Збірка базується на виданні Перший Україно-Англійський Англо-Український Словник Народної Мудрості «Так кажуть» - унікальне зібрання відомих та рідкісних фразеологізмів, сталих та крилатих виразів, прислів’їв та приказок, афоризмів, ідіом, порівнянь, прикмет, повір’їв, метафор тощо, які широко використовуються у всіх сферах мовлення.
"Дай, мамо, вечеряти! — «Підожди, долото вкипить».
День не їдять, два дні перегодять, а тоді знову не їдять.
Діжу пошкребла та й пиріг спекла.
Добрий борщик, та малий горщик.
Дотанцювались, що без хліба остались."(зі Словника народної мудрості "Так кажуть")
Про дуже пихатих, чванливих, бундючних, гонористих та зарозумілих в народі кажуть так:
- вхопив Бога за бороду
- всі розуми поїв
- набиває собі ціну
- напускає на себе пиху...
Сучасна народна мудрість каже: «Якщо ви живете десь у чорта на болоті, то не слід нарікати на недоладність транспортної системи міста»... Насправді, вислів «У чорта на болоті» має цікаве автентичне походження. Виявляється, що болота та галявини у глибині лісу слов'яни вважали завороженими. У дохристиянські часи на них влаштовували капища язичницьких богів. Але іноді селянам доводилося йти зі сіл, зокрема втікаючи від ворогів, і селитися на таких "чортячих" місцях, щоб не викорчовувати лісу. Коли їх запитували, де вони живуть, відповідали: "У чортів вдома на болоті".
Наші пращури володіли гарною мовою, багатою на прислів’я, приказки, приповідки, крилаті вислови та гарні словечка. На жаль, з кожним роком ми дедалі звужуємо свій лексичний запас, засмічуємо свою мову суржиком, примітивними висловами, чи то пак нецензурною лексикою. У порівнянні з технологічно розвиненим сьогоденням і усіма його можливостями, побутова мова українців 18-20 століть рясніла живою, гарною мовою, за яку нікому не було соромно. Таким чином люди прикрашали власний побут перлинами народної мудрості та широко використовували фольклорне багатство у різноманітних сферах свого життя.
Усім добре відомо, що поки ту львівську маршрутівку дочекаєшся, можна всі жданики поїсти. А вчені ще й підрахували, що ось так чекаючи транспорт на зупинівках, ми загалом марнуємо понад рік свого життя. А колись в давнину, як люди не знали, коли щось станеться, то казали так:
- До нових віників
- До грецьких календ...
Ну хто ж з нас не любить солодко поспати - вдень покуняти за обідньою перервою, а вночі дати хропака. Лише зле, коли в обід наші дрімання побачить керівництво, а вночі справді кепсько, коли хтось хропить на весь вагон, а Ви ніяк не можете очей зімкнути. Давня легенда каже, що був собі такий Морфей, а той хто опинявся в його обіймах – спав солодким сном. Морфей — син Гіпноса, бог сновидінь. За міфами, Морфей з'являвся людям уві сні в людських образах. В античному мистецтві Морфея зображували у вигляді чоловіка з крилами. Також, образ бога сновидінь надихав художників пізнішого часу.
Вислів «Крокодилячі сльози» ґрунтується на старовинному повір’ї, начебто крокодил перед тим, як з’їсти свою жертву, плаче. Народна мудрість загалом пов’язує цей вислів з такими негативними рисами, як: дволикість; лицемірність; лукавість; нещирість; підступність; удаваність; фальшивість; фарисейство.
Усі знають як то воно у львівській маршрутівці. Наб’ються люди як оселедці у бочці, і яблуку ніде впасти. Наші предки, хоч не їздили у маршрутках, а у кращому випадку на возах, та знали набагато більше гарних висловів про тісноту.
Mатеріали з рубрики "Так кажуть" на радіо ФМ Галичина, що записувалися у 2012-2014 роках, базуються на виданні Словник народної мудрості "Так кажуть" (автор та упорядник Тарас Береза, укладач серії "Інноваційні словники", спільно з Олегом Кулинським).
Найчастіше в усному мовленні характеризуємо ледачу людину словами: ледачий, ледащо, ледар, лінивий. Цікавим є вживання цих слів у їх фольклористичному забарвленні. Сьогодні пропонуємо Вашій увазі приповідки різних народів світу, що описують побут та поведінку ледачих людей: