Юлія Забіяка. Дитячі віршики про звірят та пташок


 

 

 

Юлія Забіяка

Кошенятко

Ось і випав перший сніг!
Гриць по саночки побіг,
А Марійка кошенятко 
Погукала: "Йди до хатки!"
Та воно лише нявчало...
Що котячою казало?

 

* * *

 

Фарбований кіт

Я картину малював,
Фарби всі позалишав:
Помаранчеву й жовтеньку,
І червону, й зелененьку.

Та пішов гуляти в двір...
З хати вибігає звір:
Весь червоний та зелений,
Лапи – жовті, хвіст – "вогненний"...

Дуже я перелякався!
Вийшов тато й здивувався.
Потім звіра роздивився,
Каже: "Див я надивився,

Та такого ще не бачив!
Фарби закривай, юначе!
Лис фарбований вже був,
Про кота я ще не чув!"

 

* * *

 

Кіт-хитрун

Кіт ялинку прикрашав,
Сірих мишенят гукав:
"Де ви, гризуни хвостаті?
Швидко йдіть допомагати!

Скоро прийде господиня,
Принесе цукерок, сиру,
сала, м'яса і ковбаски –
Буде не життя, а казка!"

Не пускає їх матуся.
Каже: "Я за вас боюся!
Не виходьте, малюки.
Бо коти – то хижаки!"

 

* * *

 

Кішка і Мишка

Хитра Кішка й мудра Мишка
В перегони грали трішки.
Хто у нірці перший буде?
Перемогу хто здобуде?
Кішка так говорить Мишці:
"Вийди з нірки хоч на трішки!"
"Я уже перемогла!" – Мишка їй відповіла.

 

* * *

 

Слушна порада

В Антарктиді, де крижини
Зажурилися пінгвіни.
Чом сумує пташка кожна?
Бо морозива не можна!

Так їм лікар морж сказав
І пораду слушну дав:
— В Антарктиді, де крижини, —
Дуже холодно, пінгвіни!

Щоб в лікарні не бувати,
Треба в їжі міру знати!
Шоколад гарячий пийте
І ніколи не хворійте!"

 

 

 

 

Лисенятко і метелик

Лисенятко сумувало:
"Я метелика злякало!
Лиш пограти я хотів,
А крилатий полетів...
Ой! Мені на носик сів!"

 

* * *

 

Лис-рибалка

Лис рибалити ходив,
Та... латаття наловив.
Хитра рибка не впіймалась 

З'їла черв'яків й сховалась.

Трохи лис наш зажурився,
З озера води напився, 
І попрямував додому 
 
Квіти дарувать знайомим.

Він собі подумав так:
"Хоч рибалить не мастак,
Квітів гарних я дістав!"
Й сумувати перестав.

Ось урок нам з вами, діти: 
Треба всім добро робити 

Враз печалі пропадуть!
Це 
 любові справжня суть.

 

* * *

 

Запитання слоненяти

Слоненя питає в неньки:
"Ну чому я не маленьке?
Мишенята ображають 
 
Велетенським називають..."
"Не зважай на них, рідненький,
Бо для мене ти 
 маленький!"

 

* * *

 

Поросятко

Народилося малятко
У великої свині.
Невеличке поросятко,
І уже йому три дні.

Ну яке ж ти чепурненьке,
І з рожевим п'ятачком... 
Спить, награлося маленьке,
Мабуть бачить гарний сон!

 

* * *

 

Загадка про...

Мешкають вони в сараї.
Ці тваринки милі мають
Ратички і хвіст — гачок,
І рожевий п'ятачок.
Що ж це, друзі, за малятка? 
Здогадались? 

           (поросятка)

 

* * *


Кроленятко

Я люблю своє звірятко —
Невеличке кроленятко!
В нього дуже милі вушка,
А хутро — немов подушка —
Дуже тепле і м'якеньке...
Не тремти, моє маленьке!

 

* * *


Цуценятко

Є у нас тепер звірятко –
Невеличке цуценятко!

Має песик чорний носик
І вертлявий дуже хвостик.

Злодій щоб не завітав
Каже наш Бровко: "Гав! Гав!"

 

* * *

 

Динозаврик

Динозаврик народився.
Каже: "Ось я і з'явився!
Все для мене невідоме,
Велетенське, незнайоме!

"Мамо, тату, де ви? Де?"
Чути кроки... Хтось іде...
Поспішають до маляти 
Динозаври: мама й тато!

 

* * *

 

Рисенятко

Я  – маленьке рисенятко!
Не звичайне кошенятко.
Маю китички на вухах,
Золотистого кожуха.
Ще: не милий, а  хижак!
Мама з татом кажуть так!

 

* * *

 

Левенятко

Я — маленьке левенятко,
Звірів цар у мене татко!
Виросту — як він — красивим,
Сильним, мудрим, справедливим!
Ну, а поки буду грати
І навчатися гарчати!

 

 

 

Горобчик

Ось Горобчик прилетів,
І на дерево він сів.
Хоче, певно відпочити,
Потім — далі полетіти. 
"Ти у нас перезимуєш, 
 А весною — помандруєш!
Всім нам буде веселіше 
І писатимуться вірші."

 

* * *

 

Синичка 

Я побачила синичку:
Біля дому годівничку
Ми повісили із братом —
Будем пташку годувати!
Їй насипали зерна —
Не страшна тепер зима!
Почепили шматок сала —
Щоб і влітку прилітала.

 

* * *

 

Совенятко

Я — маленьке совенятко!
Гарне, як матуся й татко.
Хоч ще й дуже не літаю,
Про цей світ уже щось знаю!
Дуже хочу підростати!
І нове ще відкривати!

 

* * *

 

Біла шубка

Каже Зайчику мама Зайчиха:
"Одягатися в білий  вже час,
Щоб Лисиця не скоїла лиха,
На снігу не помітила нас..."

Зайченятко матусеньку слуха,
Шубку білу скоріш одягає.
А надворі мете завірюха,
Килимами сніги  розстеляє.

 

* * *

 

Зайченя і дівчинка

Зайченятку, зайчику,
Моркви не чіпай!
Поділюсь, вуханчику, –
Гарний урожай!

Дам тобі капусти
Я до моркви теж.
Допоможеш нам садити,
Коли підростеш?

 

 

Вірші люб'язно надіслані авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".

 

 

  Дивіться також на "Малій Сторінці":

Юлія Забіяка. Твори для дітей Юлія Забіяка (псевдонім – Юлія Еней) народилася 27 липня 1993 року в місті Конотоп Сумської області.  Має бібліотечну освіту (закінчила СФКМіК ім. Д. Бортнянського).  Є учасницею літературної студії «Зажинок».  Пише віршики і прозу переважно для дітей.  Має публікації в газетах: «Абетка казок», «Сумщина», «Студія Тодося Осьмачки», «Дебют», «Журавлик»; журналах: «Пізнайко від 2 до 6», «На крильцях Ангела»; у літератуому альманасі «Viv Art» та книгах: «Слобожанщина», «Заспів», «Натхнення», «Дитяча мрія», «Мама, матінка, матуся».

 

Дитячі вірші про тварин, птахів, комах та риб

Вірші про тварин
Вірші для дітей про звірят, пташок, комашок та рибок - від Ігоря Калинця, Дмитра Білоуса, Миколи Вінграновського, Марії Пригари, Марійки Підгірянки, Андрія М'ястківського, Варвари Гринько, Володимира Гринька, Грицька Бойка, Василя Шаройка, Володимира Гринька, Михайла Стельмаха, Володимира Лучука, Анатолія Григорука, Павла Глазового, Валентини Байкової, Івана Неходи, Андрія Малишка, Олени Журливої, Анатолія Камінчука, Василя Вітки, Володимира Підпалого, Наталки Поклад, Оксани Кротюк, Віктора Терена, Юлії Забіяки.

Останні коментарі до сторінки
«Юлія Забіяка. Дитячі віршики про звірят та пташок »:
Катя , 2021-09-04 18:22:17, #
Оля , 2021-09-05 19:01:59, #
Оновити список коментарів
Всьго відгуків: 2     + Додати коментар
Топ-теми