Вірші для найменшеньких від Юлії Забіяки


 

 

Юлія Забіяка (псевдонім - Юлія Еней). Вірші для дітей.

 

Юлія Забіяка (псевдонім - Юлія Еней) народилася 27 липня 1993 року, в місті Конотоп Сумської області.  Має бібліотечну освіту (закінчила СФКМіК ім. Д. Бортнянського).  Є учасницею літературної студії «Зажинок».  Пише віршики і прозу переважно для дітей.  Має публікації в газетах:  «Абетка казок», «Сумщина», «Студія Тодося Осьмачки» та книгах: «Слобожанщина», «Заспів», «Натхнення», «Дитяча мрія», «Мама, матінка, матуся.» 

 

 

 

 

Юлія Забіяка

Яблуко сміється

Дивлячись на мене
Яблучко сміялось.
Жовте, не зелене
Дуже вже пишалось.

Не могла я з'їсти 
Яблуко жовтеньке - 
То малюнок з книжки
Що придбала ненька!


* * *


Динозаврик

Динозаврик народився.
Каже:"Ось я і з`явився!
Все для мене невідоме,
Велетенське, незнайоме!


"Мамо, тату, де ви? Де?"
Чути кроки...Хтось іде...
Поспішають до маляти 
Динозаври: мама й тато!


* * *


Поросятко

Народилося малятко
У великої свині.
Невеличке поросятко,
І уже йому три дні.

Ну яке ж ти чепурненьке,
І з рожевим п'ятачком... 
Спить, награлося маленьке,
Мабуть бачить гарний сон!


* * *


Лисенятко і метелик

Лисенятко сумувало:
"Я метелика злякало!
Лиш пограти я хотів,
А крилатий полетів...
Ой! Мені на носик сів!"


* * *


Лис-рибалка

Лис рибалити ходив,
Та... латаття наловив.
Хитра рибка не впіймалась -
З'їла черв'яків й сховалась.

Трохи лис наш зажурився,
З озера води напився, 
І попрямував додому - 
Квіти дарувать знайомим.

Він собі подумав так:
"Хоч рибалить не мастак,
Квітів гарних я дістав!"
Й сумувати перестав.

Ось урок нам з вами, діти: 
Треба всім добро робити -
Враз печалі пропадуть!
Це - любові справжня суть.

 

* * *


Запитання слоненяти

Слоненя питає в неньки:
"Ну чому я не маленьке?
Мишенята ображають - 
Велетенським називають..."
"Не зважай на них, рідненький,
Бо для мене ти - маленький!"

 

 

 


Перший сніг

Ось і випав перший сніг!
Гриць по саночки побіг,
А Марійка кошенятко 
Погукала: "Йди до хатки!"
Та воно лише нявчало...
Що котячою казало?

 

* * *

 

Зима

Каже Зайчику мама Зайчиха:
"Одягатися в білий  вже час,
Щоб Лисиця не скоїла лиха,
На снігу не помітила нас..."

Зайченятко матусеньку слуха,
Шубку білу скоріш одягає.
А надворі мете завірюха,
Килимами сніги  розстеляє.

 

* * *

 

Кіт - хитрун

Кіт ялинку прикрашав,
Сірих мишенят гукав:
"Де ви, гризуни хвостаті?
Швидко йдіть допомагати!
Скоро прийде господиня,
Принесе цукерок, сиру,
сала, м'яса і ковбаски -
Буде не життя, а казка!"
Не пускає їх матуся.
Каже: "Я за вас боюся!
Не виходьте, малюки.
Бо коти - то хижаки!"

 

* * *

 

Бабусин рушник

Рушник бабуся вишивала.
Я також їй допомагала:
"Ось квіточка, а ось листок...
Гарненький вийшов рушничок!"

Мене бабуся похвалила:
"Ти - вишивальниця уміла!

 

 

            Юлія Забіяка. Вірші для дітей. Бабусин рушник.

Матеріали люб'язно надіслані авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".

 

 

 

  Дивіться також на "Малій Сторінці":

Юлія Забіяка. Скарбничка казок для малят

Юлія Забіяка. Збірка казок про їжачка Спуню. Малюнок Головаш Наталії."Їжачок народився навесні. Тоді, коли лише починала пробуджуватися від сну природа. Мама з татом облаштували йому дитячу кімнату, що залишилася від  старших братика та сестрички, які уже виросли. Як відомо, перше,що надається від народження - ім'я. Але ніхто не міг придумати як назвати малого. "Може Пушок чи Колько?" - думав вголос  тато. "Та ні, він не пухнастим буде,коли виросте!" - говорила мама, -"Та й зараз не дуже м'які чи гострі у нього колючки". Як ви вже зрозуміли, поки що їжачок був без імені. Одного разу сестричка повела його на прогулянку. Маля неквапливо брело по стежці та позіхало. Не дійшовши й  до середини шляху, малий заснув і молодша їжачиха понесла його додому..." (Юлія Забіяка)

 

"Ось і випав перший сніг!
Гриць по саночки побіг,
А Марійка кошенятко 
Погукала: "Йди до хатки!"
Та воно лише нявчало...
Що котячою казало?"

(Юлія Забіяка)


Останні коментарі до сторінки
«Вірші для найменшеньких від Юлії Забіяки»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми