Наталія Кузьмічова. Весняні поезії


 

Володимир Півень. Весняні роздуми. 90х90 см, полотно, олія, 2017 рік.
Володимир Півень. Весняні роздуми. 90х90 см, полотно, олія, 2017 рік.

 

 

 

Наталія Кузьмічова

МОНОЛОГ ВЕСНИ

Зберу в долоні всі сніги,
Вітри холодні заховаю,
Вдягну у тра́ви я луги,
Кульбабок скрізь понасіваю.

Мороз тріскучий прожену
І розтоплю холодну кригу,
Розвію заметіль сумну,
Тихенько я присплю відлигу.

І привітаю журавлів,
Що прилетять з країв далеких,
Почую жайворонка спів,
Побачу, як летять лелеки.

Зігрію всіх своїм теплом,
Дерева в шати повдягаю,
Я наділю усіх добром
І посміхнусь, і заспіваю.

Вберу у білий цвіт сади,
Позаплітаю вербам коси,
Нап’юсь цілющої води,
Зібравши кришталеві ро́си.

Насію квітів запашних:
Фіалок, рясту і конвалій,
Тюльпанів, маків чарівних...
Хай все навколо розквітає!

Прийду я сонечком ясни́м
В поля́, в луги, в гаї й діброви.
І подарую всім-усім
Пухнасті котики вербові.

Впаду я лагідним дощем,
У небі зіркою засяю,
Зійду жасминовим кущем,
Бузком розкішним забуяю.

Вже скоро я до вас прийду,
В дорозі вже, ви лиш чекайте!
Мене в вишневому саду
Раненько-вранці зустрічайте.

Ваша Весна.

(2019 р.)

 

* * *

 

МАРЕЦЬ МИНАЄ
(літера М)

Марить марець мімозою милою,
Міниться, мається, мучиться, ми'лує,
Мнеться, марудиться, мурчиком муркає.
Місячна магія... Мовчки милується.

Марець минає. Малює-малюється,
Місить, міліє, мандрує, маніжиться.
Міряє, миється, мріями мріється,
Мружиться, мовить, молитвами молиться.

(13.03.2023 р.)

 

* * *

 

БЕРЕЗЕНЬ

Березень вітром подмухує, мружиться,
Сонце сміється, хмаринка гойдається.
Юна Весна не лінується,  трудиться,
Травами стелить, дощами вмивається.

Пташкою в'ється, струмком розливається,
Ходить гаями, мов Мавка заквітчана.
Рястом-фіалками гарно всміхається,
Ходить замріяна Веснонька-дівчина.

Березень тихо їй пісню співатиме,
Пристрасно так зацілує, замилує...
Дивним теплом він Весні догоджатиме,
Ніжно кохатиме дівчину милую.

В парі вони воркуватимуть люблячись,
Землю зігріють, лани засіватимуть.
Тісно серцями і душами тулячись,
Щедрість і радість усім даруватимуть.

(2020 р.)

 

* * *

 

ЗА П'ЯТЬ ХВИЛИН — ВЕСНА

А вже за п'ять хвилин — весна!
Що принесе, що подарує?
Хай миром зацвіте вона,
Нехай всіх щастям обдарує!

А вже за п'ять хвилин весна.
Ви чуєте, струмки співають!
Нас наполохала зима,
Та вже тихенько відступає.

Виспівує синичка: "Цінь!"
А значить, що життя триває.
І радує нас неба синь,
І сонце ясне пригріває.

За п'ять хвилин — весна, весна,
З пухнастим котиком вербовим,
З вишневим цвітом край вікна,
З травою й кетягом бузковим!

Весна іде, пливуть сніги...
Хай сум спливає за водою.
Хай все їй буде до снаги,
Чаклунці, що зовуть Весною.

(28.02.2021 р.)

 

* * *

 

ЗИМА І ВЕСНОНЬКА ЗУСТРІЛИСЬ...

Чи щось таке мені наснилось,
Чи чула я таке колись...
Зима і Веснонька зустрілись
І не сваритись поклялись.

Пообіцяли вдвох дружити
І поступатися усим,
Своє собі завжди робити
І жити лиш життям своїм.

Зима, звичайно, трохи в шоці:
— Постій, сестрице, не спіши!
Про тебе, глянь, на кожнім кроці
Поети ліплять вже вірші.

А я ще тут і все ще можу,
Ще править мій молодший син.
Захочу — всиплю й заморожу,
І покажу свій норов всім!

Та нині добра я, рідненька,
І Лютий мій вже подобрів.
Підемо, мабуть, помаленьку,
Без сліз, образ і зайвих слів.

А ти проходь, хоч грубка в хаті
Вже не топилась сотні літ...
Прощай, не будем заважати,
Зігрій в своїх обіймах світ!

(15.02.2023 р.)

 

* * *

 

З ВІТРОМ ЦІЛУВАЛАСЯ ВЕСНА

З Вітром цілувалася Весна
У нестримнім і палкім коханні.
Все кружляла в танці з ним вона
У саду вишневім на світанні.

Дощ дрібненький Ве́сну ревнував,
Сльози лив і ними умивався.
Якось він до неї завітав
І в коханні ніжно їй зізнався:

-Я тебе, красуне, так люблю,
Твою юність, твою дивну вроду,
Твої квіти, музику твою,
Спів птахів і сонячну погоду!

Шепотів той Дощик знов і знов
Про кохання, а вона сміялась...
Плакав Дощ і лив свою любов,
А Весна все з Вітром цілувалась.

 


* * *

 


ЯК ЗВАТИ ВАС, ДІВЧИНО?..

Як звати вас, дівчино, як величати?
А ви ж така гарна й заквітчана вся!
Як хочеться вам тепле слово сказати,
Чарує й засліплює ваша краса.

Як звати вас, панночко? Ну ж бо, зізнайтесь!
На ваших вустах грає промінь яснИй.
Не можна у вас нині не закохатись,
Вже чути ваш голос, щасливо-дзвінкий.

Скажіть мені, дівчино, звідки прийшли ви,
З яких дивовижних далеких країв?
Насіяли квітів, засіяли ниви,
У небо вернули ключі журавлів.

Засяяли сонцем, умились дощами
І рОси блакитні сипнули в траву.
Зорею яснОю явились ночами,
Весь світ полонили у снах й наяву.

То хто ж ви — царівна, чиясь наречена,
У сукні весільній з квітучих садів?
В віночку з кульбаб, в черевичках зелених,
З бузковим приданим, в піснях солов'їв.

Назвіться ж нарешті, красунечко мила,
Привітна, усміхнена і чарівна.
— Я — ніжна фіалка, я — вишенька біла,
Усміхнена й радісна, юна Весна!

 


* * *

 


ЗА КРОК ДО ЛІТА

За крок до літа, у плащі,
У капелюшку супермоднім,
Весна прямує крізь дощі,
Якась незвична і холодна.

Намокло все — поля, гаї,
Немов Венеція дороги.
Намокли навіть солов'ї...
За крок до літа мерзнуть ноги.

Із парасолею в руках
Бреде весна намоклим світом.
А десь співає дзвінко птах
І пахне літом, пахне літом...

(30.05.2020 р.)

 


* * *

 


ВІДЦВІЛА ВЕСНА

Відцвіла Весна, відбуяла вся,
З цвітом-вишнею розпрощалася.
Загубилася десь в чистім полечку,
Заховалася враз за тополечку...

Ой ти, Веснонько, красна дівчино,
Дівування твоє нині скінчено.
Полетіло кудись за кульбабкою,
Залишилось чарІвною згадкою...

А барвіночком Літо стелиться,
Скоро в краї моїм та й оселиться.
Весна-дівонька вже й не пручається,
Радо з нами сьогодні прощається.

 


* * *

 


ПОНЮХАЙТЕ КУЛЬБАБКУ НАВЕСНІ...

Понюхайте кульбабку навесні,
Вона так пахне чимось неповторним,
Теплом весняним, дощиком мінорним
І хмаркою, що видно вдалині...

Понюхайте кульбабку навесні,
Хай стане ніс жовтеньким і кумедним.
Запахне терпко ще неспілим медом
І бджілкою у цвіті запашнім.

Понюхайте кульбабку навесні,
Вдихніть гірчинку й помилуйтесь дивом.
Весна, така яскрава і красива,
Дарує нам ці квіти чарівні.
Понюхайте кульбабку навесні!

 

* * *

 

ПАХНЕ СЕЛОМ

Пахне полями, високими травами,
Квітами, вітром, сонцем, теплом,
Колосом, медом, дощами, загравами,
Щедрістю, працею, пахне селом.

Пахне селом: вечорами і ранками,
Світлими днями в веснЯнім раю,
Місяцем, зорями, в росах світанками,
Пахне роздоллям у ріднім краю.

Пахне селом, його чистими водами,
Що із криниці — немов з кришталю.
Пахне гаями, лугами, городами,
Всім, що безмежно і щиро люблю.

Пахне любистком, калиною, ласкою,
Буйним розмаєм у ріднім садку,
Піснею тихою, дивною казкою,
Що колихали мене в сповитку.

Пахне руками, робочими, рідними,
Борщиком з печі, смачним пирогом
І полинами, і грозами літніми,
Листям опалим, осіннім димком.

Пахне гніздом з ластівкАми під стріхами
І журавлями, що з мрією - вдаль,
Вишнями, грушами, хмелем, горіхами...
Пахне селом моя тиха печаль...

Пахне дитинством і татом, і мамою,
Рідною хатою, хлібом, добром.
Пахне землею моєю коханою,
Пахне мені моїм рідним селом.

 


* * *

 

НАСІЯВ ФІАЛОК КВІТЕНЬ

Насіяв фіалок квітень,
Синеньких духмяних квітів.
Всміхаються веселенько,
Умиті дощем рясненьким.

Як пахнуть вони весняно,
І небом, і сонцем раннім,
Росою, легеньким вітром...
Милуймось цим диво-цвітом!

Так швидко весна минає,
Вже й квітень нас покидає...
Цвітуть ще фіалки ніжні,
А травень вже йде неспішно.

 

* * *

 

ВЕСНЯНІ ДОЩІ

А мені до душі
Ці весняні дощі,
Радо їх в своє серце впускаю.
Прилетіли вночі,
У весни на плечі,
Мої сумніви й болі змивають.
А мені до душі
Їх притишений спів,
Їх розмірений шелест і шепіт...
В моїх згублених снах
Дощ оцей, ніби птах —
Мого серця схвильований трепет...
А мені до душі
Загубитись в дощі,
Розчинитись в краплинах жаданих.
І забути усе,
Що тривожить мене,
І любити цей дощ життєдайний.

 

Поезії люб'язно надіслано авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".

 

 

Більше творів Наталії Кузьмічової на "Малій Сторінці":

Наталія Кузьмічова (Авраменко)  — щира українка, патріотка, поетеса з прекрасного міста Біла ЦеркваНаталія Кузьмічова (Авраменко) — щира українка, патріотка, поетеса з прекрасного міста Біла Церква. Про себе розповідає так: "Народилась у селі Шкарівка Білоцерківського району, що на Київщині. Маю середню освіту. Вірші й прозу писала ще навчаючись в школі. Серйозно почала писати вірші 9 років тому. Люблю писати акровірші, маю чимало віршів для малечі. Найулюбленіша тема — природа, бо виросла в селі і щодня пізнавала всю її красу і велич. Маю вірші філософського змісту. А коли почалась війна, стала писати вже про війну. Хоч писала про неї ще з 2014 року. Патріотка своєї країни. Люблю її над усе й пишаюсь, що народилась в Україні і є українкою."

 

 

Читаймо також на "Малій Сторінці":

Вірші про весну

Вірші про веснуЧитайте в цьому підрозділі вірші Ліни Костенко, Михайла Стельмаха, Петра Короля,  Олени Журливої, Андрія М'ястківського, Варвари Гринько,  Лідії Компанієць, Володимира Сосюри, Валентина Бичка, Анатолія Камінчука, Марії Хоросницької, Наталки Поклад, Анатолія Качана, Наталі Карпенко, Іванни Савицької та інших українських авторів.


Останні коментарі до сторінки
«Наталія Кузьмічова. Весняні поезії»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми