Зірка Мензатюк. "Долина нарцисів" (зі збірки оповідань "Зелені чари")

Зірка Мензатюк

Долина нарцисів

(зі збірки оповідань "Зелені чари")

Завантажити текст оповідання Зірки Мензатюк "Долина нарцисів" (txt.zip)

Ці чудові пахучі квіти цвітуть навесні ледь не в кожному квітнику.
Давні греки склали про них гарну сумну легенду.
Вона оповідає, що Нарцис був сином річкових божеств.
Йому напророкували, що він житиме довго, якщо не побачить свого відображення. Це було неважко: зроблені з металу дзеркала тоді ще траплялися вкрай рідко.
Нарцис виріс красенем, усі дівчата закохувалися в нього, проте він любив тільки полювання. Через його байдужість німфа Ехо висохла з горя, і від неї зостався лиш голос. 
Одного разу на полюванні Нарцис нахилився до джерела, щоб напитись, і раптом побачив своє віддзеркалене обличчя.
Власна врода так вразила юнака, що він не зміг відійти від потічка і навіки застиг над ним, милуючись собою. Так і перетворився на чудову квітку.
Відтоді „нарцисами” називають самозакоханих людей.

Але, може, греки мали на увазі дещо інше: незвичайну красу нарцисів, якою неможливо намилуватися донесхочу?
Нарциси - улюблені квіти в усіх країнах, де вони ростуть. Мусульмани вважають їх квіткою пророка Магомета. У Швейцарії навіть влаштовують свято нарцисів. Ними прикрашають вулиці, будинки, магазини, кав’ярні, а сотні дітей, перевдягнутих нарцисами, танцюють танець квітів.

Але найбільшим нарцисовим дивом Бог обдарував Україну. На Закарпатті, під містом Хуст в урочищі Кереші розкинулася неозора Долина нарцисів. Дикий нарцис вважається гірською квіткою, він трапляється на карпатському хребті Свидовець. Чому нарциси повністю заповнили рівнинну долину - то велика загадка, яку вчені ще не розгадали.
З найдавніших давен у Хусті стояв замок. Проте не тільки він, а й нарциси захищали від нападників цей чудовий край. Тож ніжні квіти ставали зброєю, принаймні, так свідчить легенда. Вона розповідає, що коли Хуст обступили більші силою вороги, жителі міста начебто скорилися, відчинили їм браму, гостинно запросили до своїх домівок, а на ніч поклали їм під голови розкішні, м’які та пахучі подушки, усередину яких сховали цвіт нарцисів. Вороги позасинали і вже не прокинулися - їх убив сильний запах квітів.
Дикорослі нарциси занесені до Червоної книги України. Дивовижну долину площею 80 гектарів, де вони ростуть, оголошено заповідником. І все ж нарцисам ведеться нелегко. Найбільше їм шкодять мінеральні добрива, які проникають разом з ґрунтовими водами з навколишніх полів. Тому нам треба щонайшвидше придумати, як захистити ніжні квіти від цієї біди.
У Хусті є турбаза „Нарцис”, де весною особливо завізно. Люди приїжджають хтозна-звідки, щоб помилуватися чудовою долиною. Бо то несказанне диво, коли вони цвітуть! Серед яскравої зелені раптом мовби випадає сніг. Долина стає біла-біла, сліпучі духмяні квіти видніються, скільки сягає око. Можна зачаруватися красою, мов той легендарний грецький юнак...

За матеріалами: Зірка Мензатюк. "Зелені чари". Оповідання. Художники Людмила Остапенко, Олена Бржосніовська, Вікторія Ярош. Чернівці, Видавничий дім "Букрек", 2012 р., стор. 25 - 27.

Більше творів Зірки Мензатюк на нашому сайті:

Зірка Мензатюк. "Зелені чари" (збірка оповідань про рослини)

"Квітують луки! Цвіте усе зело, а кожна квітка ніби промовляє. Про що ж вони хочуть розказати?" Розгадати їхні таємниці давно намагалася відома буковинська письменниця Зірка Мензатюк. У збірці оповідань "Зелені чари" вона розповідає про знані й маловідомі рослини України, пов'язані з ними легенди, повір'я, народні звичаї, про їхні чарівні й реальні властивості, про дива України - Долину нарцисів, заповідні тисові гаї та інші. Особливу увагу авторка приділяє забороненим у радянський час - і тому майже забутим - релігійним легендам про рослини, а також пов'язаним з різними квітами цікавим бувальщинам з житті видатних українців.

 

"Колись малою я любила читати, сидячи на горісі. Гілля навколо було мов зелене шатро, я опинялася мовби в інакшому, таємничому світі. А ще, правду кажучи, я ховалася. Батьки не схвалювали мого читання-всього-підряд. Тепер розумію чому. Книжки — як друзі. Є серед них надійні і справжні. Є й такі, на які просто марнуєш час." (Зірка Мензатюк)