Ікона «Козацька Покрова».
Галина Римар
1 ЖОВТНЯ
Діти з мамою поїхали в гори.
Тут добре, ліс з ягодами поряд, і поле житнє широке, волошки, ромашки на стежинках, і річечка з лілеями...
А дідуньо-сусід стільки історій знає! Так і цього вечора при ватрі повідав:
— Було це, діточки, давно. У понижжі за порогами могутнього Славутича-Дніпра на вільних землях почали збиратися волелюбні відчайдухи та сміливці. І стали разом військову муштру проходити, волю, силу духу кувати, різну зброю проти нечистого ворога освоювати, щоби бути готовими нападникам гідний відпір давати.
А що були набожними, то в центрі Січі звели затишний Храм-Церковицю. Так щоранку, щовечора та о полудні у ній збираються і щиро моляться за збереження й благословення землі рідної.
Якось молилися ревно козаки перед боєм, бо знали про наближення ворожої орди, що палила цілі села, забирала молодь в рабство, а ще прикликала зло в поміч.
Нечистий же надсилає до козаченьків братів своїх лукавих:
— Ще одного святого місця не потерплю!! Усю свою лукаву хитрість застосуйте, а збийте цих боголюбів з праведного шляху!
Прибувають злі духи-поганці та навколо козаків крутяться, непорядне їм один про одного нашіптують, на усяке зло підбивать.
Козаки ж бувалі, про лукавого знають. Тільки усміхаються та вуса підкручують. "Отче наш" промовили — і спокійно своє роблять!
Нечистому мулько!
Посилає він тоді більше чортів на добропорядних. І лихі на усяке зло ще з більшим старанням благовірних підбивають, чадом мізки макітрять, що від них вже аж дихати тяжко!
Аж заграли кобзи, бандури та ліри, завели Псальмів — і зло враз прогнали!!!
Збирає недобрий усю свою нечисть, щоби темної ночі у снах козакам страх уселити, грошолюбством, хабарництвом, ненавистю до побратимів, лінощами великими занапастити та й урешті Січ знищити.
На повний місяць і підступили.
Здалеку почули нечисть вірні запорожцям рисаки, стали щосили іржати, копитами землю збивати.
Прокинулися вартові та високі ватри розпалили. Козацтво встало — й ну молитися!
Аж світання заграло. А ворог підступає.
Аж тут згори Вогонь дивний засіяв, і над Храмом усі побачили диво — сама Пречиста Богородиця молилася і вогняним Покровом козаків накрила.
Злякалася зла сила й відійшла.
А було це 1 жовтня.
Тож відтоді завжди, а особливо в цей день дякують Пречистій, Пресвятій, Пренепорочній Богородиці за Покров і відзначають день захисників і захисниць землі рідної. Бо сміливих, дружних, вірних і Богородиця любить.
Опубліковано у журналі "Крилаті".
Матеріали надіслані авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".
Читайте також на "Малій Сторінці":
1 жовтня, окрім релігійного свята Покрови Пресвятої Богородиці, наша країна відзначає День з