Тетяна Строкач. Вірші про російське вторгнення в Україну 2022 року (частина друга)

 

 

 

 

 

 

 

 

БІЛІЙ ЦЕРКВІ — 990!

З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ, МІСТО!

Місто над Россю! В любові зізнання
Радо приймай у святковий цей день!
Миру тобі, і добра, й процвітання,
Втілення гарних проєктів, ідей.

Місто чудових бульварів і парків,
Що молодіє весь час попри вік,
Знову в осінні вдягається барви
І доплюсовує ще один рік.

Місто крокує до тисячоліття
Крізь сум і біль і ростки сивини...
І прихистило, мов матінка діток,
Тих, хто втікав з своїх міст від війни.

Мужні бійці — чорнії запорожці,
Ви — наша гордість! Вам слава й хвала!
Всі ви — герої, дівчата і хлопці,
Рідну країну звільняйте від зла!

Вас з перемогою місто чекає,
Рідних, найкращих у світі дітей!
І вже тоді Біла Церква засяє
І відсвяткує так гучно цей день!

Слава героям, що нас захистили
Та за Вкраїну життя віддали,
І журавлями увись відлетіли, 
Щоб ми у спокої жити змогли...

Місто сумує, живе, волонтерить,
Допомагає. Йому не до свят...
Час не спинити. Відчинено двері
Вже у майбутнє! Ні кроку назад!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

І віра не згасає ні на мить
У Збройні Сили рідної Вкраїни!
— Небесні сили, їм допоможіть, —
Слова молитви маминої линуть...

Женіть вражину з нашої землі —
Загарбника, і злодія, і ката.
Із перемогою, дорослі і малі,
Ми Вас додому будемо чекати...

 

 

 

 

 

Задощила осінь, затужила
За всіма загиблими. Війна
Їх життя забрала. Хай спочинуть,
Натерпівшись на землі сповна...

Задощила осінь. Краплі-сльози
Змиють хай кривавії сліди.
Не було весни і літа. Й осінь
Ходить краєм з подихом біди...

Задощило... Сонця світлий промінь
Все ж знайде дорогу поміж хмар.
Принесе щасливий мирний спомин
І надію, й віру нам у дар.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Сучасний світе, що з тобою?
Катівні, ями і хрести...
Навіщо знищені ордою
Дорослі й діти, знаєш ти?

Лише за те, що українці
Живуть тут на своїй землі,
Кати, гвалтівники і вбивці
Здійснили примхи всі свої?

Для них безмірна насолода —
Тортури, сльози, крик і біль...
Як, світе, терпиш ті народи,
Що зло несуть лиш звідусіль,

Що хочуть світом панувати,
Нести руйнацію і смерть.
Цю чашу болю окупанти
Уже наповнили ущерть...

Прийде розплата і прокляття
Наздожене увесь їх рід!
А нелюдам, що звались "браття",
До пекла вже відкрито вхід!

 

 

208 день вторгнення: 19 вересня 2022 р. 

 

 

 

 

СОН

Цей дивний сон, цей нескінченний сон,
В якому я прокинутись не можу...
Цей сон немов забрав мене в полон,
А я шукаю вихід й не знаходжу.

Життя минуле, і рідня, і дім,
Все те, що десь у пам'яті блукало,
А я мов розчиняюсь у сні тім.
Що там шукала і кого чекала?

Напівсвідомо — і тривога, й страх,
Чужі слова, і натяки, і знаки.
Застигли краплі-сльози ув очах,
Пробудження несила вже чекати.

А дощ щосили стукає в шибки,
Чи то не дощ, а спогади колишні,
Що все частіш приходять крізь роки,
Але чомусь вони не зовсім втішні...

 

 

 

ДО ДНЯ ВЧИТЕЛЯ

Знов осінь завітала у наш край,
Ця осінь непроста, тривожна дуже.
Попри красу й квітковий цей розмай,
Війна в країні. Пам'ятаймо, друже.

В нас не було ні літа, ні весни,
Лише зима — холодна, зла і люта...
Бо ворог знищив спокій, мрії, сни,
міста і села... Як про це забути?

На боротьбу із ворогом страшним
Уся країна згуртувалась нині.
Та віримо, ми збережемо дім —
Квітучу нашу рідну Україну!

Тож нині, у такий святковий час,
Всі слова вдячності ми хочемо сказати
Тим, хто так мужньо захищає нас — 
Найсміливішим воїнам завзятим!

Завдяки Вам зустрів нас знову клас,
і школа, й вчителі, і вірні друзі.
Ми з перемогою усі чекаєм Вас,
Коли дасте катюзі по заслузі.

Вам дякуєм за те, що нині всі
День вчителя ми можем святкувати.
І всіх найкращих наших вчителів
Ми-учні можем щиро привітати.

Вітаєм тих, хто поруч завжди був
І хто весь час із нами у онлайні.
Хто віру і надію повернув, 
Що лиш успішним буде в нас навчання.

Вітаєм щиро тих учителів,
Хто став на захист, взявши в руки зброю.
Указку хто на автомат змінив,
А клас для них тепер — це поле бою.

Вітаєм тих, хто навіть на війні
Веде в онлайні пари для студентів.
Учитель-воїн! В ці буремні дні
Вам і повага, й шана, й компліменти!

Вітаєм тих, хто навіть у метро
Зумів дітей за партами навчати.
Підтримав у них віру у добро
Й нові знання бажання здобувати.

Вітаєм тих, хто мужність проявив
Й не став співпрацювати з окупантом.
Хто звання вчителя нітрохи не зганьбив
І мови рідної хто виступив гарантом!

Згадаєм тих, кого страшна війна
Примусила поїхати із дому.
А школи і садочки там вона
розрушила... Для чого? Невідомо...

А місто наше прихистило їх,
Дорослим й дітям стало домом нині.
Дало можливість знову чути сміх,
Навчатись, працювати, як в родині.

Тих пом'янім, хто ангелами став,
Хто вже ніколи не прийде до школи.
В кого вогонь війни життя забрав,
Родини знищив і спотворив долю...

Подякуємо щоро вчителям,
Хто волонтерить, хто допомагає,
Плете, готує всім захисникам,
І кошти, й різні речі відправляє.

Ви — гарний приклад для своїх дітей!
Теж волонтерять вправно учні Ваші.
Збирають кошти. Безліч в них ідей
Для допомоги армії найкращій!

Тож Вас вітаєм, любі вчителі!
Здоров'я Вам, терпіння і удачі.
Щоб всі здобутки Ваші чималі
Були на користь учням, не інакше.

Бо вчитель — і наставник, й добрий друг,
І гарний приклад завжди і у всьому.
Нехай дитячі усмішки навкруг
Вас радують й знімають Вашу втому.

Хай ПЕРЕМОГА й МИР настануть в нас,
Забули щоб про сховища й тривоги,
Всі учні повернулися у клас
і в рідний дім вернули їх дороги.

Країна щоб у щасті розцвіла,
Й відбудувала всі війни руїни.
Ми ж закарбуєм в пам'яті слова —
ГЕРОЯМ СЛАВА!
СЛАВА УКРАЇНІ!

 

 

224 день вторгнення: 5 жовтня 2022 р. 

 

 

 

 

ТРИМАЙСЯ, ЛЮБЕ МІСТО!

Тримайся, любе місто!
Знов вибухи й пожежі,
І спокою немає —
Тривожна нині ніч.
Страшні в ефірі вісті,
І сум, і біль безмежні...
Та сонце проглядає
Новому дню навстріч.

Біснуються ординці.
Сторицею вернеться
Нехай до вас все горе,
Що принесли ви нам.
Тримаймось, українці!
Із вірою у серці
Усе здолати зможем
Й помститись ворогам.

* Вночі 5.10.2022 року ворог наніс удари дронами-камікадзе типу Shahed-136 по Білій Церкві.

 

 

227 день вторгнення: 8 жовтня 2022 р. 

 

 

РАНКОВЕ...

Яка краса- туманом оповитий
Новонароджений осінній гарний день!
Ясне проміння сонця у блакиті
Птахам дарує ноти для пісень.
Мов пензликом, фарбує неквапливо
Листочки у багряні кольори.
В політ їх відпускає. Так журливо
кружляють і спускаються згори...
Холодні роси на пожухлих травах,
Розмита вся палітра кольорів.
Туманом осінь, ніби покривалом,
Вкриває всю страшну реальність днів...

 

 

229 день вторгнення: 10 жовтня 2022 р. 

 

 

 

 

МИ ВИСТОЇМ!

Ми вистоїм! Хоч біснуються.
Лякають? А ми співаєм!
Руйнації відбудуємо
І ворога поздолаєм!

В агонії захлинаються,
Їм в пекло пряма дорога!
Ми сильні і не зламаємось!
У армію вірим й в Бога!

* 10.10 2022 року відбувся масований ворожий обістріл усієї країни.

 

 

233 день вторгнення: 14 жовтня 2022 р. 

 

 

 

 

ПОКРОВА

(14 жовтня)

Ой, Святая Покровонька
Людей захищала.
Для славетних козаченьків
Заступницею стала.
Воякам допомогала
Боронить країну.
ЇЇ храми збудовано
По всій Україні.
Накриває траву листям,
А землю снігами,
Воду — льодом, а дівчат —
Шлюбними вінками.
Бо святую Покровоньку
Дівчата просили
Покрить свою головоньку,
В дівках не лишити.
А погода на Покрову
Нам покаже Зиму —
Чи теплую, чи сувору,
Чи злу-нещадиму!
Не посієш до Покрови —
В народі відомо,
Не варт доброго ти слова,
Це усім знайомо.
Ми святую Покровоньку
Благаємо щиро:
— Покрий святим омоформом
Й принеси нам миру!

 

 

239 день вторгнення: 20 жовтня 2022 р. 

 

 

 

 

 

 

241 день вторгнення: 22 жовтня 2022 р.

 

 

Ілюстрація Ані Черненко.

 

 

 

 

245 день вторгнення: 26 жовтня 2022 р.

 

 

 

 

 

 

246 день вторгнення: 27 жовтня 2022 р.

 

 

ЗАБУДЬМО ПРО СТРАХИ

А листя восени, немов птахи,
За літо в нього виростають крила.
В польоті лине, пада на стежки,
Бо втриматися на гіллі несила.

З ним вітер тихо-тихо гомонить,
і шурхіт чути, як мотив прощальний,
Немов птахів сумний тужливий крик,
Коли вони збираються у зграї.

Бо листя восени, немов птахи.
Погляньте, як кружляє у польоті...
Забудьмо хоч на хвильку про страхи
І намагаймось все перебороти!

 

 

* * *

Ворона в калюжах шукала шматочок розбитого щастя,
А щастя, як вІдомо, в кожного різне, своє.
В люстерці води відображення вгледіти вдасться,
Бо прагнення стати щасливою в неї все ж є.

Вороні для щастя потрібно насправді так мало —
Шматочок смачного горіха, який у калюжі десь зник.
А людям ввижались і слава, й піар, й п'ядестали.
Змінились часи... Все, як листя, змітає мітлою двірник...

Вороні простіше, їй розуму не позичати,
Не так вже й багато у неї в житті ворогів.
От нам би навчитися всіх ворогів позбуватись,
Хто щастя у нас відібрати назавжди хотів...

 

248 день вторгнення: 29 жовтня 2022 р.

 

КРОКУЄМ ПОРУЧ — Я І ДОЩ

Крокуєм поруч — я і дощ.
Сирена розриває тишу...
Та дощ одну мене не лишить
Серед тривожних вулиць й площ.

А осінь злякано мовчить,
Багрянцем прикриває рани.
Вже сліз зібрала повні жбани,
Бо все гнітить, а треба жить...

Крокуєм разом із дощем,
Сирена змовкла, сутеніє.
Прошу, дай, осене, надію
Щасливу мить зустріти ще...

Відбій... лиш в серці тихий щем...

 

 

251 день вторгнення: 1 листопада 2022 р.

 

 

 

ОГОЛЕНЕ ГІЛЛЯ... ОГОЛЕНІ ДУМКИ...

Оголене гілля... Оголені думки.
Чом, Осене, скажи, така тривожна нині?
По світові кругом твоїх дітей шляхи,
Мов листя, вітер їх кружля в чужих країнах.

Оголене гілля здіймає руки знов
в молитві до небес:
— Рятуй їх, світе милий,
Щоб повернути в сад, той, де живе любов,
Бо тут коріння й рід — прадавня наша сила.

Оголене гілля... Оголені думки.
Тривожна дійсність знов все рушить — мрії й плани.
Перегортає час життєві сторінки,
І болі, і жалі закутує в тумани...

 

 

253 день вторгнення: 3 листопада 2022 р.

 

 

МІЙ УЛЮБЛЕНИЙ КОЛІР...

Мій улюблений колір на смак
кислуватий, з гірчинкою долі,
але сонячних світлих ознак
у палітрі його є доволі.

Мій улюблений колір п'янить,
бо у ньому терпкі хризантеми.
Не розлуку, а зустрічі мить
він дарує осяяним кленам...

Мій улюблений колір... У нім
світлий смуток, зпізніле кохання...
Мов промінчик життя серед зим,
як надія на щастя остання...
Мій улюблений колір...

 

 

259 день вторгнення: 9 листопада 2022 р.

День української писемності та мови

 

 

Painting by fedo.art

 

 

 

 

 

 

ЩО ЗА МОВА КОЛЬОРОВА?

Що за мова  кольорова?
Плине річкою розмова,
В'ється стрічкою, хлюпоче,
Мов зачарувати хоче. 

Що за мова дивно квітне?
Розмаїта і привітна,
Барвінкова, калинова,
Веселково-пелюсткова. 

Що за мова — ніжна й мила,
Добра, лагідна, пестлива,
Колисково-вечорова
І закохано-медова. 

Що за мова — грізна й мужня?
Часом гостра і потужна,
Наказова і велична,
Що до бою гучно кличе. 

Мова прадіда і діда,
Незнищенна й знана в світі,
Що і горя й бід зазнала,
Та не зникла, й не зламалась. 

Чуєш слово українське?
Є народ, і мова, й пісня,
Сьогодення і майбутнє,
І минуле незабутнє. 

Бережімо мову рідну,
Милозвучну і привітну.
Розмовляймо нею завше,
Бо вона у нас найкраща!

 

 

260 день вторгнення: 10 листопада 2022 р.

 

 

ВОРОТА ПРОЧИНЕНІ В ЗИМУ...

Ворота прочинені в зиму...
Стежина зникає в тумані.
І обриси стали незримі,
І тіні незвичні, незнані.

І смуток десь бродить бентежний,
А сльози-краплинки пекучі.
Ступаю вперед обережно...
Ти, зимо, яка? Не болюча?

Хоча б вже без втрат і без горя,
Все інше ми зможем здолати.
Стежина петляє угору,
Нам в зиму по ній вирушати...

 

 

261 день вторгнення: 11 листопада 2022 р.

 

 

 

"НАШІ!" — СЛОВО ТАКЕ ЖАДАНЕ!

"Наші!" — слово таке жадане.
Наші! — рідні такі й впізнані!
Сльози радості й сльози болю,
Поцілунки... І знов до бою!

Прапори українські всюди.
Як змогли зберегти їх люди?
Попри все, не втрачали віру,
Не скорились страшному звіру.

Рідна мово,ти незрівнянна!
Залікуєм болючі рани,
Відсумуєм і відспіваєм.
Будем вільні! В це вірим й знаєм!

 

 

267 день вторгнення: 17 листопада 2022 р. 

 

 

ТАК ПЕРШИЙ СНІГ НІКОЛИ НЕ ЛЕТІВ...

Так перший сніг ніколи не летів —
У супроводі і ракет, і дронів.
Краплинки радості нам дати він хотів,
Не знав, що у війни свої закони.

З собою ніс святковість, чистоту,
Веселі із сніжинками цілунки.
Зустрів же нині дивну самоту,
І біль, і смуток в повній чаші трунку...

На білій скатертині попіл, бруд,
Криваві плями, сліз гірких краплини...

Та все ж летить... Вкриває там і тут
Сліди війни жорстокої в країні...

 

 

Ілюстрація Олександра Грекова.
 

 

270 день вторгнення: 20 листопада 2022 р.

 

 

МОЯ ДИТИНО, КРИХІТКО МАЛЕНЬКА...

Моя дитино, крихітко маленька,
Ти народилась, люба, для життя!
Сміятися і гратися гарненько,
А не боятись цих сирен виття...

Не рятуватись знову у підвалах
І не лякатись звуків голосних.
Як же для щастя нам потрібно мало —
Щоб гуркіт вибухів нарешті вже затих,

Щоб мир і спокій, спів дзвінкий пташиний,
Щоб знов сміялось дзвінко так дитя.
І об'єдналась дружна вся родина
В батьківській хаті, з світлим майбуттям...

 

 

272 день вторгнення: 22 листопада 2022 р.

 

 

ЗИМО, КУДИ ПОСПІШАЄШ?..

Зимо, куди поспішаєш?
Дай ще краплинку тепла...
Обледенілі розмаї,
Дивні шедеври зі скла...

Будь з кришталем обережна,
Он як тривожно бринить.
Мабуть, в полоні бентежнім
Мріє про сонячну мить.

Щоби льоди ці — сльозами,
Крига водою стекла...

Зимо, а що буде з нами?
В холоді душі й тіла...

 

273 день вторгнення: 23 листопада 2022 р.

 

 

 

 

ТІСНЯТЬСЯ В ТЕМРЯВІ ДУМКИ...

Тісняться в темряві думки,
Мов монстр, поглинув морок місто.
Ракети знову, мов круки,
Кружляють в пошуках зловісно.

Шукають жертву, сіють страх,
Несуть і розпач, і руїни.
Їм в радість сльози ув очах,
Їх злість скрізь сіється невпинно...

Та найтемніша ніч завжди
Буває лиш перед світанком.
Хай день новий зітре сліди
Нічних примар потворних зранку...

 

 

276 день вторгнення: 26 листопада 2022 р.

 

 

ЗАПАЛІТЬ СВІЧУ...

Пам'яті жертв голодомору...

Затягнуте в журбу і страх село...
Як тіні, люди де-не-де блукають...
А розкошує лиш криваве зло —
Останнє з рук тремтячих вириває...

— Матусю, їсти...
Голос ледве чуть...
А в неї сил немає навіть встати,
Щоб хоч шматочок хліба роздобуть
І пухлим діточкам його віддати...

Бреде, сердешна, думкою жива,
Навкруг —  лиш пустка й смерть врожай збирає...
А в пам'яті — поля, жита, жнива...
Та в хаті навіть зернятка немає...

Страшна біда і стогін навкруги...
У коминах вітрище вовком виє...
Останній подих, сповнений туги...
А вічний сон до раю путь відкриє...

 

 

279 день вторгнення: 29 листопада 2022 р.

 

 

 

ПЕТЕЛЬКА ДО ПЕТЕЛЕЧКИ

Петелька до петелечки
Сплітаються в рядки.
Шкарпетка до шкарпеточки
У парі залюбки.

У дружбі ліва з правою
Зігріють вас завжди.
Бувай, плаксива Осене!
Йде Зимонька сюди!

Пряде майстриня сніжная
Всім вовну про запас.
І одяг в'яже вміло так,
Бо для морозів час.

Зігріли щоб шкарпеточки
У люті холоди,
Петелька до петелечки
Сплітаються в ряди.

 

 

286 день вторгнення: 6 грудня 2022 р.

 

 

ЗАХИСНИКАМ

Рідні, незламнії,  мужні й хоробрі,
Найсміливіші, відважні та добрі,
Люблячі, милії, ніжні й кохані,
Вмілі, упевнені та незрівняні.

Щира подяка вам, наші герої!
Ворога знищете ви у двобої.
Вами пишаємось й вірим безмежно!
Будемо вільні ми і незалежні!

 

 

 

ЛИСТ ДО СВЯТОГО МИКОЛАЯ

Вечір. В тиші свічка догорає,
Я пишу листа до Миколая.
Хоч тривоги нас не оминають,
Вірю, що святий все ж завітає.

Знає він, напевно, все на світі:
Що війна, дорослі гинуть й діти,
У вогні міста і села нині,
Біль і сум, згорьовані родини...

Я ж хороша, чемная дитина,
І люблю я щиро Україну!
Щоб пришвидшить нашу перемогу,
Ми збираєм дружно допомогу.
Обереги, кошти і малюнки
Для військових наших в подарунки.
Солоденьке — їм щоб смакувало
І свічки, щоб в холод зігрівали.

Миколаю! Ти здійсни бажання,
Всіх дітей й дорослих сподівання.
Мирного життя і ПЕРЕМОГИ
Принеси до кожного порогу!

Щоби об'єдналися родини,
Зазвучав щоб знову сміх дитини.
Всі з війни вернулися живими,
Щоб був дім з фіранками новими,
Щоб і кіт, і песик в тому домі,
І свята для друзів і знайомих,
Щоб птахи співали у садочку,
А бабуся шила нам сорочку,
Дід навчав рибалити онуків,
Щоб були в нас працьовиті руки,
Щоб казки звучали й колискові,
Щоб були живі всі та здорові!

Ось такі бажання, Миколаю!
Зможеш їх здійснити! Вірю й знаю!

 

293 день вторгнення: 13 грудня 2022 р.

 

 

 

 

БЕРЕГИНІ

(казка на новий лад)

У місці, де сплітаються
Сітки на всі лади,
Зросла собі ялиночка,
Приходь і ти сюди!

Тут янголи крилятами
Так ніжно обіймуть,
Даруночки для воїнів
Свій знову шлях почнуть.

І сітки, і подушечки,
Білизни цілий міх,
Теплесенькі шкарпеточки
Порадують усіх.

Приходьте під ялиночку,
Щоб нам допомогти.
Всі разом переможемо!
В це віримо завжди!

 

 

296 день вторгнення: 16 грудня 2022 р.

 

 

 

 

ТИША В КВАРТИРІ, ВИБУХИ ЗОВНІ...

Тиша в квартирі, вибухи зовні,
А у мережі, мовби в безодні.
Всі десь в тривозі, а чи в безпеці?
Біля порогу зібрані речі...
Ворог лютує. Методи дивні.
Світе, дитячі бачиш катівні???
Ніби ворота розверзлись з пекла.
Господи, зжалься... Знову ракети.
Гучно крізь тишу вибухів звуки.
Й стукає дощ... Він не любить розлуки...

 

 

311 день вторгнення: 31 грудня 2022 р.

 

 

Painting by Nikita Titov.

 

 

2022... БУДЕМО ПРОЩАТИСЯ...

Отож, дякую :
— Богу за допомогу,
— ЗСУ за захист,
— Україні, бо вона найкраща,
— cправжнім українцям за те, що вони є
  і борються на всіх фронтах,
— дітям і внукам за любов і краплинки радості,
— читачам за увагу до моєї творчості,
— редакторам за співпрацю,
— друзям за схожість думок та спільні дії,
— недругам за те, що зникають з мого життя
  і не плутаються під ногами.
(Нікого не забула?)
Забирай, старий роче, все зло, страхи, тривоги і болі!
Пам'ятаймо всіх тих, хто вже не з нами...
А бажання в Новому році на всіх одне — ПЕРЕМОГА!
Мирного неба всім та здійснення бажань!

 

 

314 день вторгнення: 3 січня 2023 р.

 

 

 

 

НАСТРІЙ...

Зима, дощить...
А мало вже сніжити...
Змінився світ і ми в цьому жахітті.
Скрізь бруд, пітьма, неспокій, втрати, болі,
Надії вогник жевріє лиш кволий...

Зима, дощить...
А мало бути свято!
Зітхає день, на спомини багатий.
З щіли'н вітри і злі, й несамовиті
Удаль несуть всі приводи радіти...

Зима, дощить...
Ця мряка брудно-сіра
У потойбіччя дивний шлях відкрила.
В розпуці руки тягнуться до неба
дерев оголених, бо їм прихистку треба...

Зима, дощить...
І яблуко на гілці
На сонце схоже — ні тепла, ні світла.
Зіщулилось сердешне від морозу,
Вогонь життя відчути вже не в змозі...
Зима, дощить...

 

 

325 день вторгнення: 14 січня 2023 р.

 

 

Painting by Mariia Loniuk.

 

 

ДНІПРО

У мене немає слів...
У мене чимало сліз...
Мов чорний великий спрут
Під ребра мені заліз.

І холодом обійма,
Скрутився там у кільце.
Вистужує... Сил нема...
Як можна збагнути все?

Лавина із наших сліз,
І криків, й болючих ран...
Хай горе настигне всіх,
Хто руку не нас підняв!

Хай їх не тримає світ!
Хай втопляться в болотАх!
І згадка про весь наш рід
Хай в них викликає страх!

 

 

 

 

ЖИЛИ...

Жили будинки в місті і в селі,
Великі дуже й зовсім ще малі.
І люди в них привітні, беручкі,
І працьовиті, й люблячі такі.

З хатинок завжди віяло теплом,
Родинним щастям, хлібом і добром.
Із них лунав дитячий щирий сміх
І колискових ніжних цілий міх...

Жили казки там, півники, коти,
Собаки вчились дім свій стерегти.
Достаток в кожнім домі панував,
Господар щедро ниву засівав.

У господині руки золоті —
Усе у найгарнішім вишитті.
У домі й удворі — розмай квіток,
Всіх  радував доглянутий садок

Жили будинки в рідній стороні,
Великі дуже й зовсім ще малі.
Чистенькі, вмиті краплями дощу,
Було хвилин щасливих досхочу...

Мов чорний крук, ввірвалася війна...
В людей і хат недоленька одна...
Як не старались — спокою нема,
І ні весни, ні літа — скрізь зима...

Орда панує — сльози, біль і зло,
Летять ракети в місто і село.
Будинки й люди — Ангели усі,
Пожежі й вирви узамін красі...

Вже на хмаринках люди і хати,
Там мир і спокій, зоряні світи.
Десь треба жити навіть в небесах.
Закрийте небо, щоб і в нас був дах...

 

 

329 день вторгнення: 18 січня 2023 р.

 

 

Painting by Liza Yablonska-Mykhailus.

 

 

БРОВАРИ...

Залізна пташко, чом склала крила?
Птахам в польоті  раніш раділи.
Дивились в небо, кричали, звісно:
— Візьми в політ нас, птАшко залізна!

Змінилось небо... все стало іншим...
Несуть нам біди птахи ті грізні.
Знов янголята злітають в небо...
Безжальний світе!
  Ще скільки треба?..

 

 

330 день вторгнення: 19 січня 2023 р.

 

 

 

 

ЛЕТІТЬ, ЯНГОЛЯТА!

Летіть, янголята,
Розправте крилята,
І захистом станьте
Хоробрим солдатам.
Хай кулі минають,
Снаряди та міни.
Живими додому
Вернутись повинні!
До сина і доні,
Дружини і мами.
І мир, й перемогу
Здобути з боями.
Чекаємо, віримо,
Любимо дуже!
Летіть, янголята!
Тримайтеся, друзі!

 

 

356 день вторгнення: 14 лютого 2023 р.

 

 

 

 

ВІЙНА... ЛЮБОВ...

Коли ми постаріємо з тобою?
Зійдуть сніги, зазеленіють віти,
Жита заколосяться в ріднім полі
І підростуть маленькі наші діти...

Коли ми постаріємо з тобою?
Замість ракет птахи злетять у небо,
І сльози радості замість потоків болю...
В добрі та щасті дітям жити треба!

Коли ми постаріємо з тобою?
Родини об"єднаються нарешті!
Повернуться солдати з поля бою,
Достигнуть кавуни й смачні черешні...

І зарубцює час криваві рани —
Війни страшної свідчення правдиві...
А ми не постаріємо з тобою...
Там, на війні, лишились молодими...

 

 

Кінець війни...

 

 

 

 

   Більше творів Тетяни Строкач на "Малій Сторінці":