Ольга Шарко. Кілька красивих легенд із мого студентського життя

Привіт усім. Цього разу поділюся кількома гарними легендами з мого нещодавнього студентського життя. 

Першу легенду я розповідала всім увесь студентський період, однак вичитала я її ще в дитинстві в якомусь випуску журналу «Професор Крейд». Легенда ця - про Тараса Шевченка. Тут у подаю у довільному викладі (переказі). 

Легенда про Тараса Шевченка

Ішов якось Тарас селом. Заходить у чийсь двір і чує, як селяни про царя й народ сперечаються – хто від кого могутніше. 
Побачили Тараса й спитали його думки. На що молодий Шевченко попросив дати йому мішок пшона. 
Бере з мішка пригоршню й поділяє її на три фракції:
- Ось ця, найбільша мірка – то народ, прості люди, ось ця дрібка – то пани, а ось ця єдина крупиця – то цар. 
А далі змахує пригоршню так, що вона засипає дві менші фракції й примовляє:
- І от тепер немає ні царів, ні панів, є лише ми – народ України.

Другу легенду я дізналася на одному з засідань клубу «Крапки над «і». Ця історія - про мотивацію та терпець здійснювати задумане.

Легенда про Томаса Едісона

Історія ця - про сина вченого Томаса Едісона. Останній відомий усім за легендою про створення лампи та ілюмінації у вигляді числа нового року. 
Перший же був дорученою особою Едісона, яка мала вкрутити останню лампу на публіці. 
На жаль, дорогою до ілюмінації хлопець чи то послизнувся, чи то перечепився, і розбив лампу. Захід не відбувся, люди розійшлися розлюченими. 
Минув рік, Едісон знову підготував ілюмінацію до святкування – і знову доручив вкручувати останню лампу своєму синові... 

Третя легенда пролунала  від того ж оповідача в той же день.  Події датуються Різдвом чи то 80-х, чи то 90-х років.  Територіально - США. 

Легенда про кмітливого хлопчика

Якийсь успішний бізнесмен вирішив організувати благодійну акцію й у день Різдва запросив сиріт із найближчого дитбудинку в супермаркет, аби ті взяли з нього все, що лише хотіли.  Один хлопчик ніяк нічого не брав аж до закриття. 
Тоді власник супермаркету вирішив його трохи прискорити:

- Хлопчику, лишилося 15 хвилин до закриття. Візьми, що тобі треба, бо потім не зможеш.
- Дядечку, а я справді можу обрати все, що завгодно?
- Звісно, тільки хутчіш, бо ми скоро зачиняємося.

Лишилося 10 хвилин до закриття:
- Малюче, ти чого ще нічого не обрав?
- Дядечку, а точно можна обрати що завгодно?
- Точно, обирай швидше, ми за 10 хвилин зачиняємося.
5 хвилин до закриття:
- Хлопче, я вже злий, чого ти досі нічого не обрав?
- Дядечку, то чи все можна брати, що я схочу?
- Та все, малий, я вже стомився тобі це повторювати.

Час збіг. Усі сироти з обраними іграшками й смаколиками покинули супермаркет. Власник заходить, аби вивести неслухняного малюка.
- Дитя, ми зачиняємося, ти щось обираєш чи ні?
- Так, я обираю Вас!

Матеріали надіслано авторкою спеціально для читачів "Малої сторінки". 

Дивіться також на нашому сайті:

Helga Sharko: "Шановні друзі, товариші, колеги та просто небайдужі люди - усі, хто чекав разом із нами. Глосарій нарешті опубліковано у вільному доступі. У файлі pdf можна здійснити пошук необхідного Вам слова." 

 

Блог Ольги Шарко про мову.

Майже тридцять років не стихають розмови про те, яка українська мова солов’їна та калинова. За останню п’ятирічку особливо акцентують на її збереженні й відродженні. Не заперечую, що варто заглядати у словник, аби поновити в пам’яті скарби тисячоліть. Проте як щодо сьогодення? Адже мова, яка не реагує на виклик часу й не відображає повною мірою сучасність – мертва мова. У цьому блозі я намагатимуся довести протилежне, збираючи випадки лексичного та словотвірного потенціалу української мови часів незалежності, зафіксовані у рекламі, фільмах та серіалах, піснях різноманітних виконавців, соцмережах та друкованих чи електронних виданнях.

Ольга Шарко - перекладачка літературних творів, мовознавець - народилася 13 квітня 1994 року в Києві. Закінчила з відзнакою у 2018 році Київський національний університет імені Тараса Шевченка за спеціальністю «Українська мова та література, іноземна мова». Того ж року посіла 1 місце у фінальному етапі Всеукраїнського мовно-літературного конкурсу імені Тараса Шевченка. Двічі посідала третє місце в конкурсі художніх перекладів від Факультету іноземних мов ЦДПУ ім. Володимира Винниченка (2017, 2018 ).  Публікувалася в альманахах «Сполучник» (випуск 8 за 2013 рік) та «Стиль і переклад» (випуск 3 за 2016 рік, випуск 4 за 2017). Авторка «Глосарія типових та рекомендованих варіантів уживання сталих словосполучень української мови».