Катерина Колесник. «Українка з перцем»

 

Глобинський Очіпок. Полтавщина.
Робота дизайнерки етно-стилю Валентини Ануарової.

 

 

Катерина Колесник

УКРАЇНКА З ПЕРЦЕМ

 

«Поважати жінок — це обов'язок, якому повинна підкоритися будь-яка людина від народження.»
Лопе де Вега

 

Споконвіків жінки-слов’янки мали незалежний характер. Були вірними й щирими. Але, борони Боже, зачепити власну гідність... Тут уже неодмінно вмикався гонор. Тільки начувайся! Аякже, справжня українка була «з перцем». Чоловіки добре розуміли це і з повагою ставилися до прекрасної статі, якщо її представниця, ясна річ, заслуговувала на те. Отож і вибирали дівчину до пари: аби була розумна, могла дати добру пораду в скруті. Недаремно ж чоловік брав собі дружину, тобто подругу на все життя. А не просто жінку.

Згадаймо Настю Лісовську, що стала відомою на весь світ як Роксолана. Було за що поважати цю історичну особу: малим дівчам викрали її з рідного Рогатина. Могла загубитися десь серед інших бранок. Та юна полонянка своїм розумом і красою зачарувала самого Сулеймана І. Відтоді, як стала дружиною можновладця, і до самої її смерті — 41 рік! — нога турка не ступала на землю Роксоланії, як колись називали Україну.

А Єлизавета Гуличівна-Лозка?! Завдяки її меценатству було засновано Києво-Могилянське братство, збудовано однойменну Колегію, що згодом зажила слави найшанованішого навчального закладу, їхали туди по знання звідусіль. Згадаймо Анну – королеву Франції, Євпраксію... Все це знамениті на весь світ слов'янки.

А скільки їх невідомих, але талановитих і жертовних, жило по містах та: селах! Марійки, Гафійки, Оксани давали раду всьому: випрати, аби сорочки у чоловіка й діток були білосніжні; наварити — що то за оселя, де не пахне пирогами; попорати численне господарство, город — аби все росло... Та ще й вчасно приголубити родину. А коли чоловік майне на Січ чи піде в похід за моря, у Крим по сіль — чимало в козака справ, — тут уже доводиться й про захист подбати. Тому й мала бути українка сміливою. Якщо треба, то й за пістоль чи шаблю хапалася. А іноді й рогач або кочерга могли прислужитися...

 

ЧИ ЗНАЄТЕ ВИ, ЩО:

Жіноче свято існувало в Україні ще з давніх давен. Тільки відзначалося наприкінці червня. І називалося воно не зовсім звично — Брикси. У цей день жіночка перекладала всю остогидлу хатню роботу на чоловіка. Він мав шити, прати, готувати, мити маленьких замазур... Одне слово, коверзували над чоловічим родом, тобто брикалися (звідси й дивна назва – Брикси), як заманеться. Та це вдома! А що робилося на вулицях сіл і міст! Запрягали у воза кількох козаків, на віз збиралася моторна дебела чорнявка чи білявка... і мчала, поганяючи "коней" деркачем або замашним віником. Ясна річ, її супроводжував почет веселих жінок. Зустрічали порядного чоловіка, котрий шанував дружину, беріг сім'ю, — підносили чарку, як подяку. А потрапляв на очі сірома, що не тримався дому, — тут уже начувайся: по плечах і крижах походять і батіг, і віник.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Але день Бриксів закінчувався, і знову козачка ставала на свій пост: "вічний вогонь" печі, ночви з білизною, дрібна дітлашня, городи, кури, качки... А подеколи ще й п'яний чоловік на додачу. І з усім поралася, справлялася кмітлива україночка.

Але коли наставала лиха година, то поставала разом із чоловіком на захист. Оце й означало «дружина»!

 

А ЩО ПРО СУЧАСНУ ЖІНКУ?

Це наша історія, якою ми можемо по праву пишатися! Не важко простежити спадкоємність, зв'язок поколінь. Тут багато слів і не треба. Достатньо поглянути на ці світлини. Ось вони, героїні сьогодення! Гарні, як стародавні богині; ніжні у своїй красі, як сама весна. І в той же час грізні й непереборні, як стародавні боги!

 

 

 

 

Вас не дивує ця прекрасна літня жінка зі зброєю? Втім, гадаю, що тепер вже нікого це не дивує…

Ця світлина облетіла весь світ ще з перших днів війни. Я добре пам’ятаю, як у ті страшні дні я вперше побачила ту публікацію. Згадайте, що більшість із нас почувала тими днями…  Страх, розпач…

 

 

 

Так от, коли побачила, моє серце сповнилося такою гордістю! І страх почав відступати. Почало зароджуватися відчуття, що ми непереборні. Почала зароджуватися надія.

А ці чарівні дівчата на тлі наших прапорів… Це сторінка Інстаграм голлівудської зірки Дженіфер Еністон. Гадаю, тут коментарі зайві…

 

 

 

 

І де б ви зараз не були, чим би не займалися, мої любі сестри-українки, найголовніше берегти у серці той вогонь, який ми успадкували від наших славетних пращурів!

Матеріали люб'язно надіслано авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".

 

 

Читаймо також на "Малій Сторінці":

Жінка і весна... Ці слова завжди поєднуються у нашому сприйнятті. І саме так я хотіла назвати нову рубрику, яку я давно мріяла створити. Мені так багато хочеться сказати своїм посестрам! Тож я зрозуміла, що писатиму на цю тему не лише весною, а й далі, далі... І я назвала свою рубрику "Україночка". Бо, якщо Жінка — це магічне явище Всесвіту, то Українська Жінка — це взагалі явище унікальне!

 

 

 

 

Цікаві статті про актуальні події в Україні та світі від киянки, журналістки з багаторічним стажем Катерини Колесник читаймо у її авторському блозі.