"Товариство, сьогодні наша мова піде про шостий випуск історико-просвітницького проекту «Бункер», котрий дарував нам початок 2019 року. Цей випуск на даний час є одним із найуспішніших по переглядах, але для нас, творців, – бажає кращого. Він повідає про подію, котра відбулася рівно сто років тому назад. Перший зимовий похід армії УНР. Цей похід відбувся тилами Червоної та Добровольчої армії під проводом Михайла Омеляновича-Павленка. Тривав він з 6 грудня 1919 по 6 травня 1920 року. Головним завданням Зимового походу було збереження присутності української армії на українській території, боротьба відбувалася у ворожому запіллі, шляхом партизанських дій. У цьому випуску ви дізнаєтеся про організацію походу, його головні задачі та цілі. Прослідуєте за бравими воїнами УНР та будете учасниками їхніх боїв. Варто зауважити, що Перший зимовий похід мав велике стратегічне значення, про що також ви зможете почути, переглядаючи відео..." (Володимир Ухач)
"Вельмишановне товариство, після певної паузи ми продовжуємо висвітлювати для вас таємниці створення та прогресу у зйомках історико-просвітницького проєкту «Бункер». Тихими кроками ми зуміли добратися до сьомого випуску рубрики, котрий відкриває перед нами політичні баталії УНР, під час підписання Брест-Литовського мирного договору у 1918 році..." (Володимир Ухач)
"Товариство, думаю ви уже напевне заскучали за нашим історико-просвітницьким проєктом «Бункер». Тай ми самі вже заскучили за нашим блогом. Отож я не думаю, що це буде грандіозно-феєричне повернення, але… Сьогодні ми розповімо вам про наш восьмий проєкт, що повертає нас… куди б ви думали? До «Чортківської офензиви». Так саме до тієї ж офензиви, про котру ми розповідали у нашому другому випуску..." (Володимир Ухач)
"Товариство, сьогодні ми поговоримо про дев’ятий випуск історико-просвітницького проекту «Бункер», що розповість нам про «Валуєвський циркуляр». Одну із вагомих заборон української мови. У коментарях можете написати скільки заборон пройшла наша мова за період свого існування..." (Володимир Ухач)
У своєму блозі на "Малій Сторінці" відома в усьому світі майстриня-писанкарка Ірина Михалевич докладно розповідає про мистецтво писанкарства - крок за кроком - та розкриває секрети своїх писанкарських знахідок. Пізнаваймо нове разом з нами!
"Наразі ліпше не вказувати конкретних географічних назв, хоча хотілося б… А втім, може так і краще. Бо організація, про яку я хочу розповісти – не єдина. По Києву, по області, по Україні… Скільки їх – небайдужих, працьовитих, скромних людей, а фактично – героїв, патріотів, які щоденно, крок за кроком наближають Перемогу! Отже, в одному з мальовничих передмість Києва існує Департамент охорони. І якщо до війни тут виконувалася важлива, але вузько направлена робота, то поступово життя ставило свої нагальні вимоги, потреби, і ця діяльність стала розширюватися. Особисто я підписалася на групу «Безпечний регіон», щоб відстежувати повітряні тривоги – ступінь їх небезпеки та серйозності. Наприклад, як тільки пролунала сирена, ми дуже скоро бачимо приблизно таку «карту тривог»..." (Катерина Колесник)
"Мені до рук потрапила ця щира розповідь українського захисника. І одразу захотілося, щоб її почуло якомога більше людей! Зворушливо? Дуже! Дивовижно? Так. Неймовірно? А ось це — ні. Бо саме так завжди проявляють себе наші люди!" (Катерина Колесник)
««Ти їдеш в Україну? Божевільний!» «Допомогти Україні? Так, це дуже шляхетно, це благодійна справа, але от я, наприклад, допомагаю Україні онлайн», – казали йому друзі незадовго до ділової поїздки. Та сеньйор Енріко не уявляв собі, як це – допомогти онлайн… Енріко Альбанезі – доктор філософії в галузі права, доцент кафедри конституційного права юридичного факультету Генуезького університету (Італія), молодший науковий співробітник Інституту перспективних юридичних досліджень (IALS) Лондонського університету (Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії). У травні цього року професор Альбанезі прибув до України. Головна мета його відрядження – простягнути руку нашій країні, українському народу – в межах свого внеску як академіка, показавши, що ми не самотні в такий важкий час. І що дуже важливо, зробити внесок у складний процес європейської інтеграції, через який зараз проходить Україна, поділитися своїми знаннями в галузі конституційного права. І як найкращий спосіб це зробити, Енріко обрав живий зв’язок — а саме особисто приїхати до нас, щоб зустрітися з українськими колегами, провести обмін досвідом, підтримати їх, також прочитати лекції для студентів...» (Катерина Колесник)
3-го жовтня 2024 р. у місті Генуя між Департаментом права Генуезського Університету, під керівництвом професора трудового права UniGe Гізелли Де Сімоне, та Дослідницькою службою Верховної Ради України в особі її голови Лесі Ваолевської, підписано Угоду про співпрацю щодо методів якісної розробки законів.
"Понад 500 днів війни... Вже друге літо люди не мають повноцінного відпочинку. А розради хочеться! І вона конче потрібна. Хоча б заради того, щоб мати сили, щоб боротися, щоб допомагати тим, хто бореться. Щоб підтримувати тих, хто менше і слабше. Особливо зараз, влітку треба буквально "пити" це сонце, це тепло і красу. Маємо безліч чудових місць для відпочинку. Розповім про одне з них – просто поділюся враженнями. Пам’ятаєте, скільки чуток, жартів та анекдотів ходило про дачу Януковича у Межигір'ї!? Та й про самого хазяїна... Не так давно ваша покірна слуга там побувала. Дійсно, навкруги – благодать і краса! Недаремно це місце називають «український Версаль». Втім, якщо уважно придивитися, помічаєш досить дивні речі…" (Катерина Колесник)
"Автентичні традиції не в змозі знищити навіть війна. Ба схоже, навпаки, вони міцнішають, як колись у боях міцнішали стародавні богатирі. Тому, що у нас в душі завжди живе сонце, а сила духу підтримується вірою в Україну! Є у Києві одне (втім, не одне) сакральне місце. Це «Селище Козака Мамая» - «Мамаєва Слобода», котра розкинулась у тому самому урочищі, з якого бере початок легендарна річка Либідь! Це унікальний куточок стародавнього українського хутора прямо у столиці. І саме тут у неділю 23 червня відбулося надзвичайне дійство - святкування Івана Купайла. Гадаю, вже нікого не дивує, що ми відзначаємо це давнє свято 23 червня, а не 6 липня, – бо так власне й відбувалося у сиву давнину!.." (Катерина Колесник)
"Мій батько, Колесник Микола Юхимович, народився у селі Положаї Переяслав-Хмельницького району Київської області. За фахом – вчитель історії. Вже у досить шанованому віці став писати свої спомини. Хоча до цього письменництвом не займався. Ще юним хлопцем пережив усі жахи голодомору, колективізації. Із п’ятьох дітей в родині залишився тільки він і маленька сестричка, моя тітонька. І це вважалося, що сім’ї пощастило! Батька вже давно немає, але я зберігаю ті його мемуари. І зараз, у День пам’яті жертв голодомору хочу ознайомити читачів із однією батьковою розповіддю."
(Катерина Колесник)
"Професор з Італії Енріко Альбанезі вже приїжджав до нас влітку. І ми писали про цей візит. Йому дуже припала до душі наша країна, і взимку він прибув до нас знову. Сеньйор Альбанезі – доктор філософії в галузі права, професор кафедри конституційного права юридичного факультету Генуезького університету (Італія), науковий співробітник Інституту перспективних юридичних досліджень (IALS) Лондонського університету (Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії). Гадаю, читачам було би цікаво послухати думку італійського професора про наш рідний край." (Катерина Колесник)
"Споконвіків жінки-слов’янки мали незалежний характер. Були вірними й щирими. Але, борони Боже, зачепити власну гідність... Тут уже неодмінно вмикався гонор. Тільки начувайся! Аякже, справжня українка була «з перцем». Чоловіки добре розуміли це і з повагою ставилися до прекрасної статі, якщо її представниця, ясна річ, заслуговувала на те. Отож і вибирали дівчину до пари: аби була розумна, могла дати добру пораду в скруті. Недаремно ж чоловік брав собі дружину, тобто подругу на все життя. А не просто жінку..." (Катерина Колесник)
"Різдво Христове. Радіє весь християнський світ. І у кожного народу свої звичаї на це велике свято. Які ж традиції, освячені віками, залишили нам діди-прадіди? Почитаємо етнографічний нарис Олекси Воропая «Звичаї нашого народу», виданий 1958 року в Лондоні, в еміграції. Отже, Різдвяні свята починаються зі Свят-Вечора..." (Катерина Колесник)
Собака-сапер Патрон відомий на всю Україну. За рік війни він став національним кумиром, про нього складають пісні та створюють мультфільми, а тепер пригоди улюбленого героя є на сторінках коміксу!
У Харкові видали перший ліцензійний комікс про пса Патрона, робота над яким тривала дев’ять місяців.
"Слова нашого земляка Івана Івановича Огієнка, борця за щасливе життя народу, вражають болем за долю своєї землі. Справжній син України написав: "До тебе, український народе в розсіянні, це щире слово моє. Шалений буревій схопився на твоїй нещасливій Батьківщині й розвіяв дітей її, немов осінній вітер пов’яле листя восени. І по цілому світу немає закутини, де не пробували б недолею вигнані українці, в більшому чи меншому скупченні. Проте й на чужині скрізь вони пам’ятають про свою незабутню Батьківщину, про свою Матір-Україну, що кривавиться в недолі..." (митрополит Іларіон)
П'ять цікавих оповід
ок циклу «З письменницького зошита» від Володимира Даника:
«І ДОКТОРКА, І КЛАСИКИНЯ!»,
«СКАЗАНО — УКРАЇНСЬКОЮ...»,
«СЛОВА, ЩО — МОГЛИ Б...»,
«КРАЩЕ ЗНАЮТЬ»,
«І МУЗИКА, І ГЕОГРАФІЯ».
Війна...
Ворог хоче нас знищити...
Не дочекається!!!
Разом ми сильні!!!
Здолати нас неможливо!
Ми переможемо!!!
Добро завжди перемагає зло!!!!
"Стояла я і слухала весну,
Весна мені багато говорила,
Співала пісню дзвінку, голосну
То знов таємно-тихо шепотіла..."(Леся Українка)
