Дитячі віршики Віктора Терена зі збірочки "Мальовані рибки": "Черепахи", "Рідна мова", "Як доїхать до Полтави", "Відважний пень", "Осінні джунглі", "Дід Мороз", "Звірі на ялинці", "Жалива", "Хто це?", "Ой джмелику-джмелку", "Мальовані рибки", "Півники-розбійники", "Осінь", "Не забудь!", "Скоромовки".
"Ану, малята, пригадайте, яких ви птахів знаєте? Лелеку, перепілку, шпака... Ну а ще? Соловейка, журавля... А це здогадалися хто? «Біла латка, чорна латка по березі скаче». Так, сорока! А горлицю, дрозда, мухоловку не забули? Та хіба всіх пригадаєш? Он тільки на Україні птахів 360 видів. А всього на Землі близько 8600! Є птахи, що дуже швидко літають, і є птахи, які люблять ходити пішки. Є дереволази і навіть навіть птахи-водолази. Одні залишаються із нами на зиму, а інші відлітають далеко-далеко... А гадаєте, що пташка так просто щебече? От і ні! Вона не тільки співає, а й водночас говорить. А сьогодні пташки принесли вам, діти, на своїх крилах абетку. В ній вони самі про себе й розказують. А вас абетка навчатиме читати." (Віктор Терен)
"На казковому острові, оточеному глибоким морем, стоїть чарівний будинок. Він нагадує старовинний ліхтар. Величезний, з вікнами від стелі до підлоги та дров'яною піччю. Дах прикрашений різнокольоровими вогниками. В цьому будинку мешкає Старий рік. Напередодні свята він вирішив нарубати дров, щоб розтопити піч, але зігнувся навпіл та застогнав. Спину так прихопило, що не міг розігнутися. Це для людей дванадцять місяців – лише рік, у Старого року все інакше. Кожен місяць прирівнюється до десяти років людського життя. У грудні Старому рокові виповнилося аж сто двадцять років. А це чималенько..." (Вікторія Златкіна)
Вікторія Златкіна — декілька слів про себе: «Народилася та виросла в Києві, закінчила юридичний факультет Київського університету. Пишу повісті та романи для дітей, а також казки для малят. Маю публікації у дитячих пізнавальних журналів: «Колобочок дитячий пізнавальний журнал», «Малюк КОТЯ журнал для дітей», Християнський журнал для дітей «На крильцях Ангела», журнал «Джміль» та журнал «Розумашки»». В 2024 році в словацькому видавництві видана моя дитяча повість — «Kostejov vzorec». На українській мові: «Формула Кощія». Також у Латвії вийшла ще одна моя дитяча повість — «Vecās savrupmājas noslēpums». На українській мові: «Таємниця старого маєтку»».
"... Додому дівчинка йшла, міцно тримаючи маму за руку. А вдома доня обняла маму за шию і тихо промовила: "Мамусю, я завжди-завжди буду тебе слухатись!"" (Вікторія Лабунець)
"Познайомтесь з хлопчиком Андрійком, який ніколи не говорив «Дякую!». Та ще одним хлопчиком Іванком, який завжди дякував усім за добрі справи. Якось вони пішли до крамниці за морозивом. Коли вони купили морозиво, Іванко сказав продавщині: «Дякую!» А Андрійко мовчки взяв до рук своє морозиво і нічого не сказав продавщині..." (Вікторія Лабунець)
"Жила собі дівчинка на ім’я Аліса.
Ось підійшов такий довгоочікуваний її день народження. Аліса рахувала дні і мріяла про гарні подарунки...
Коли вона лягала спати напередодні свого свята, вона запитала у мами:
- Мамочко, у мене вже завтра день народження?
- Так-так, вже завтра! Лягай спати, бо проспиш свій день народження!
- Добре, я вже сплю! - відповіла Аліса.
Мама вимкнула світло та пішла готувати святковий пиріг.
Та Алісі не хотілося спати..." (Вікторія Лабунець)
"Жила собі на світі цибулинка на ім’я Буля.
Буля дуже хотіла мати багато друзів! Одного разу, коли вона йшла по стежці, побачила моркву на ім’я Ква. Буля запитала у Ква:
- Давай будемо дружити?
Але Ква заплакала. Буля не зрозуміла, чому заплакала Ква..." (Вікторія Лабунець)
"Жили собі космонавтики в країні Космонета. Вони дуже любили своє місто Косметарія, бо це їхня столиця. Будинки в них були сучасні і красиві. А на свята космонавтики прикрашали їх чудовими ліхтариками. Новий рік вони завжди зустрічали усією родиною вдома. А потім усі дружно виходили на площу до великої новорічної ялинки, прикрашеної фантастичними іграшками. Якось в цю країну, саме у це місто, потрапила дівчинка на ім'я Софія..." (Вікторія Лабунець)
Вікторія Стасів, студентка Львівської Політехніки, - творча та неординарна натура. Вона пише вірші для дітей українською та англійською мовами, втілює їх у папері, викладає на ютубі... Відтепер наші читачі можуть бачити твори Вікторії на "Малій Сторінці".
"Над столом дзвеніла муха,
Аж заклало у нас вуха.
А вона усе літала
І дзижчала, і дзижчала.."
(Вікторія Стасів)
"Тихий літній ранок
На сопілці грає,
Півник на паркані
Пісеньку співає.
- Прокидайтесь люди,
День новий стрічайте,
Але працювати
Теж не забувайте."
(Вікторія Стасів)
"Бабусина пісенька лине,
Сміється, радіє вона,
Як сонце у небі єдине,
Бринить її слово-струна.
А часом з дідусем співають
І линуть пісні поміж хмар.
Від щастя їх очі сіяють
Бо в серці палає ще жар..."(Вікторія Стасів)
"Ніч приїхала в кареті
У блакитному береті.
У красивих чобітках
По слизьких ішла стежках.
Заглядала у двори,
Хто не спить ще з дітвори.
А маленьких колисала,
Одіяльцем накривала."
(Вікторія Стасів)
"В'яжу, в'яжу рукавички,
Для маленької сестрички.
Шию, шию для Мартусі
Гарну ляльку в капелюсі.
А для братика малого
Коня ліплю, мов живого,
Будуть раді малюки,
Будуть гратись залюбки."
(Вікторія Стасів)
Оповідання Віри Артамонової про хлопчика, який любить фантазувати: "Бджілка", "Їжачок-реп'яшок", "Сонечко казало правду", "Ясенок", "Сперечались кубики", "Бляшаний півник".
"Коли ще лютує зима, ще стоять сильні морози і лежать великі сніги, в повітрі вже пахне весною. Весна - це пробудження природи від зимового сну. Весною Зима - стара баба, а Літо - молода дівчина. Весна, весна... Щороку весна приносить нам нові надії..." (Вергілій Ріцко)
Віртуальна мандрівка:
1. Станція «Мрія»
2. Поріг Кодацький
3. Поріг Сурський
4. Поріг Лоханський
5. Поріг Дзвонецький
6. Поріг Ненаситець
7. Поріг Вовнизький,
8. Поріг Будило
9. Поріг Лишній
10. Поріг ‒ Вольний
11. Острів Мала Хортиця
12. Острів Велика Хортиця
13. Великий Луг
"Ти не лукавила зо мною;
Ти другом, братом і сестрою
Сіромі стала; ти взяла
Мене, маленького, за руку
І в школу хлопця одвела..."(Тарас Шевченко)
"Без журби та й у здоров'ї
Жити дай Вам, Боже!
А віддячитись Матусі
Бог мені поможе ..."(Уляна Кравченко)