Наталя Карпенко. Дитячі вірші про гриби

Наталя Карпенко

Заховалися гриби

Там, де сосни і дуби,
Заховалися гриби.

Притулились до травички
Помаранчеві лисички,

Жовто-бурі маслюки,
Хазяї боровики.

Вмились дощиком свіженьким
Підберезники й опеньки,

Зеленушки, печериці,
Сироїжки круглолиці…

Та чому це в лісі мухи
Мухомори і свинухи

За три стежки обминають,
На поганки не сідають?

Ці гриби отруйні дуже.
Будь завжди обачним, друже! 

Грибів цього літа…

Грибів цього літа – великі коші,
Ідуть чередою липневі дощі.
Зібрали вологу ліси і поля,
Духмяні гостинці дарує земля. 

Стирчать капелюшки на різні смаки,
Зраділи дарункам жуки й слимаки.
Чекає на оплески дід боровик,
Який до пошани ще змалечку звик.

* * *

Літо!

Літо! Літо! Крокує літо світом. 
Літо – біле крило.

Літо! Літо! Радіють літу діти. 
Літо – їду в село.

Літо! Літо! Метеликом літає.
Літо – вудка, ставок. 

Літо! Літо! Обіймами вітає. 
Літо – море, пісок.

Літо! Літо! Гудуть завзято бджоли.   
Літо – в лісі гриби!

Літо! Літо! Не має сну ніколи.  
Літо – ягід торби.

Літо! Літо! Промінчиком лоскоче.
Літо – в пояс трава!

Літо! Літо! Гуляє аж до ночі. 
Літо – пісня нова!

* * *

Осінь бідна на гриби –
До холодної зими.

 * * *

Де ви?

— Де ви, білі і опеньки?
Вже прокинулись дощі.
Відгукніться! Я саменький.
Де ви, друзі? Ні душі.

— Ми під ковдрою, юначе,
Ми повсюди і ніде.
Хто завчасно вгору скаче,
Той завчасно упаде.

* * *

Білий гриб знайшов слимак.
— Я поїм сьогодні всмак!
Це не гриб, а справжній дім!
Заживу тепер у нім.

Я роботи не боюсь,
Вмію — гризь! І вмію — кусь!
Рию нірку — кусь і гризь!
Вліво-вправо, вгору-вниз,

Від вікна і до вікна...
Хата ця така смачна!
Я працюю — вихід-вхід,
І робота, і обід!