Приказки про багатство й бідність, словник народної мудрості "Так кажуть"
Багач їсть калач, а бідний і хліба не має.
Ані печі, ані лави, і на столі нема страви.
Ані я в'ївся, ані я впився.
Багатий дивиться, чим голий живиться.
Багатий дивиться, як убогий годується (живиться).
Багатий їсть, коли захоче, бідняк — коли є що.
Багатий їсть, коли що схоче, а вбогий — коли що трапиться.
Багатий товстіє — бідний на морозі мліє.
Багаті їдять, коли знають, а бідні — коли мають.
Багатій не дивиться, чим убогий живиться.
Багато два грибки в борщ.
Багач їсть калач, а бідний і хліба не має.
Багач їсть у середу краще, як бідний у Великдень.
Багач не відає, що бідний обідає.
Багач ся дивує, чим убогий діти годує.
Багач так має, аж йому горлом пхає, а бідняк лиш слинку ковтає.
Багач шукає апетиту, а бідний – хліба.
Багачі з'їли калачі, то й сплять і вдень і вночі, а бідний чого не хлебне, то й так засне.
Без солі, без хліба немає обіда.
Без хліба і біля води погано жити.
Без хліба не до обіда//половина обіда.
Бий, жінко, ціле яйце в борщ: хай пан знає, як хлоп уживає.
Бідак живе обачно: раз на день//тиждень їсть//обідає, та й то не смачно.
Бідний мужик і хліба не їсть, а багатий і мужика з'їсть.
Бідному легко накрити на стіл.
Бідняк шукає харчів, багатий - апетиту.
Більше днів, як ковбас.
Будем постити, як хліба не стане.
В убогого все по обіді.
В хаті – гульки, а в городі – ані цибульки.
Варили не варили — давай їсти.
Від дешевої рибки не побіжиш стрибки.
Від кулішу ніг не поколишу.
Від олії не зомлію, а про мак —буде й так.
Все гульки та гульки, а про смерть нема й думки.
Всі люди на одне сонечко глядять, та не одно їдять.
Гіркий обід без хліба.
Гуляйте! Завтра повечеряти дамо.
Дадуть і нам від квасу окрасу.
Дай, голоде, хліба!
Дай, мамо, вечеряти! — «Підожди, долото вкипить».
День не їдять, два дні перегодять, а тоді знову не їдять.
Діжу пошкребла та й пиріг спекла.
Добрий борщик, та малий горщик.
Дотанцювались, що без хліба остались.
Є ложка, та в мисці нема.
Є мед, то немає діжки.
Є мелай — нема солі, є сіль і мелай — немає картоплі.
Живемо, хліб жуємо, а іноді ще й присолюємо.
Жито годує всіх, а пшениця — на вибір.
З Божої волі продав штани, купив солі.
З медом більше з'їси хліба, ніж з оцтом.
З полови хліба не спечеш.
З попелу галушки не вдаються до юшки.
За одним присідом вечеря з обідом.
За полушку ні в борщ, ні в юшку.
Збираним колоссям не напхаєш рота.
Згадай мак, та їж так.
Земля голодна — сім'я голодна.
Зійшлися голод і нужда.
Змерзлого голодний веде.
Золото миєм, а самі голодні виєм.
Зразу їли логазу, а як запомогли, то і без вечері лягли.
І голодно, і холодно, і додому далеко.
І на зуб нічого покласти .
І соловейко не співає, коли їсти він не має.
Іван у дуду грає, а сім'я з голоду помирає.
Їсти сухий хліб.
Казала кума — дам пшона, а у неї в самої нема.
Каменю – хоч бийся, води – хоч топися, хліба – хоч плач.
Картопля — половина хліба.
Купили хріну — треба їсти.
Лежи в піску та їж луску.
Лихо наше — ячна каша: з'їв би і такої, та нема ніякої.
Лісу — хоч бійся, води — хоч мийся, а хліба — хоч плач.
Ми вас, книші, поважаємо: як є в віщо, то вмочаємо, а ні — вибачаємо.
Молотив цілий день, а віяти нічого.
Моя мати між двома хлібами вмерла: одного не дочекала, а другий уже минувся.
На піснім чирі виріс.
Нашому маляті лиш слинку ковтати.
Нащо золота миска, як вона порожня.
Не в тім річ, що у хаті піч, а в тім діло, щоб у печі кипіло.
Не вечерявши легше, а повечерявши краще.
Не замісиш густо, як у коморі пусто.
Не зітхай: не останнє ще спекли.
Не ївши — легше, поївши — краще.
Не первина з порожнім мішком до млина.
Не першинка — ні з чим до млинка.
Не стільки їди, скільки біди.
Нема чим і кішку з-під лави поманити.
Нема що їсти, нема пити, немає й роду, що поговорити.
Ні в горшку, ні в мішку.
Ні муки пилинки, ні солі дробинки, ні горілки росинки.
Ні хліба куска, ні солі дробка, ні страви трошки, ні води ложки.
Ні юшки, ні петрушки.
Ніхто не зна, не віда, як хто обіда.
Ніхто не знає, не відає, що голота обідає.
Нічим і ока запорошити.
Ніщо їсти, ніде сісти.
Один із сошкою, семеро з ложкою.
Одне хоро танцюємо, одну пісню співаємо.
Одному аж горлом вертає, а другий з голоду здихає.
Ой не втне Панько тіста, бо ячмінне.
Отак: двом рак, третьому юшка.
Підождіть, діти, поки на киселю шкура наросте.
Поволі, хлопчику,— раз хліба, два рази борщику.
Поїси рибки, нап'єшся водички, а їсти попросиш.
Поки багатий стухне, то бідний спухне//то убогий опухне.
Поки багач схудне, то бідний здохне.
Поки хліб та вода, то ще не біда.
Поминаючи мак, їжте й так.
Потрошку горошку — надалі буде.
Прийшов піст — підогнув собака хвіст.
Споживай, Хведьку, то хрін, то редьку.
Спромігся дід на обід, а баба на кисіль.
Спромігся, як убогий на кисіль.
Стало на юшку, а не стало на петрушку.
Стільки має, як голодний за зубами.
Сьорбай, Андрюшко, добра юшка: мала мати свиням дати.
Сьорбай, не дбай: хоч рідка, аби багацько.
Так доробився, як сіль на окропі.
Такий убогий, що й кошеняти з запічка нічим виманити.
Там публіка — сім душ на пів бублика.
У бідного і приятелі мруть.
У вбогого щодня піст.
У голоти нема що молоти.
У нас сьогодні Луки, ані хліба, ні муки.
У печері — лягай спать без вечері.
У піст їли хрін, а у м'ясниці — кислиці.
Усі на волі: ні хліба ні солі.
Хата багата, та нічого й собаці дать.
Хліб за шлунком не ганяється, а шлунок за хлібом.
Хоч їж, хоч дивись, а щоб ціле було і неголодний був.
Хоч не рибно, аби юшно.
Хоч нема з'їсти, аби було з ким сісти.
Хоч нічого їсти, та весело жити.
Циган їсть, коли має, селянин — коли голодний, а боярин — коли схоче кухар.