Origami Swan designed by Michael Pancini.
Галина Мирослава
ЛЮДИ — ЯК ПТАХИ
(дитяче оповідання)
Івасик ріс кмітливим хлопчиком, допитливим. Якось мама читала йому віршик, де було написано, що "люди — як птахи". Івасик, уважно прослухавши, відразу звернувся до мами з запитанням:
— Як страуси?
— Гадаю, що у вірші йдеться не про зріст, а про вміння літати.
— А страуси не літають. Ківі теж не літають. Дарма що птахи! — зауважив хлопчик.
— Слушно, не всі птахи спроможні літати. Одначе, сину, переважна більшість пташок таки літає.
— А люди не літають! — вигукнув Івасик, все ще не сприймаючи порівняння людей з птахами.
— Утім, люди змогли створити транспорт, у якому літають. Літати також можна в мріях, думках, снах, в уяві. Хоча, так собі зараз думаю, поет мав на увазі іншу властивість пташок.
— Яку саме? — обірвав запитанням Івасик, не давши мамі довести думку до кінця. І широко розплющив очі.
— Співати, — ласкаво промовила мама.
— А чи всі птахи співають? — ураз зацікавився.
— Не всі, та якісь звуки здатен при потребі видавати кожен птах. Люди теж не завжди можуть співати. Часом хтось як затягне, то хіба вуха затуляй, ліпше, думаєш, мовчав би, — емоційно промовила мама та додала, що слово ''співати'' — це й ''видавати звуки''. Опісля розповіла історію зі свого раннього дитинства про німого сусіда, з якого замість слів вилітали гортанні гуки, які маму лише перші рази лякали, згодом вона навіть навчилась розрізняти ті гуки й розуміти, що сусід хоче сказати.
— Пташки мають дві ноги, як люди. Може, тут про це? — не втрачав зацікавленості Івасик.
Мама усміхнулась:
— Навряд.
— Хвостів у нас точно нема. І крил. І дзьоба, — роздумував він. — А якби автор написав:"Люди як голуби", то це було б про що? Люди голубляться чи люди воркують?
— Замучиш ти мене, я ж не письменник і не літературний критик. На мою читацьку думку автор тоді бажав би сказати як про одне, так і про друге, — відповіла мама. — До речі, а з ким би ти порівняв людей?
Івасик не відповів. Ніби не почув. Пішов бавитись до своєї кімнати. Мама не наполягала. У неї було повно своїх клопотів. Проте Івасик не забув, він довго думав над тим, з чим найкраще порівняти людей. І ввечері, коли татко прийшов з роботи, й уся родина сіла до столу вечеряти, щасливий Івасик підвівся з-за столу й виразно проголосив:
— Є різні люди: люди як черепахи, люди як ведмеді, люди як зорі, люди як вітер, люди як мухи, люди як шоколад.
Він би ще продовжував, та дуже хотів їсти, тож підсумував:
— Та інші.
А тато, підкручуючи вуса, весело сказав:
— І такі як сніг на голову.
На відео: The best origami for beginners: How to make a paper bird - easiest way to make a paper bird.
Оповідання люб'язно надіслано авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".
Більше творів Галини Мирослави на нашому сайті:
