|
|
В сердці Полтави — алея героїв, Кожна відвага — приклад для інших, У центрі Полтави знов людяно дуже, Алея - там люди, яких поважати, У серці Полтави алея видніє... |
|
ПОЛТАВА. ПАМ'ЯТЬ ПРО ГЕРОЇВ
Останній місяць 2024 року в Полтаві розпочався з обговорень. У центрі міста, вздовж вулиці Соборності встановили борди з портретами загиблих героїв російсько-української війни. З цього приводу серед містян розпочались розмови про це. Таке враження, що про Алею Героїв не говорив хіба лінивий. Воно й не дивно: багато полтавців кожного дня бачать її з вікон машин і маршруток, коли їдуть на роботу чи просто йдуть по справах. Більшість людей погоджуються з думкою, що загиблих вояків треба пам'ятати і вшановувати. Символічно, що Алею Героїв відкрили 6 грудня, в День Збройних сил України. Всього там розміщено 180 конструкцій, на яких розмістили 360 портретів.
Ось декілька прикладів надписів про людей, які поклали свої життя нашу незалежність, і чиї фото ми бачимо на цих стендах:
"Андрій Ширшов (позивний "Шанс"), чоловікові назавжди залишилось 43 роки. "Шанс" загинув у вересні 2023-го. Він вивозив поранених. Потрапив під обстріл."
"Роман Твердохліб (позивний "Ромео"), загинув на руках брата. Був снайпером, йому назавжди залишилось 35 років".
Поруч - хлопці з його підрозділу...
"Владислав Підлісний (позивний "Тополь"), його життя обірвалось у віці 20 років. 10 жовтня 2023 року російські окупанти здійснили чи не найбільший наступ на Авдіївку. Українські оборонці відбили атаку. Цього ж дня загинув Владислав Підлісний з Мачух."
Цих історій - безліч, в кожній з них чиєсь життя. Кожне фото на цих стендах - безмежна біль, доказ того, що російські війська знищують усе живе і забирають життя найкращих. Безліч історій по всій країні, нескінченна кількість розпачу і невиправданих мрій. Багато дітей живуть без тата, багато матеріа живуть без синів. Війна тут і зараз, вона продовжує забирати життя як дорослих так і зовсім малих. Тисячі хлопців та дівчат зараз у полоні, тисячі повертаються з війни пораненими як фізично так і морально. Наші діти знають, що таке війна, а кожен дорослий зробив свій свідомий вибір.
Тому ми маємо дякувати, що ми зараз тут живі і можемо жити своє життя, а збереження пам'яті про наших героїв - це найменше, що ми можемо зробити.
Матеріали надіслано авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".
Читаймо також на "Малій Сторінці":
Молода поетка Карина Гусельникова народилася в селі Байрак, що на Полтавщині. Цей квітучий край дарує авторці натхнення писати вірші віддавна... Але коли розпочалася війна почала писати, для того, щоб "заспокоїтися"... Читаймо, співпереживаймо, молімося за нашу перемогу.