Зміст:
1. Вітер Вій
2. Подорож Ворони
3. Хитра Лисиця
4. Їжачки
5. Хмаринки
6. У бібліотеці
7. Подаруй книгу
8. Зимові господарі
"Чомусь всі з осені й до кінця весни чекають на літо. І чим їм не подобається зима? Тут тобі і день Святого Миколая, і Новий рік, і Різдво. А крижані гірки, ковзани, лижі, снігові фортеці?! Такого влітку не буде! Головне – не захворіти. Та, кажуть, якраз на морозі всі мікроби й гинуть. Тому ми вдягаємося тепло і гайда надвір! Сьогодні ми з Дмитром Гонтою домовилися побудувати величезну снігову фортецю. Звісно, самі не впораємося, тому домовилися з цілою компанією. Ось-ось мають всі підійти. Я вже й замерзати почав. Коли дивлюся – нарешті Дмитро Гонта йде. Ну хоч хтось! А за ним і Дімка Скальський. Стоїмо. Чекаємо. І коли всі інші зберуться?! Та, мабуть, вони вирішили не йти на мороз, а вдома перед телевізором посидіти, ледарі! Дивлюся: вже друззяки мої знудилися. Треба їх якось розважити. "А чули ви, хлопці, що в нашому місті привид є? Справжній. Не гірший, ніж в якомусь шотландському замку!…"" (Оксана Давидова)
Дитяча пісня на слова Юлії Хандожинської "Ой, зима" (композитор — Михайло Назарець) — текст, відео
"Зимонько, ой зимонько,
Снігу підсипай
Та й на гірку весело,
Дружно всіх гукай.
Ми повибігаємо
Хутко на сніжок,
Ой, який красивий
В тебе килимок!.."(Юлії Хандожинської)
"вітер розхитує
то в один бік то в інший
кахикає налягаючи
лише гамір
лиши гамір
і піском в очі
міра губиться
десь поміж
як і мир у тобі
ти б спинила його пташко
але звук сам застрягає в твоєму горлі
прецінь гілля тріщить під тобою
хіба поспівом
по втратах" (Галина Мирослава)
"Сіє жменями дива
Господарочка Зима,
Захурделила, засніжила,
Ніжним пухом землю вкрила.
В вовну вбрала всі хатини,
Розстелила скатертини,
І подвір'я ясно-біло
Прикрасила Зимка вміло..."(Ксенія Бондаренко)
"Пожиточного жита тільце-житце
Попід снігом сидить живцем."(Галина Мирослава)
Галина Мирослава. "Дворядники-Грудневики" – пізнавальні скоромовки для дітей та дорослих :)
"Ковзани́-ковзанці́
Ковзали по ковзанці."(Галина Мирослава)
"Антон ніколи не бачив снігу раніше. А тут за ніч випало його стільки, що можна не просто тракторцем вивозити, а справжнім трактором. Мамуся запропонувала піти подивитися на снігову бабу. "Снігова баба - це баба на снігу?" - голосно запитав Тось. "Так," - бадьоро вигукнула матуся. "Лежить?" - почав уточнювати Антось. Тато з мамою від здивування повідкривали роти. Бабуся, як тільки почула, впала на сніг, розляглась на ньому, ще й порухала руками. А коли встала, з усмішкою на весь рот, зі снігу, на ньому залишилось зображення ангела з крилами. Антоньо й собі усміхнувся, зрозумівши, що то не так, і, ледь перепочивши від хвилювання, поставив нове запитання..." (Галина Мирослава)
"Королівство, в якому жили ельфи й феї було у святковому настрої. А все тому, що на світ ось-ось мала з’явитися нова фея Зими. Бо нинішня фея Зими була вже в поважних літах і часто не справлялася зі своїми обов’язками. Та ще й стала геть забудькуватою. Через свою неуважність, вона забувала посипати доріжки снігом й робити чарівні візерунки на вікнах. А покривати льодом річки й робити завірюхи в неї не вистачало сили. Тому, останнім часом, зими в Королівстві були малосніжними й більше схожими на ранню весну, чи пізню осінь. Що неабияк засмучувало фей, які полюбляли взимку розважатися на ковзанах та санчатах. Тому всі зібралися посеред Чарівної галявини, де й мала народитися нова фея Зими, від якої всі очікували кучугури снігу, тріскучих морозів, та блискучих сніжинок на ялинках. Аж ось, по невидимих сходах з білої хмари спустилася Королева Фей. Всюди запанувала тиша..." (Ольга Зубер)
Ганна Максимович. "У садочку"
"Сипав сніг всю ніч, всю днину,
Замітало ліс, долину,
Вітер віяв все сильніше,
А мороз ставав лютішим."(Ганна Максимович)
"Яблуко з яблуні впало.
Ярослава яблуко взяла:
«Дуже-дуже воно яскраве –
Не з’їм, і не дам Ярославу;
Яблуко понесу на віконце –
Хай дорогу показує сонцю!"(Володимир Нагорняк)
Наталя Карпенко. Різдвяні поезії
"Срібний місяць зорі поклонився,
Сеї ночі Ісус народився.
Над колискою сяєво грає,
Світла радість весь світ обіймає."(Наталя Карпенко)
"У Марці було дві чарівні донечки — Олеся та Іванка. Олеся була менша, їй всього сім рочків, вона дуже схожа на маму. Таке ж біле личко, маленькі волошкові очі, мов вогники, завжди усміхалися, звеселяючи всіх навколо себе. Дівчинка завжди ходила слідом за мамою, в усьому їй допомагала, тягнулася до землі, помічала, як все з неї проростає, як довкола розцвітає. Іванка – старшенька, їй було дев’ять рочків. Та була більше схожа на батька. Мала грубіші риси обличчя, смагляву шкіру, чорні хитрі оченята. Полюбляла довше поспати і трохи лінувалася, до роботи бралася неохоче. Та мама любила обох донечок однаково, бо тільки мамине серце здатне любов ділити порівну. Чоловік Данило давно поїхав на заробітки, там і залишився. Важко було Марці з двома дівчатками, та діти допомагали їй по господарству..." (Юлія Хандожинська)
"Біла віхола крутилась,
Снігом віяла, мела,
Біля річки зупинилась
І спочити прилягла.
Стало гарно, мов у казці,
Скрізь білесенький сніжок.
В темній свиточці зірчастій
Вийшов вечір на лужок..."(Ганна Максимович)
"Біля теплого віконця Ясочка вмостилась,
І уважно на дорогу дівчинка дивилась.
А на вулиці сніжинки у танку кружляли
І на землю, як пір’їнки, лагідно лягали..."(Ольга Науменко)
"Добрий, щедрий Миколаю!
Не за себе я благаю,
А за тих дітей маленьких,
У яких немає неньки,
У яких загинув тато;
Дай гостинців їм багато,
Якнайкращих дай охоче;
Бо засмучені в них очі,
Невеселі добрі личка,
Хоч вони і невеличкі."(Ганна Максимович)
"Сяйвом світ умився — Христос Народився!
Радісно співаймо — Його величаймо!
Дай нам, Боже, сили, щоб лани родили,
Добробут, хлібину в кожну родину,
Діточок багато господарю в хату.
І мирного неба просимо у тебе!"(Марія Дем'янюк)
"Рип-рип-рип - рипить сніжок
Тихо під ногами.
Це іде до діточок
Миколай з дарами.
Він заходить в кожен дім
І лишає нишком
Біля ліжечка усім
Ласощі чи книжку."(Ольга Науменко)
