Юлія Забіяка. Твори для дітей та дорослих

 

 

Юлія Забіяка (псевдонім – Юлія Еней) народилася 27 липня 1993 року в місті Конотоп Сумської області.  Має бібліотечну освіту (закінчила СФКМіК ім. Д. Бортнянського).  Є учасницею літературної студії «Зажинок».  Пише віршики і прозу переважно для дітей.  Має публікації в газетах: «Абетка казок», «Сумщина», «Студія Тодося Осьмачки», «Дебют», «Журавлик»; журналах: «Пізнайко від 2 до 6», «На крильцях Ангела»; у літератуому альманасі «Viv Art» та книгах: «Слобожанщина», «Заспів», «Натхнення», «Дитяча мрія», «Мама, матінка, матуся».

 

 

 

 

Юлія Забіяка

МОЛИТВА ЗА ПЕРЕМОГУ

Боже, бережи єдину
Рідну нашу Україну!
Порятуй нас від біди,
Перемогу нам пошли!

Дай свободи й миру всім,
Збережи захисників!
І додому хай вони
Повертаються живі!

Боже, бережи єдину
Незалежну Україну!

 

* * *

 

МОЛИТВА ДО АРХАНГЕЛА МИХАЇЛА

Архистратиже Михаїле,
Поборнику ворожих сил!
Державу нашу, Україну,
Від лиходіїв борони!

Молюсь, Архангеле Господній,
До тебе за свою країну,
Дай силу нашому народу,
Щоб захистити Батьківщину!

 

* * *

 

ПОВЕРТАЙСЯ, ТАТУСЮ...

Повертайся, татусю, скоріше, 
Вся родина на тебе чекає.
Ми з тобою ще вивчимо вірші,
Переможе народ наш, я знаю! 

Я люблю тебе дуже, мій татку,
І молюся за тебе до Бога.
Та Небесного Тата прохаю: 
"Отче Наш, нам пошли перемогу!"

 

* * *

 

ПОВЕРНЕННЯ ДОДОМУ

Як приїду до рідної хати
У селі, де дитинство минуло,
То потроху почну забувати
Про проблеми й скорботи минулі.

І на ґанку прадавнього дому
Всі незгоди за вітром розвію
Та свободу і волю знайому
Я відчую, бо хочу та мрію!

Повертаюсь до тебе, оселе,
Наче блудний твій син — назавжди.
"Ти ж бо приймеш?" — питання у мене.
Не промовиш: "Сюди не іди?"

 

* * *

 

СОНЯШНИК

На полі соняшник росте,
І сонце зустрічає.
А хмара темная мине —
Це точно квітка знає!

Зелене поле, рідний край,
Ведуть сюди стежини.
А ти, дитинко, підростай,
Люби свою країну!

 

* * *

 

УКРАЇНА

Україна моя — 
Це пшеничні поля,
Тут твоя і моя 
Батьківщина й рідня. 

Це незламний народ,
Що живе на землі.
Україна — це я.
Українці — це ми.

 

* * *

 

РУШНИЧОК ОНУЧКИ

Рушник вишиваний бабусин,

то праця проста й нелегка.

І я вишивати навчуся,

щоб мати свого рушничка!

Візьму полотно я біленьке,

у голочку нитку втягну...

Робота не піде швиденько —

лиш вишию квітку одну.

Та я вишивати навчуся!

Як буде готовий рушник,

промовить до мене бабуся:

"Талант мого роду не зник!"

 

* * *

 

РЕЦЕПТ БОРЩУ

Спершу м'ясо беремо
І в каструлю кладемо.
Варимо в воді годину,
Додаємо: картоплини,
 
І квасолю та цибулю,
Моркву та буряк в каструлю, 
Перець, сіль, листок лавровий.
Ось і борщ уже готовий! 

Перед тим, як подавати, 
Не забудьмо ще додати
До знайомої нам страви
Щедру ложечку сметани!

 

* * *

 

ПРО ЩО МРІЄШ?

Хлопчик дідуся спитав,
як прийшли разом на став,
порибалити хотіли,
вдвох на березі сиділи.

"Діду, мрія є у тебе?"
"Так, про мирне синє небо,
відбудовані руїни,
перемогу України!

Ти про що, онучку, мрієш?"
"Ти, дідусю, зрозумієш!
Щоб усе пропало зло,
лиш добро завжди було!"

(25 вересня 2024 р.)

 

 

 

Юлія Забіяка та Назар Євтушенко

СКАРБИ

Зайчик-чеберяйчик лісом мандрував.
І різноманітних звірів зустрічав.
Ось іде лисиця, мабуть заблукала.
Цілий день по лісу шлях вона шукала.

Річка, наче стрічка, в'ється в далині.
— Зайчику, мій друже поможи мені!
— Є у мене човен, сядем й попливем,
і на диво-острові ми скарби знайдем!

Звірі в човен сіли й попливли додому.
І не страшно зовсім зайчику малому,
бо лисиця добра, як усі звірята,
що живуть на острові, як і зайчик з татом.

Скарб, який шукали — це добро і щастя.
Поділися з іншим, і тобі додасться!

(08.12.2024 р.)

 

 

 

 

Юлія Забіяка. Скарбничка казок та оповідань для малят

"Їжачок народився навесні. Тоді, коли лише починала пробуджуватися від сну природа. Мама з татом облаштували йому дитячу кімнату, що залишилася від  старших братика та сестрички, які уже виросли. Як відомо, перше,що надається від народження — ім'я. Але ніхто не міг придумати як назвати малого. "Може Пушок чи Колько?" — думав вголос  тато. "Та ні, він не пухнастим буде,коли виросте!" — говорила мама. — Та й зараз не дуже м'які чи гострі у нього колючки". Як ви вже зрозуміли, поки що їжачок був без імені. Одного разу сестричка повела його на прогулянку. Маля неквапливо брело по стежці та позіхало. Не дійшовши й  до середини шляху, малий заснув і молодша їжачиха понесла його додому..." (Юлія Забіяка)

 

 

 

 

"Ось і випав перший сніг!
Гриць по саночки побіг,
А Марійка кошенятко 
Погукала: "Йди до хатки!"
Та воно лише нявчало...
Що котячою казало?"

(Юлія Забіяка)

 

"Спасибі тобі, моя люба бабусю,
За те, що до Бога мене привела!
Його я пізнала і щиро молюся,
Щоб довго й щасливо ти, рідна, жила!
У тебе робила свої перші кроки,
Хоч падала, все ж піднімалася я.
Спасибі тобі за життєві уроки!
Люблю тебе, рідна бабусю моя!"

(Юлія Забіяка)