Тетяна Винник. Зимові вірші для дітей

 

Тетяна Винник

ПЕРШИЙ СНІЖОК

Хмарка біла й волохата
Дивиться у нашу хату.
Привела сніжок на луки – 
Трепетно взяла за руку.
Він іде собі тихенько,
Бо сніжок той ще маленький.

 

* * *

 

ІНІЙ

Вранці у віконці
Забіліло сонце,
Бiлi птахи i дахи,
Й на деревах кожухи.

Задимiли димарi – 
Білi хмари угорi!
Бiла фреска у вікні,
Проминають білі дні.

Бiлий в голуба полiт –
Забiлiв ген бiлий свiт!
Чорні розповзлися тіні –
Не бере їх білій іній! 

 

* * *

 

ПАНЧІШКИ ДЛЯ КИЦІ

Я зв'яжу панчішки 
Киці-муркотусі.
Будуть сірі мишки
В котусі – на вусі!

Кицька у панчішках –
Хай зима-зимуся.
Бійтесь, сірі мишки, 
Кицьку біловусу! 

 

 

* * *

 

ХУРТОВИНА

Хуртовина ходить мiстом – 
Блимають шибки iскристо,
Сон торкається рiки,
Сплять пожухлi будяки.

Трусить снiгом, завиває,
Все морозом огортає,
Сплять дерева в заметiлi,
А на них – пташки осiлi. 

 

* * *

 

МЕТЕЛИЦЯ

На подвір'ї сніговиця – 
Снігом замело травицю – 
Заметільниця, шаруга,
Сніжниця, зимова хуга!

У шибки підступно дмуха
Хуртовина, завірюха,
Завиває, снігом віє,
Хугавиця і крутія.

Всі дороги замела 
Веремія-бабця зла – 
Хвища, віхола, охиза,
Сніговійниця у ризах.

Лісом бродить, в дуплах виє
Хуреля, кура, завія,
Кушпела, юга, хурдига
Снігокрутниця-інтрига!

Заметь, сніговій, хуртеча – 
Нажахалася малеча –
Заметіль, фурделя, хвижа
В димарі горлає хижо!

А завійниця й пурга
У повітрі – застига.
Замітає снігом місто – 
Буде у природі чисто!

 

* * *

 

СНІГОВИК

Що за звiр прийшов у двiр?!
Бiлий тулуб, бiлi щоки,
Калиніють в нього губи,
Ніс морквяний, руки – вбоки,
Черевики – скалки дров,
А на головi – вiдро!

 

 

СИНИЧКА

Синичко, синичко,
Маленька, прудка,
Ти крихти не їла,
Води не пила!

Тобi годiвничку
Повiсили ми.
Сюди прилiтай ти 
посеред зими!

Ти вмiєш радiти
I крихтi на днi.
Вiд цього теплiше
Не серцi й менi!

 

* * *

 

СНІГУРІ

Червоні намистини
Розсипала зима.
Прикрасила калину – 
Бо листя вже нема.

Червоні намистини
На сонці виграють
І ягоди калини
Пожадливо клюють.

А ми ще й годівничку 
Повісили в дворі –
Злітайся, синички
Й прекрасні снігурі!

 

* * *

 

СОН

Я лечу над містом,
Осідлавши пса.
Світяться іскристо
Сонні небеса.

Димарі носами –
В хмарах золотих.
І сліди від санок
Засипає сніг.

Свище завірюха,
Виє зусібіч.
Пес розвісив вуха
У зимову ніч.

 

 

* * *

 

СВЯТИЙ МИКОЛА 

На стiнi висять снiжинки,
Сяє вогником ялинка,
Сяє кулька кольорова
I памушечка цукрова.

А надворi сипле снiг,
Замiтає сто дорiг,
Але ту не замете,
Де Святий Микола йде!

Для слухняних дiточок –
Принесе вiн див мiшок.
Обiйде усi хати,
То ж чекай на Hього й ти! 

 

* * * 

 

ЛИСТ ДО СВЯТОГО МИКОЛАЯ

Я Тобі малюнок намалюю,
Де щасливі всі на світі діти!
На Твою адресу надішлю я – 
Хай зоря у небі синім світить.

Попрошу у Тебе, аби Свято
В нас було чудове неодмінно – 
Дітлахів на світі так багато,
Що Тебе чекають з нетерпінням!

 

* * *

 

МИКОЛАЙ ЧУДОТВОРЕЦЬ

Старець iз янгольським ликом – 
святостi й благодатi,
послухай мою молитву, 
мовлену у сум´яттi: 
всiм, хто шукає пораду,
всiм, хто в бiдi та скрутi, 
Ти подаруй розраду,
зла розiрвавши пута.
Оберiгай подорожнiх,
Паломникiв, водiїв,
воїнiв, удiв, торговцiв,
студентiв та морякiв. 
I бережи, мов зiницю,
Всiх на землi дiтей!
Хай iм´я Твоє святиться
Хай буде Чудо Твоє! 

 

* * *

 

 

НОВОРІЧНА ПІСЕНЬКА

В далекому чорному лісі,
Де виють голодні вовки,
Ялинка в снігах заблудилась,
А мала б на свято прийти!

Хилилися сосни довкола – 
Сніжинками віти цвіли.
Ялинка ходила по колу – 
Дорогу сніги замели.

На плечі схиливши торбинку, 
Ішов Миколай тим лісом…
Й зелену красуню ялинку
До нашої хати приніс він.

І стала ялинка на диво
Красива, іскриста, мрійлива.
І дуже в цю мить щаслива,
Бо радість на всіх розділила.

 

* * *

 

У СВЯТВЕЧІР

Янголи, мов діти, у вікна заглядають
Й зірку золоту тулять до шибок.
І дерева, й птахи в радості співають,
І Земля радіє, і радіє Бог.

Радуйся ти, Земле, радуйся новині – 
Всім нам на спасіння Бог послав Христа – 
Сина дорогого, щоб прийшло прозріння,
І любові сила, й віри висота!

Янголи і діти – прославляють Бога,
І співає серце в радості земній.
Кожному хай буде світлою дорога – 
Сяє ясна зірка в сонній далині.

 

 

* * *

 

ВЕРТЕП

В хуртовину, у завію,
У печері поміж сіна,
У безвиході Марія
Народила в яслах Сина.

Сяє зірка Вифлеємська,
Гріє серце висота – 
Ангел сповіщає Землю
Про нароження Христа!

Всі несуть дари для Hього –
Ладан, золото і мирро!
Хай у кожного дорога
З Богом буде, буде з миром!

 

* * *

 

БІЛИЙ ЯНГОЛ

Бiлий янгол на плечi
В сивої надiї.
Усмiхається й мовчить
В срiбнiй заметiлi.

Снiг кружляє, опада
На яри й дороги.
Бiлий янгол – не вода,
А посланець Бога.

Бiлий янгол засурмить –
I серця озвуться.
Слався, Hебо, слався, Мить,
Прославляй Iсуса!

 

* * *

 

КОЛЯДКА

Коляда іде в Святий вечір,
Коляда іде – всім Дари несе,
Всім Дари несе найкоштовніші:
Усім людям – ладу найладнішого,
Усім людям – долі наймилішої,
Усім звірам – снігу найтеплішого,
А деревам – срібносніжну віхолу.
Коляда іде, всім Дари несе,
Щастя золоте – в серденько дитини.
Коляда іде, всім Дари несе,
Бо Різдво прийшло на Україну.

 

 

* * *

 

ЙДЕ РІЗДВО ПО НІЖИНУ

Скверами, кварталами
Тихо йде зима.
Місяць світить фарою – 
З хмари вирина.

Вулички заснiженi –
Русла давнини.
Йде Рiздво по Hiжину
I несе Дари.

Вечiр дивовижний,
Спить Остер-рiка.
Йде Рiздво по Hiжину,
I зоря – в руках. 

 

* * *

 

РОДИВСЬ ХРИСТОС!

Йде Рiздво по вулицi,
Вiкна в небо вузяться
I горять свiчки.

До горiшка вишенька 
В бiлiй льолi тулиться,
I – тепло руки.

Дiдух в шибку дивиться
На церкви заснiженi – 
В нотах суголось.

Хай тобi радiється,
Стародавнiй Hiжине,
Бо родивсь Христос!

 

* * *

 

ЩЕДРИЙ ВЕЧІР

Вода-Маланка і Місяць-Василь
про торжество ґаздів сповістили!
У Щедрий Вечір, у добрий вечір 
Багаті столи господа͑рі накрили!

Ось кутя на покуті, ковбаса, вареники – 
То ж «водіть Маланку» з танцями та сценками!
Із душами предків, із добрими богами,
Щедрий вечір завжди буде поміж нами! 

 

* * *

 

ЗАСІВКА

Сію-сію, снiгом вiю,
Вiтром завiваю!
Я вiншую-засiваю
Й вас, ґазди, вiтаю!

Хай буде прийде достаток
З Дiдухом до хати,
Радостi святковий вир,
А у серцi вашiм – мир!

 

* * *

 

ВОДОХРЕЩА

«Не я б´ю – верба б´є»,
Та воду я славлю!
У неї теж серце є – 
Прозоре, мов крапля.

«Не я б´ю – верба б´є!»
Здоров´я бажає.
Хай личко твоє
Слiз не проливає!

Матеріал люб'язно надано автором.

Малюнки Л. Кравченко, Людмили Постних, Юлії Петренко, Н. Коваль та О. Коваля.

 

Більше творів Тетяни Винник на нашому сайті:

Дивіться вірші про зиму інших українських авторів: