Картина черкаського художника Геннадія Михайловича Волошенюка "Три колоски".
|
Юлія Забіяка
1932 —1933 роки
Як свічка згорає бабуся Ярина —
Нема чого їсти, забрали усе!
Із рук виривали смачну картоплину,
Смачну — бо не їла до того весь день.
Не їла нічого до пізньої ночі,
Лопату взяла і пішла на город.
Копала картоплю, як бачили очі,
Зелену, неспілу зварила і от
Постукали в двері...
Відкрила старенька...
У хату зайшли і забрали "харчі",
Сказавши: "Щоб знала, моя дорогенька,
Як нишком картоплю копати вночі!"
Згорала як свічка бабуся Ярина...
І пам'ять свічками на вікнах у нас
Палає, щоб знали від батька до сина —
Про ті роки спомин в серцях не погас!
|
|
Картина черкаського художника Геннадія Михайловича Волошенюка "Сталінський шлях".
|
СВІЧКИ ПАМ'ЯТІ
Запалала у вікні свіча
І питає матінку дівча:
— Ти свічу навіщо запалила?
— Зараз поясню все, доню мила:
То не свічка у вікні горить,
А народу пам'ять пломенить
Про жахливі голоду роки…
Ось тому й запалюєм свічки.
|
|
Юлія Забіяка ( псевдонім - Юлія Еней) народилася 27 липня 1993 року, в місті Конотоп Сумської області. Має бібліотечну освіту (закінчила СФКМіК ім. Д. Бортнянського). Є учасницею літературної студії «Зажинок». Пише віршики і прозу переважно для дітей. Має публікації в газетах: «Абетка казок», «Сумщина», «Студія Тодося Осьмачки» та книгах: «Слобожанщина», «Заспів», «Натхнення», «Дитяча мрія», «Мама, матінка, матуся.»
Більше віршів про голодомор на "Малій Сторінці":
"Ні! Мовчати не буду! Хай знають народи —
В тридцять третьому голодом вбили на сході
Українців, нащадків козацького роду.
Світ знущання такого не бачив ще зроду.
Чорноземи хлібами пишались одвічно,
Чому з голоду люди вмирали трагічно,
Українські степи вкрили братські могили,
Лютим голодом смерть цілі села косила..."(Марія Яновська)
