Галина Мирослава
БОМБОСХОВИЩЕ
розсікається тиша
сиреною
хором сирен
з голосних телефонів
зусебіч вусебіч
до страти
залишаються миті
тобі пропонують ховатись
але ти не грішив
і тебе роздирає чому
ти не само...убивця
тож маєш слухняно тікати
і коритися з власної
волі хоч віри не ймеш
що впаде саме зараз на тебе
на рідних на хату
і нічого не вдієш
не стримаєш
не відведеш
всього кілька хвилин
на останню
можливо спробу
залишитись живим
і повірити в вибраність доль
натягаєш наплічник
так кажуть і ти так робиш
опускаєшся в ''бункер''
як в гробницю над світом твоїм
атож
розсікаючи темінь
За матеріалами: http://poetry.in.ua/
Більше творів Галини Мирослави на "Малій Сторінці":
Читаймо також на "Малій Сторінці":
Останні коментарі до сторінки
«Галина Мирослава. Вірш «Бомбосховище»»:
Всьго відгуків: 0
+ Додати коментар