Ксенія Бондаренко. Дитячі вірші про хмари та дощ

Ксенія Бондаренко 

ХМАРИНКОВА КРАСА

Я бачила сьогодні
У небі чудеса! 
Пливла від сонцесходу
Хмаринкова краса. 

Літали бегемоти, 
Великі та малі, 
Поважні, безтурботні, 
Торкалися землі. 

За ними вальсували 
Незграбні слоненята, 
Ведмедиків гукали
Біленьких і кудлатих. 

Жирафи, зебри, тигри 
Летіли навздогін, 
Руденькі мавпи бігли
За гори у загін. 

А згодом і акула
Роззявила свій рот, 
І сонечко ковтнула, 
Неначе бутерброд. 

* * *

ВЕСЕЛІ ХМАРИНКИ

Гуркотить-сіріє небо,
Вщух дзвінкий пташиний щебет.
Згуртувалися хмарини
Та й сміються без упину.

Вчитель-грім суворим став,
До хмаринок проказав:
"Краще б ви не хихотіли,
А дощем поля полили".

Розлетілися хмаринки
І посіяли краплинки.

* * *

ХМАРИНКА

Загубилася хмаринка,
Плаче, начебто дитинка,
Слізками полила поле...
Облетіла все навколо,

Не знайшла вона матусю.
Каже вітер: "Не хвилюйся!
Віднесу тебе до мами,
Плаче теж вона дощами".

Засміялася хмаринка
Й полетіла, мов пушинка.

* * *

СУМНИЙ ДОЩИК

Плаче дощик за віконцем,
Бо не бачив зроду сонце. 
Мов овець густі отари, 
Закривають сонце хмари.

Плаче цуцик, плаче киця, 
В полі журиться пшениця, 
Плаче пташечка-дитятко - 
Час розправити крилятка. 

Та на вулиці калюжі, 
Сумно дощикові дуже... 
Може сонечко теж плаче, 
Бо дощу воно не бачить?

* * *

ЗЛИВА

Дощ! Гримить! Лютує вітер!
Злива! Град! Ховайтесь, діти!
З неба ллє, мов із відра.
Гей, додому, дітвора!
Мчать малі хутчіш до хати
Сонце з вікон виглядати.
Через двір тече ріка,
Злились небо і земля.
Сумно дітям у негоді:
"Де ти, сонце? Дощик, годі!"
... Вийшло сонечко, вітає,
Веселково небо грає.
Зацвірінькали синички:
"Всім купатися на річку!"
Бешкетують знов малята,
Не було б без зливи свята,
Дощик став їм у пригоді –
Двір тепер у повноводді.