Галина Мирослава. "Татош" (оповідання для дітей) — читати та слухати, відео

На відео: Галина Мирослава. Оповідання "Татош" (читає авторка).

Галина Мирослава

ТАТОШ

(оповідання)

Напередодні мого дня народження, коли мені мало сповнитись цілих шість років, тато сказав, що через рік подарує мені татоша*. Як я хотів би мати татоша! Всі хлопці, я певен, мріють про власного дракона. Сильного, надійного захисника, такого, з яким нічого не страшно, як з татом.
Але чому через рік? Чого я маю старшати? Невже не зможу собі з ним порадити? Хіба не впораюсь? Гадаю, що зумів би покерувати татошем вже й зараз. А ще, виявляється, цей рік буде високосним. Коли мені вперше це сказали, я був ошелешений. Виходить, дні — то високі кості, як кості доміно, виставлені, немовби солдати в колоні — одна кістка грудьми до другої. Торкаєш одну — сиплються по черзі всі. Тепер треба буде чекати та дивитись, як падатимуть по одному триста плюс шістдесят шість днів.

Тоді я намалював три жирні лінії цифри сім червоним, мовби вогонь з рота дракона, фломастером і повісив свою сімку над письмовим столом біля комп'ютера, міцно закріпивши її клейкою стрічкою з усіх боків. Цей малюнок насправді скидався на справжнього дракона з широко розставленими для польоту крилами. Я дуже часто затримував погляд на своєму закріпленому листочку паперу, роздивляючись свої три лінії, зібрані в сімку, аж поки одного разу не звернув увагу, що будова числа сім не дозволяє йому залишатись на землі.
От якщо шістку можна оперти на ґрунт, нехай собі трохи й похитується іваном-покиваном, то сімка просто щоразу падатиме. Вона народжена літати, помагаючи собі тримати рівновагу крилами.

Коли я спитав у тата, чому люди не літають, як це роблять татоші, то він загадково усміхнувся і, підморгнувши, відповів: "Люди літають, крила людей — думки". Я також відчуваю, що можу літати. У снах, до прикладу. Навіть посеред білого дня, якщо заглиблююсь у мрії. Проте я хотів би керувати польотами. Це цікавіше. І не лише свого літачка, а якоїсь живої істоти, навіть такої складної, як ото татош. Бо коли виросту, мені ж доведеться бути татом. А я хочу бути таким хорошим татом, як мій. Тож маю вчитись.

*Татош - дракон, а також крилатий кінь.

Оповідання люб'язно надіслано авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".

Читайте також на "Малій Сторінці":

Галина Мирослава. Оповідання для дітей

Читаймо цікаві дитячі оповідання, подаровані нашим любим читачам відомою львівською письменницею Галиною Мирославою: "Татош", "Окуляри" та багато інших.

Більше творів Галини Мирослави на нашому сайті:

"Теплом навдзвін" — твори для дітей та дорослих від Галини Мирослави

Дитячі поезії Галини Мирослави Галина Мирослава, у дитячій літературі часто підписувалась як Галка Мир, родом з Червонограда. Пані Галина — з родини вчительки української мови, що фанатично любила свою професію та українську літературу, Мирослави Козак, і дизайнера одягу, шанованого у Червонограді закрійника невеличкого ательє, до якого приїздили шити костюми та плащі навіть зі столиці, Івана Козака. За життя навчалась на різних курсах, як потрібних, так і таких, що були даремною тратою часу, змінювала види діяльності, та єдине, що завжди залишалось незмінним — безмежна любов до української мови та поезії.