Галина Мирослава (Галка Мир)
(за малюнками Віталія Лотоцького)
ПАН ПУГАЧ ТА ЙОГО ДРУЗІ
Завантажити текст збірки віршів Галини Мирослави "Пан Пугач та його друзі" (txt.zip)
|
Я до вас
– Пуга-пуга, я до вас.
З квіточками, в капелюшку.
Блиском сяють очі й вушка.
Я з цукерками в руці,
Усмішкою на лиці.
Квіти маю, при параді.
Новомодний фрак.
Ви раді?!
|
|
|
Автопортрет
Я малюю свій портрет,
Пензлем портретую,
Дві ноги у фарбі вже,
Руки ще готую.
Накладаю кольори
Грубими шарами
На широкім полотні,
Трохи під ногами.
Від душі портрет і від
Всього мого серця,
На мольберті, так, як слід,
Щоб навік не стерся.
|
|
|
Годі вже ледарювати
Небо. Сонце. На даху
Запугикав пугач:
– У...
Попив собі трохи сочку,
Та от чує: голосочком
Тихим голуб заспівав:
– Час до справ. Час до справ.
На краєчку всівся даху
І сказав, що має шахи.
– Будеш грати?
– Буду грати.
Годі вже ледарювати!
|
|
|
Відпочинок
– Відпочити можна всюди,
Так сказав нам пугач Буде.
Треба тільки килимок,
Заварни́к і чай-чайок,
Можна каву, можна сік,
Можна все, чого не гріх.
|
|
|
Починай
Ранок. Руханка. І чай...
Насолода.
Починай
Рахувати
Раз, два, три.
Радість ллється аж згори.
|
|
|
Борщик
На плиті буль-буль-буль-буль,
Час йде до обіду.
Борщем пахне на весь світ,
На заздрість сусідам.
Слинка по губах тече,
В животі буркоче,
Ой, тримайте ви мене,
Бо на плитку скочу!
|
|
|
Залюбки
Повсідалися птахи
Пити каву залюбки
На хмаринках-подушках,
Гой-дал-ках.
Повсідались і святкують,
Що їм дощ – вони не чують
Та й не знають.
Хай там що,
Не зжене їх з хмар ніщо.
Тут у шахи можна грати,
Казочки собі складати
І всю землю оглядати.
|
|
|
За метеликом
Біжить полем совенятко,
Поміж квітів – та й на грядку.
За метеликом чимдуж,
А він тоді в крик:
– Не руш. Я не іграшка. Не смій.
Я не був й не буду твій.
|
|
|
Якби більше
Зачиталася сова.
Усміхнулась, прилягла,
На зеленому лужку
Дочитати книжечку.
Бджілка також би читала,
Якби більше часу мала.
|
|
|
На хмаринках
З хмар ловити можна все.
Тільки вітер їх несе,
І часами так заносить,
Що й царя з хмарини зносить.
|
|
|
Я люблю
Малювати буду сміло.
Візьму фарби та чорнило,
Папір, пензлик, ручки, кретки*,
Воду, мисочку, серветки.
Намалюю все, що бачу,
Що для мене щось та й значить.
Розкажу, як світ люблю.
І радію, що живу.
*Кретки - воскові олівці
|
|
|
Агов, чуєте?
Маю, маю гуляйногу*,
Як зірвуся у дорогу,
То не чую і не бачу,
Хто до мене йде чи скаче.
Розганяюсь щохвилини.
Агов, чуєте? Не спинюсь.
|
|
*Гуляйнога - стара галицька назва самоката.
Збірку віршів люб'язно надіслано авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".
Ілюстрації Віталія Лотоцького.
Більше творів Галини Мирослави на нашому сайті:
Галина Мирослава, у дитячій літературі часто підписувалась як Галка Мир, родом з Червонограда. Пані Галина — з родини вчительки української мови, що фанатично любила свою професію та українську літературу, Мирослави Козак, і дизайнера одягу, шанованого у Червонограді закрійника невеличкого ательє, до якого приїздили шити костюми та плащі навіть зі столиці, Івана Козака. За життя навчалась на різних курсах, як потрібних, так і таких, що були даремною тратою часу, змінювала види діяльності, та єдине, що завжди залишалось незмінним — безмежна любов до української мови та поезії.
