Поезії про хмари

 

 

 

 

Галина Римар ПРО ХМАРИНКУ ВЕСЕЛИНКУ На небі угорі живе предобрая хмаринка. Її усі віддавна звуть хмаринка Веселинка. Коли гаряче літечко, рослинки просять пити, вона прилине враз на клич, лиш маєш попросити: "Хмариночко, хмаринко, хмаринко Веселинко, прилинь, прошу, у наш ти край, рясного дощику нам дай!" Коли ж замріється вона, і дощик ллє, немов з відра, виходять ріки з берегів, хмаринці крикнемо: "Постій! Спинись, хмаринко, постривай! Лети, рідненька, в інший край! На землі ті, де сохнуть квіти, деревця, трави просять пити. Лети, хороша, поспішай! Планету рідну звеселяй! Galina Malva

 

 

 

 

 

Марія Дем'янюк Забавлянка хмарочок  Граються у звірів хмари – Кращої нема забави! Ось великий бегемот  З подиву роззявив рот. Там повільна черепаха, Що живе під власним дахом. Далі зайчик-сіромашка  Заховався між ромашки. Ще там є пухнаста кішка, Лапки догори здіймає: Їй здається, що ще трішки  Й клубок сонця упіймає.   Враз з’явилася жар-птиця, Веселковий хвіст яскриться. Диво-казка, чудеса! Розглядаймо небеса!   * * *   Анатолій Качан ДОЩОВІ ХМАРИ У долині, що біля яру, Поливає капусту хмара. А за хмарою хмареня  Поливає капустеня.

За матеріалами: Анатолій Качан. "Прощання з літом". Вірші для дітей. Передмова Володимира Рутківського. Художник Віктор Кузьменко. Київ, видавництво «Веселка», 1991 рік, 58 с.

 

 

 

 

Богдан-Ігор Антонич ОБ ХМАРУ ХМАРА Об хмару хмара, мов об дошку дошка,  ударить глухо, й небо затріщить. З лопати хмари сиплються дощі,  немов пісок дзвінкий. В зелену ложку  листка бере калина дощ, мов юшку,  і п’є, і п’є...

 

 

За матеріалами: Богдан-Ігор Антонич. "Росте хлоп'я, мов кущ малини". Вірші. Упорядкування Дмитра Павличка. Післямова Івана Малковича. Художник Вікторія Ковальчук. Київ, видавництво «Веселка», 1990.

 

 

 

 

 

Галина Мирослава    НА ХМАРИНКАХ З хмар ловити можна все. Тільки вітер їх несе, І часами так заносить, Що й царя з хмарини зносить.   * * *   Хмариться, і хмарка               хмарно хмарові дощі несе, Хмародряп* хмарині               марно відкрива своє лице.

 

 

 

 

 

 

Марія Дем'янюк. Дитячі вірші про хмаринки та дощ

"Хмарки - гойдалки для мрій,
Ти поглянь на них мерщій:
Там блакитне сяйво ллється,
Небо золотом сміється,
Сонце в центрі каруселі
Вертить промені веселі."

(Марія Дем'янюк)

"Відпалало сонце жарко.
В надвечір’ї — ніжні хмарки.
Хмарка-лев
І хмарка-кіт
Розмовляють край воріт.
Тільки що це? —
Кіт не слуха.
У кота
Пропали вуха..."
(Надія Кир’ян )

 

"На небі угорі живе 
предобрая хмаринка.
Її усі віддавна звуть 
хмаринка Веселинка.
Коли гаряче літечко,
рослинки просять пити,
вона прилине враз на клич,
лиш маєш попросити..."

(Галина Римар)

"... Вийшло сонечко, вітає,
Веселково небо грає.
Зацвірінькали синички:
"Всім купатися на річку!"
Бешкетують знов малята,
Не було б без зливи свята,
Дощик став їм у пригоді –
Двір тепер у повноводді."

(Ксенія Бондаренко)

"Глянула хмариночка у калюжу:
Щось вагу набрала я дуже-дуже,
Певно, переїла пухких зефірок,
Завелика стала, аж потемніла.
Як у хом'яка, обважніли щічки.
Може забагато в мені водички?
Хмарка засмутилася ізраненька —
Полетів сльозинками дощ дрібненький."

(Тетяна Строкач)