Марія Романюк-Крижанівська. «Потічок» — твори для дітей (практичний посібник, розмальовка)

 

 

 

«Потічок» – це друга збірка творів Марії Романюк-Крижанівської. Першою була збірка віршів під псевдонімом Марія Ромашка «Думи про Україну», видана видавництвом ФОП О.О.Євенок (Житомир, 2017 р.). Писати вірші і твори любила ще з шкільних років. Моя робота тісно пов’язана з дітьми, їх навчанням і вихованням. І тому вирішила свою другу збірку творів присвятити дітям. Ознайомитися докладніше з моєю поезією можна на сайті: «Клуб поезії. Марія Романюк».
Світогляд людини, характер, манера поведінки формуються в дитячому віці, а особливо в початкових класах. Видатний педагог В. О. Сухомлинський написав дуже багато творів для дітей, якими ми користуємося і тепер. Він став прикладом для багатьох педагогів і для мене особисто, його досвід роботи безцінний.
Ця збірка є практичним посібником для використання під час уроків позакласного читання, уроків розвитку мовлення, виховних заходів, та для самостійного читання учнями. Діти з задоволенням читають твори, вивчають і декламують вірші напам’ять, та інсценізують казочки. Також учні початкових класів люблять малювати і розфарбовувати малюнки. 
Збірка дитячих творів «Потічок» спонукає дітей до самостійного читання, прищеплює любов до рідного слова, мотивує  учнів до написання оповідань, казок, віршів, та видавництва власних книжок. Надихає дітей бути поетами письменниками, вчить творити і розвиває творчу особистість. Зміст книги виховує почуття доброти і милосердя, любові до природи і людини, сприяє  вихованню бережного і турботливого ставлення до живої природи взагалі.
Завдання вчителя і суспільства виховати, морально чисту і духовно сильну особистість, доброго громадянина і патріота своєї держави, гарного трудівника і людину. Збірка створена для широкого кола читачів: дітей, батьків, вчитетелів.

 

 

 

Епіграф
                                   
"Учитель – це воїн світла, Бога.
Він бореться за долю для людей,
Показує крізь темряву дорогу,
Неначе легендарний  Прометей."
(Марія Романюк-Крижанівська)​

 

 

 

 

 

 

 

 

РОМАШКА

(казка)

Жила, росла у лузі проста квітка Ромашка. Нічим не примітна, з ніжними  пелюсточками і жовтими, як сонечко оченятами. А поруч неї червонів гордий красунчик Мак. 

Якось він каже Ромашці:

— Ти така жалюгідна, непривітна, ростеш ту, тільки місце займаєш у лузі. Ніякої користі від тебе. А от я — інше діло. Всі мене бачать і кожен хоче зірвати. Всі милуються моєю красою.

Ромашка нічого не сказала, тільки важко зітхнула… 

— Ох!

Коли це налетів вітер. Похилив трави, дерева, квіти. Закрутив він, закружляв над лугом. Сипнув сильний дощ. Мак затремтів від страху, похилився до землі, пелюстки червоні облетіли. Залишилось тільки зелене стебло.  Навіть непомітно стало де він цвів.

Закінчився дощ, виглянуло Сонечко із-за хмар, посміхнулося Ромашці і сказало: 

— Рости, цвіти, прекрасна Ромашко!

І вона стала ще біліша і чистіша, нахилила голівку і подякувала Сонечку. І ще довго цвіла на лузі – сильна, ніжна, прекрасна, наче царівна. Адже слово ромашка  означає — «королівна». А ви знали про це?

З цього часу вони більше ніколи не сварились, а навпаки, вони стали хорошими друзями.

 

 

 

 

ВОВК І ЛИСИЧКА

(казка)

І частина

Жив був на світі, у темному, дрімучому лісі Вовк. Мав він хатку тепленьку, дружину рідненьку і діток як квіток. Словом все було в нього, як у людей…

Та от одного разу пішов Вовк на полювання і зустрів Лисичку. Вона якраз курочкою ласувала. Вовк привітався і запитав:

— Де це ти таку жирну курочку спіймала?

— Ой, Вовчику, не повіриш, оце йду стежкою, дивлюсь: курочка в кущах сидить, так і тягнеться до рук. Ну як тут пройдеш мимо. Допомогла їй вибратись із кущів. А вона така жирненька, так і проситься до рота.

— Ой, Лисичко, я теж хочу курятини. Ти так смачно розповідаєш…

— Ну що ж, я тобі допоможу. Давай підемо в село, там їх повно ходить.

Вовк послухався і пішов до села. Лисичка каже:

— Ти лізь он у той  двір, а я подивлюсь тут, щоб ніхто не помітив нас.

Вовк і поліз. Коли чує — собака як загавкає… Хазяїн вибіг з рушницею і на Вовка.  А Лисички і слід простив. Вовк як дремене у ліс, насилу втік. Ледве живий зостався.

Після цього не їсть курятини, а лише м’ясо диких звірів, ловить рибку, та «пасеться на галявині». А ви як думаєте? Це так чи не так?...

 

 

 

 
ІІ частина

Чи мало чи багато часу спливло — Вовк постарів, набрався мудрості. І от одного разу під час прогулянки зустрів Лисичку:

— Ой, Вовчику, ти такий красень став, в тебе така фігура. Ти мабуть якусь спеціальну дієту приймаєш, та спортом займаєшся.

— А як же, Лиско, спорт – це здоров’я. Я тепер взагалі веду здоровий спосіб життя.

— А як це? Навчи мене.

— Та дуже просто, не їм м’яса курячого, а лише собаче, та рослинну їжу споживаю, спортом займаюся.

— Покажи мені, як це.

— Добре, пішли зі мною.

Вовк привів лисичку у двір, де був злий собака відв’язаний, сам сів у кущах, а Лисичці каже:

— Ти лізь туди у двір, а я тут побуду. Там є дуже смачний і жирненький собачка. Лисичка пішла, а собака був дуже великий і злий і кинувся за нею. Вона насилу втекла.

Після того їхня дружба закінчилася. Не сподобалося Лисичці, як Вовк провчив її. От і казці кінець. А хто прочитав молодець.

 

 

 

 

ДУБОК З РУКАВИЧКИ

(казка)

Гралася взимку Наталочка біля лісу і загубила рукавичку. Бігла мишка з жолудем у зубах. Забігла в рукавичку і стала в ній зимувати. Тепло, затишно їй.

Живе мишка, чай попиває із самовару з бубликами.

Прийшла весна. Пригріло ласкаве сонечко. Маленька жителька залишила рукавичку і побігла в поле. А жолудь залишився.

Пішов теплий рясний дощ. Намочив рукавичку. Розбух у ній жолудь. Пригріло сонечко. І з рукавички вистромився маленький дубок. Весняного теплого дня вийшла Наталочка на прогулянку і побачила свою рукавичку, а в ній дубка.

Зраділа дівчинка. Забрала  дубка з рукавичкою і посадила біля будинку.

Наталочка росте і дубок росте.

 

 

 

 

ВЕСНЯНИЙ РАНОК

(оповідання)

Був весняний сонячний ранок. Сонце весело посміхалося, зазирало крізь новенькі вікна у наш клас. До класу зайшла вчителька. Привіталася.                            

— Діти, сьогодні ми підемо на екскурсію. Будемо спостерігати та милуватися весняною природою.

Всі швиденько одягнулися і вирушили до річки. Нам було весело. Хотілося бігти, стрибати, кричати.

— Зверніть увагу на дерева, травичку, квіти. Що ви помітили? — запитала Марія Іванівна.

— Травичка зеленіє, — сказала Віка.

— Листочки з’являються на вербі та березі, — промовив Данило. 

— А ви відчуваєте як пахне наша земля? — запитала вчителька. 

— Як легко дишеться? 

— Так! Так! — вигукували діти.

— Дивіться! Дивіться! Он білочка! — Галасували радісно хлопчики й дівчатка.

Всі почали очима шукати білочку. А вона руденька, маленька прудко стрибнула з гілки на гілку, перебігла на інше дерево і заховалась.

— А ось, подивіться, що це за квіточки?

— Це кульбабки, сказав Максимко.

— Ні, це мати-й-мачуха, — заперечив Данилко.

— Так, це мати-й-мачуха — лікарська рослина. Вона схожа на кульбабку, але не зовсім, — сказала Марія Іванівна.

Діти по черзі відповідають, перебиваючи один одного.

— Подивіться, дітки, а ось тут зійшла пшениця. На що вона схожа?

— На травичку, — сказала Марійка.

— Так, а згодом вона виб’є колоски і стане золотистого кольору. В середині колоска з’являться молоденькі зернятка пшениці.

— Така, як ось ця травичка, — показує Валерія на очерет, що росте в річці.

— Ні, не така, інша. А це — очерет. Ти приїдеш до нас влітку і побачиш, яка буде тоді пшеничка, — промовила вчителька, бабуся Валерії.

Лєрочка не знала, якою буде пшениця, бо приїхала в гості до бабусі з Києва.

— А тепер будемо гратися. У що бажаєте? — запитала голосно Марія Іванівна. 

Діти бігали, весело щебетали, мов птахи. Добре гратися чудового, весняного, теплого, сонячного дня.

Повертаючись до школи, діти ділилися своїми враженнями, сміялися.

 

 

 

 

 

 

 

 

ВНУК

(оповідання)

Весняний день. Сонце весело посміхається, лоскоче носа, щоки, мружить очі. Ми їдемо з мамою і братами до бабусі та дідуся в село. Хоч ми й самі живемо в селі, але там краще. Село лежить у лісовій галявині. Дідусь і бабуся дуже добрі до нас. І ми завжди з радістю їдемо до них, допомагаємо їм по господарству. 

— Валєрчику, бери відеречко. Підемо садити картоплю, — гукає бабуся.

— Добре, бабуню. Я зараз зберуся. 

Я кидав картоплю у ямки, а бабуся прикопувала. Якось швидко летів час.

Раптом помітив, що бабуся якось важко зітхає. 

— Що з вами, бабусю? Може вам щось болить? — спитав хлопчик.

— Ні, Валєрчику, це від старості, сили вже не ті, стомлююся.

— Бабусю, відпочиньте, а я сам посаджу.

Поки прийшли батьки, Валєрчик вже закопував третій рядок. Йому було весело і легко на серці. Він відчував себе щасливим. Адже він, як дорослий, сам садив картоплю. А бабуся милувалася своїм добрим, чуйним онучком.

— Який же ти дорослий вже. Дякую тобі, мій любий.

За обідом бабуся пригощала нас свіжими пирогами і молоком. Які ж вони були смачні оті бабусині пироги.

 

 

 

 

ПТАШИНА ЇДАЛЬНЯ

(оповідання)

Настала зима. Все вкрила вона білим пухнастим снігом. Кругом лежать снігові кучугури. Дерева, будинки, паркани, поле — все вбралося в білосніжне вбрання. Ніби білі шапки на будинках і деревах. Запорошило снігом і годівничку.

Тетянка, Петрик, Сергійко і Катруся поверталися зі школи через парк і помітили, що синички, снігурі та горобчики літають, а годівничка закидана снігом. Тетянка сказала:

— Давайте прийдемо зараз у парк і приберемо годівничку від снігу.

— Чудово! — вигукнув Петрик, і візьмемо корму для пташок.

— У мене є свіже сало, сказав Сергійко.

— А я візьму соняшникового насіння. Пташки його люблять, — промовила Катруся.

Після обіду діти зібралися в парку. В руках у них був віник, сало, хліб, насіння, зерно, крупи. Петрик швиденько змів сніг. А діти насипали в годівничку всякої їжі. Сергійко почепив на гілки дерев сало. Потім стали гратися в сніжки.

Згодом прилетіли птахи. Вони весело щебетали, смакували насінням і крихтами хліба. Синички ласували салом.

Діти покинули гратися і зачаровано спостерігали за птахами. Вони були задоволені,  допомогли пташкам пережити люту зиму. З того часу вони кожного дня підгодовували птахів. А вони весело щебетали, ніби дякували дітям за смачний обід і турботу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КІТ І СОБАКА

(казка)

Жили були в одному дворі  кіт Васько та собака Тимко. Собака не дуже любив кота, гарчав до нього, не хотів ділитися харчами. Кіт також побоювався собаки, сичав і нявчав до нього, захищаючись.

Так жили вони, поки одного разу собака не відірвався з цепу. Тимко кинувся на Васька, виставив гострі зуби і загарчав.  Васько кинувся на паркан і зашипів, піднявши хвіст.

Довго чи ні вони так стояли, але раптом Васько як заричить, як занявчить і кинувся на Тимка.

— Ах ти, клятий собако, скільки ти будеш мене лякати.  Я не боюсь тебе! І вчепився кігтями в морду собаки. Собака загарчав, потім заскавчав і побіг геть, заховавшись у буду.

Пройшло трохи часу. Через декілька днів Васько грався у дворі. Тимко в цей час обідав. Він облизнувся глянув на кота і каже: 

— Ваську, іди покуштуй, яка смачна каша. Не сердься на мене.

Кіт підійшов до миски, а собака стояв, і висолопивши язика задоволено дивився. Понаїдавшись Васько і Тимко задрімали в собачій будці.

З того часу вони більше ніколи не сварились, а навпаки — стали хорошими друзями. Дружба — велика сила!

 

 

Авторська післямова

У розробці подані власні твори для дітей, які можна використовувати в початкових класах. Також до кожного твору подано розмальовку.

Серед творів є цікаві дитячі казочки, вірші про природу та оповідання.  У цих творах описані цікаві історії з життя дітей і звірів. Зміст творів сприяє вихованню в дітей любові до природи та рідного краю, вихованню доброти і милосердя. Також у посібнику є гумористичні твори, в яких розкривається життя і поведінка молодших школярів.

Так у вірші «Маша – ростіряша» описується поведінка хитрої і вередливої дівчинки Маші, яка до того ще й дуже незібрана і забудькувата, але й іноді з нею трапляються цікаві, смішні і повчальні пригоди. У вірші велосипед описується  поїздка на велосипеді, коли діти порушують правила вуличного руху і потрапляють в аварію. У вірші «Пішохід» автор розповідає про правила вуличного руху і запобігання травматизму пішоходів.

Дуже доцільно використовувати ці твори на уроках розвитку мовлення та позакласного читання. Можна також під час години спілкування та уроків.

Так під час вивчення теми: «Чесноти» я викостовувала казочку «Вовк і Лисичка» (на сучасний лад). Діти інсценували казочку і аналізували поведінку казкових героїв та визначали , якими чеснотами вони володіють. Також читали казочку «Внук» і визначали чесноти хлопчика.

Твори дітям дуже подобаються і вони з великим задоволенням їх читають, інсценізують і вивчають напам’ять, тому що вони написані сьогодні, в наш час. Це спонукає також до написання творів і віршів самими дітьми.

Кожен творчий вчитель може, як захоче сам створити собі такий посібник.

Для цього можна використати відредаговані твори дітей, які вони пишуть на уроках розвитку мовлення. 

За матеріалами: Марія Романюк-Крижанівська. «Потічок». Практичний посібник. Твори для дітей. Розмальовка. Житомир, видавництво ФОП О.О.Євенок, 2021 р., 27 с. 

Ілюстрації в посібнику взято з інтнернету.