяк не затвердять. Тому ми й орієнтувалися на критерій "що краще приживеться". Отакі пироги, на жаль". 

-цитата № 4:
«Ми взяли такі форми, які, на нашу скромну думку, зможуть увійти в узус, а не стати предметом чергових круглих столів, правописних комісій і літературно-публіцистичних видань. Наскільки наші погляди були далекоглядними й слушними - покаже час й практика»

Своїми думками щодо доцільності тих чи інших рекомендацій ви можете поділитися у коментарях.

Матеріали надіслано автором спеціально для читачів "Малої Сторінки". 

 

 

 

Дивіться також на нашому сайті:

 

Блог Ольги Шарко про мову.

Майже тридцять років не стихають розмови про те, яка українська мова солов’їна та калинова. За останню п’ятирічку особливо акцентують на її збереженні й відродженні. Не заперечую, що варто заглядати у словник, аби поновити в пам’яті скарби тисячоліть. Проте як щодо сьогодення? Адже мова, яка не реагує на виклик часу й не відображає повною мірою сучасність – мертва мова. У цьому блозі я намагатимуся довести протилежне, збираючи випадки лексичного та словотвірного потенціалу української мови часів незалежності, зафіксовані у рекламі, фільмах та серіалах, піснях різноманітних виконавців, соцмережах та друкованих чи електронних виданнях.