Публікації за тегом: Зима

"Нема роду переводу", "Коляда для непроданого коня", "Коляда дядькові Іванові", "Коляда в дитбудинку", "Щедрий вечір у Роздолі", "Половинка коляди", "Коляда для ведмедя", "Вертепний чорт", "Коляда для кози", "Виколядоване яйце-райце" - колядки та щедрівки, що увійшли до збірки поезій Миколи Петренка "Нема роду переводу".

До збірки дитячих колядок та щедрівок увійшли: "По всьому світу", "Нова радість стала", "Добрий вечір", "Бажання по коляді, або поколядь", "Ой сивая та і зозуленька".

 

 

 

 

 

У книзі представлені колядки та щедрівки: «Ой хто, хто Миколая любить», «Поміж трьома дорогами», «Ой сивая тая зозуленька», «Ой чи є, чи нема пан господар дома?», «Щедрик, щедрик, щедрівочка», «Щедрик-ведрик», «Добрий вечір тобі, пане господарю!», «Темненькая нічка», «Нова радість стала», «В глибокій долині», «Ой учора ізвечора», «Щедрий вечір, добрий вечір», «Коза» (новорічна гра).

Пишемо писанку взимку і прагнемо фарбувати виключно природнім. Чим фарбувати? Пропоную мінімальний набір. Якщо потрібно отримати на писанках традиційні (тобто такі, що часто зустрічаються) кольори, достатньо взяти п'ять різних рослин: ромашку, ягоди бузини, цезальпінію, цибулиння, ягоди чорниці.

Читайте поезії Тетяни Строкач про зимові українські народні свята: Свято Катерини, Андрія, Свято Миколая, Святвечір, Різдво Христове, Маланки та Василя, Водохреща.

"... Прийшла зима, випав перший сніг. Наче світ перетворився. На гірці біля ставу все загуло, забриніло дитячим сміхом і вигуками. Катались ми до ночі. Вичовгали гірку, аж почорніла вона. А випробувати санки ми прийшли разом з батьком. Батько сів посередині. Спереду сіли Орися і Тоня, а я і Петро з Олексою сіли ззаду. І ми всією валкою ринулись з гори по першому снігу. Батько охкав і сміявся, а ми з радості верещали, хто як міг. А в кінці гірки батько підвернув ногою, і всі ми попадали в сніг. Обтріпувались і сміялись..." (Василь Грінчак)

 

 

"У небі, в райському саду був великий рух. Одні янголики сиділи на деревах, зривали яблука й кидали їх на долину, де стояли другі, що ловили їх у фартушки. Хтось трусив горіхові дерева, й горіхи, мов град, лопотіли в траву, хтось носив коші, повні солодких пахучих медяників і тістечок. А старші янголики з поважними личками стинали з кущиків сухі галузки й зв’язували їх золотими стяжечками в різки. Сьогодні ж день, коли святий Миколай сходить на землю, щоб обдарувати чемних діточок, а нечемних покарати. Це його обов’язок вже від давнього часу. Миколині санки стояли вже перед дверима, а два великі олені, запряжені в них, нетерпляче потрясали головами, аж дзвіночки на їхніх шиях дзвонили, мов срібний сміх. Янголики напакували два повнісінькі мішки і з галасом та сміхом тягнули їх до санок. Один маленький янголик стояв при тій веселій праці трохи сумно збоку. Він так радо хотів помагати, але інші відсували його набік..." (Кляра Гайнер)

 

"Вечоріло, сутінки згустками сідали на плечі. Небо затягло сірими хмарами. Ті хмари, такі важкі і кудлаті, то присідали, то підіймалися, то, як ведмеді, то, як поважні слони, а то, наче сніжні зайці, бігли, не спиняючись. Пролітав тихий дрібненький сніжок, його так було багато у повітрі, ніби хтось мілко посік ялинки і струшував хвойні гілочки на землю. Все якось було ніби в тумані, в густому коконі, вечір замішав сніг і сутінки, можна було заблукати серед цієї манни з неба. А сніжинки падали, сідали на все, що їм подобалося. Така тиша не сподобалася вітрові, він, дужий та щокатий, прилетів з довгими холодними кісми і почав дихати на повні груди. Сніжинки вихилялися в різні боки, летіли за вітром, куди він дмухав, збігалися до купки, штовхались, падали донизу. Прокрутивши сніжинки, вітер сердито залетів в гості до хмари..." (Юлія Хандожинська)

"Їхали раз зимою пан і мужик в ліс по дрова. А було дуже холодно, морозно, то обидва лаялись. "От проклятий мороз", - каже пан, кутаючись у хутро. "От проклятий мороз, бодай ти сказився!" - каже й мужик, щулячись у старій кожушині. А шляхом гуляли собі старий Мороз і молоденький Морозенко. "Е, - каже Мороз, - як вони мене лають! Треба ж їх провчити!" Як заходився старий Мороз біля пана, так той і коміра підіймав, і полами загортався, - ні, таки дойняв лютий Мороз. Ледве-ледве пан додому добрався. А Морозенко подався до мужика та й собі почав його пробирать: то за комір лізе, то дірочку в кожушині знайде. А мужик приїхав у ліс, витяг сокиру та як почав рубати, то й упрів та й скинув кожуха..." (українська народна казка)

"Надворі було темно, тільки сніжинки, як змерзлі метелики, кружляли біля освітленого вікна. Оля лежала в ліжку й сумно дивилася на ялинку. Світло ламп відбивалося від кольорових дзеркальних кульок, смішних клоунів, вухатих мавпочок і зайців. Скільки подарунків у неї в ці новорічні свята! Тато й мама так хотіли, щоб вона не журилася. Але навіщо їй ці ляльки й машинки, шоколадки й жувачки? Усі діти бігають надворі, граються у сніжки, їздять на санчатах і лижах, а вона все лежить і лежить у ліжку хвора... Відчинилися двері, і в Олину кімнату зайшла мама. Нахилилася, погладила дочку по гарячому чолу й шепнула: "Не сумуй! Сьогодні різдвяна ніч, а цієї ночі збуваються всі бажання. Треба тільки дуже захотіти! Засинай і прокидайся завтра здоровою..."" (Леся Воронина)

"Алло! Алло! Святий отче Миколаю, тут я, дуже нечемний Данко. Я кличу тебе зі свого маленького телефону, що мені татко подарував. Я прошу, прийди до мене і принеси мені малий літак. Такий зовсім малий, малюсенький - такий, щоб міг трошки, трошечки літати по кімнаті, якщо я його накручу." "Святий Миколаю! Я дуже нечемний хлопчик, але я хочу бути чемним, тільки ніяк не можу. Прошу, не гнівайся на мене і прийди!""(Олена Цегельська)

 

"Завітала в гості зимонька-зима
І біленьким снігом всюди замела.
Білий сніг пухнастий до дітей летить,
Діти всі радіють - Новий рік біжить."

(Юлія Хандожинська)

"Не чіпай, не щипай, морозець біленький!
Ми тебе не боїмося, хоч іще маленькі.
Не чіпай, не щипай носа, вушка, щічки!
Заховаємо усе ми під рукавички!"
(Юлія Хандожинська)

"Малесенька сніжинка
Кружляла у дворі,
Її чарівна сукня
Подобалась мені.
Вона, немов пушинка,
Із вітром танцювала,
А потім на долоньку
До мене завітала." (Юлія Хандожинська)

"Перший сніжок", "Сніговик", "Іній", "Хуртовина ", "Метелиця", "Синичкa", "Снігурі", "Панчішки для киці", "Сон", "Новорічна пісенька", "Святий Микола", "Лист до Святого Миколая", "Миколай Чудотворець", "У Святвечір", "Вертеп", "Бiлий янгол", "Колядка", "Йде Рiздво по Hiжину", "Родивсь Христос!", "Щедрий вечiр", "Засівка", "Водохреща" - чудові вірші Тетяни Винник у добірочці дитячих поезій про зиму.

"За сивими хмарами, високо в небі, де Місяць-молодик пасе золоторунні отари зірок, живе дядько Мороз. Не хатина у дядька — справжній палац. Двері різьблені, а на вікнах — візерунки, вгорі на гострому шпилі срібний човник горить. Коли сади та діброви, ліси і гаї своє вбрання поскидали й приготувалися до довгого сну-відпочинку, спустився на землю дядько Мороз. Була в нього шапка-бирка, мов з молока, довгий білий кожух з туману, на срібно-золотому поясі — чарівне кресало. Біля лісової заводі присів на старезний пеньок, вуса мов з льону пригладив, кресанув чарівним кресалом об берег — білі холодні іскри посипалися навкруги..." (Василь Мельник)

 

"Заєць прокинувся від голосного «Б-ррр!». «Б-ррр!» - лунало знову і заєць сполохано насторожив вуха. "Це в мене в животі!" – дослухаючись, полегшено зітхнув заєць. І від гарячого заячого подиху пішов легенький пар. Заєць жадібно вдихнув морозяне повітря і йому на мить здалося, що його живіт прилип до спини. "Я не їв сім днів! – чмихнув заєць і висунув носа з-під міцного соснового гілля, під яким сьогодні ночував. – Треба шукати харчі!" – подумав заєць..." (Тетяна Винник)

"Недарма один з місяців року називається лютим. Навіть тоді, коли заметілі стихають, і в лісі стає тихо-претихо, морози не спадають. Трісь-трісь! Трісь-трісь! — тільки й чути довкола. То дерева, великі й малі, тріщать на холоді. І птаство, і дрібні й великі звірі туляться тоді до людських осель, шукаючи і захистку, і порятунку від голоду та холоду..." (Анатолій Давидов)

"Осіннє сонце зупинилося в лісі на високій яворині. Заклопотані звірята цього не помічали і займалися кожен своїми справами. Адже зовсім скоро наступить  зима і потрібно до неї як слід підготуватися. Білка з більчатами  старанно носили горішки, ховали в дупло, ведмідь лаштував свій барліг сухими гілочками з листям, лисиці міцними  лапами виривали  глибші  нори, щоб не завіяв їх сніжок. От тільки зайчик довговухий  бігав  від одного куща  до іншого і всього боявся. Впаде гілочка з дерева, вже  боїться, затріщить  сорока-білобока на  дереві,  зайчик  вже весь тремтить..." (Юлія Хандожинська)

 

"Щипати за щічку -  має таку звичку.
Холодом лякає, сніжком посипає.
Заморозила річки, всіх вдягнула в кожушки,
В рукавички і вушанки. В сніжки гратись поспішає.
Хоч холодна це пора, діткам - весело: ...!"  (Лариса Новацька)