Галина Мирослава. "Татош" (оповідання для дітей)


Галина Мирослава. Оповідання для дітей. Татош

 

Галина Мирослава

Татош

Напередодні мого дня народження, коли мені мало сповнитись цілих шість років, тато сказав, що через рік подарує мені татоша*. Як я хотів би мати татоша! Всі хлопці, я певен, мріють про власного дракона. Сильного, надійного захисника, такого, з яким нічого не страшно, як з татом.
Але чому через рік? Чого я маю старшати? Невже не зможу собі з ним порадити? Хіба не впораюсь? Гадаю, що зумів би покерувати татошем вже й зараз. А ще, виявляється, цей рік буде високосним. Коли мені вперше це сказали, я був ошелешений. Виходить, дні — то високі кості, як кості доміно, виставлені, немовби солдати в колоні — одна кістка грудьми до другої. Торкаєш одну — сиплються по черзі всі. Тепер треба буде чекати та дивитись, як падатимуть по одному триста плюс шістдесят шість днів.
Тоді я намалював три жирні лінії цифри сім червоним, мовби вогонь з рота дракона, фломастером і повісив свою сімку над письмовим столом біля комп'ютера, міцно закріпивши її клейкою стрічкою з усіх боків. Цей малюнок насправді скидався на справжнього дракона з широко розставленими для польоту крилами. Я дуже часто затримував погляд на своєму закріпленому листочку паперу, роздивляючись свої три лінії, зібрані в сімку, аж поки одного разу не звернув увагу, що будова числа сім не дозволяє йому залишатись на землі. 
От якщо шістку можна оперти на ґрунт, нехай собі трохи й похитується іваном-покиваном, то сімка просто щоразу падатиме. Вона народжена літати, помагаючи собі тримати рівновагу крилами. 
Коли я спитав у тата, чому люди не літають, як це роблять татоші, то він загадково усміхнувся і, підморгнувши, відповів: "Люди літають, крила людей — думки". Я також відчуваю, що можу літати. У снах, до прикладу. Навіть посеред білого дня, якщо заглиблююсь у мрії. Проте я хотів би керувати польотами. Це цікавіше. І не лише свого літачка, а якоїсь живої істоти, навіть такої складної, як ото татош. Бо коли виросту, мені ж доведеться бути татом. А я хочу бути таким хорошим татом, як мій. Тож маю вчитись.

*Татош - дракон, а також крилатий кінь.

Оповідання надіслано автором спеціально для читачів "Малої Сторінки".

 

 

 

Читайте також на "Малій Сторінці":

Галина Мирослава. Оповідання для дітей
 

Читаймо цікаві дитячі оповідання, подаровані нашим любим читачам відомою львівською письменницею Галиною Мирославою: "Татош", "Окуляри" та багато інших.

 

      Більше творів Галини Мирослави на нашому сайті:

Дитячі поезії Галини МирославиГалина Мирослава, у дитячій літературі часто підписувалась як Галка Мир, родом з Червонограда. Пані Галина — з родини вчительки української мови, що фанатично любила свою професію та українську літературу, Мирослави Козак, і дизайнера одягу, шанованого у Червонограді закрійника невеличкого ательє, до якого приїздили шити костюми та плащі навіть зі столиці, Івана Козака. За життя навчалась на різних курсах, як потрібних, так і таких, що були даремною тратою часу, змінювала види діяльності, та єдине, що завжди залишалось незмінним — безмежна любов до української мови та поезії.


Останні коментарі до сторінки
«Галина Мирослава. "Татош" (оповідання для дітей)»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми