"Що це? Жалібне нявчання розітнуло тишу в кімнаті. "Катерино, тобі не здається, що десь нявчить кошеня?" – запитала матуся. "Це в мене з портфеля. Воно таке беззахисне й маленьке. Мамо, так настирливо просилося на руки, то я сховала його." "Донечко, у нас вже є кішка. Зараз почує, але краще не дратувати її. Що ж робити? Показуй того, хто так скиглить, аж за серце бере." Катерина дістала справді кошеня, як клубочок, біленьке й пухнасте, яке трусилося чи то від холоду, чи то від страху. Зачувши журливе скиглення, кішка Багіра почала бігати навколо них. Дівчинка притулила крихітку сильніше до себе, ховаючи від неї, бо думала, чи не образить випадково..." (Людмила Кибалка)
"Добро крокувало стежкою в саду. Попереду побачило їжака з рум’яними яблуками на спині. Раптом одне скотилося на землю. Маленьке чудо намагалося знову нанизати яблучко на голочки, але це йому не вдавалося. Добро зупинилося та допомогло їжачку, бо знало: смачні яблука він несе для малечі, яка з нетерпінням чекає на нього..." (Людмила Кибалка)
"Вітер жбурляв сніжинки у вікно. Закрутила, завертіла снігову карусель хуга. Катерина не могла спати, бо думки про малого пухнастика мучили. "Де зараз кошеня? Холодно? Завтра погодую його... Надворi зима", - вона міркувала, ховаючись під теплу ковдру. Кожний день кошеня її зустрічало, даруючи котячу пісню..."
(Людмила Кибалка)
""Усі кажуть, що Святий Миколай приносить подарунки. Щороку пишу йому та прошу песика, проте отримую зовсім інше. Сьогодні я не буду спати, чатуватиму на Святого Миколая", — міркував Сашко й виглядав у вікно, пильно придивляючись до темряви, але сон зморив його. Уранці Сашко знайшов подарунок під подушкою. На жаль, це був не пес, а нічого не вдієш..." (Людмила Кибалка)
"Лев пишну гриву має.
Еге, кожний тікає –
Великий звір лякає."(Людмила Кибалка)
"На дереві спати
Я мастак!
А скажіть, любі друзі,
Що не так!
Від людського ока сховався,
Під листочок замаскувався.
Ніхто мене не зачіпає,
Бо про мою засідку не знає.
На пташину чатую -
Нею поласую. " (Людмила Кибалка)
Людмила Кибалка – молода українська поетеса та письменниця. Її щирі та теплі, життєво правдиві, сповнені любов'ю та добротою казки та оповідання цікаві як дітям, так і дорослим... Читаймо!!!
Людмила Кибалка — сучасна молода українська поетеса та письменниця. Вона народилася і живе у Києві. У 2002 році закінчила факультет української мови та літератури Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, а згодом навчалася в аспірантурі Інституту філології КНУ ім. Тараса Шевченка. Людмила Кибалка пише як поетичні, так і прозові твори. Усі вони — щирі та теплі, сповнені любов'ю та добротою. Тож читаймо разом і поринаймо у світ прекрасного...
Цікаві спостереження за морськими мешканцями описує український письменник-природознавець Майк Йогансен у своєму оповіданні "Краби".
Оповідання "Собака Джан" українського письменника, досконалого знавця природи Майка Йогансена – це надзвичайно тепла і зворушлива історія про песика Джана, який любив свого друга-господаря і заради нього був готовий на будь-які подвиги...
Про боротьбу між "сильними" та "слабкими" у тваринному світі – оповідання Майка Йогансена. Здавалось, пес є безперечно сильнішим за ворону, але насправді – усе не так...
Оповідання для дітей відомого українського письменника Майка Йогансена: "Кіт Чудило", "Собака, що лазив на дерево", "Як мураші наїлися цукру", "Собака і ворони", "Як окунь сам упіймався", "Краби", "Собака", "Вовки і верблюжата", "Собака Джан".
Цікава розповідь про песика, що навчився застрибувати на дерева, і тим самим став дивувати як людей, так і сусідів-котів... Про це йдеться в оповіданні Майка Йогансена "Собака, що лазив на дерево".
Суворі реалії життя тварин у пустелях Казахстану зображено у невеличкому оповіданні Майка Йогансена "Вовки і верблюжата".
Що таке писанка? Це — барви. Та передовсім це таємничі красиві орнаменти. Вони стимулюють уяву, а уява тісно пов'язана з мисленням. Розвинена уява допомагає думати і сприймати життя творчо. У розділі “Думки про писанку” Ви прочитаєте есе та оповідки писанкарки Ірини Михалевич, які стосуються найцікавішого — творчої кухні:
"Вітаю Вас, друзі! Зима над нами широко розкинула крила. Сподіваймося, під ними нам буде затишно. Образи птахів на українських вишиваних рушниках особливо щемкі, образ птаха в нашому світогляді посідає чільне місце, він таїть в собі стільки важливого, бо промовляє про родину, Батьківщину, свободу, вічну весну..." (Ірина Михалевич)
Старий Лев, втомившись володарювати, оселяється у славному Львові, у чудовій мансарді з вікнами на площу Ринок. Одного разу під час дощу стеля його помешкання починає текти – без ремонту не обійтися, і Старий Лев просить допомоги у своїх найближчих друзів – Крокодила, Слона та Жирафи. Щойно друзі прибувають до Львова, з ними стаються дивовижні історії... Ця віршована казка Мар'яни Савки – справжня візитка міста Львова, де ледь не щодень стаються дива.
"З дитинства мене оточувало дуже багато книжок, бо мої батьки мали гарну бібліотеку. Кілька полиць були тільки моїми — з найкращими дитячими книжками, які тоді лишень можна було знайти й придбати. Мені так подобалося читати, що я собі мріяла й про якусь таку професію. Сиди собі, читай! Але ж ви знаєте, що мрії збуваються. Тепер я і пишу книжки, і видаю, і, звичайно ж, читаю! І це справжня насолода!" (Мар’яна Савка)
Вірші Марійки Підгірянки "Юрко, Жмурко і Хмурко", "Чорнячок", "Киця і квачик", "Брисько, Гуска і Лисичка", "Лисиччина Штука", "Подертий кожушок", "Їжачок".
Віршики Марійки Підгірянкм про тварин: "Котик", "Зайчик в тернині", "Киця-Миця з Коломиї", "Біжить зайчик по сніжку", "Пташки взимку".
