«Малюю. Створюю картини. На папері кульковою ручкою. Особливість їхня така, що не маю задач, і те місце, де зазвичай задум,— порожнє. Існують деякі «концепти сприйняття», які в’януть за кілька днів перерви роботи над зображенням. І я не намагаюсь їх воскресити — просто продовжую на тому ж аркуші, використовуючи весь вільний простір, поєднувати лінії та об’єми таким чином, яким вони самі дозволяють чи навіть бажають інколи. Реалізую їхні сьогоднішні взаємини. А вчорашні та позавчорашні вмерли для цього аркуша, та мене це нітрохи не турбує. Хоча й відчуваю незворотність та унікальність тих, що проминули. Трохи сумно, але така вже Воля Його. Якісь же з них все одно мали не залишити сліду на моєму аркуші. Так виникає графічний щоденник моєї агресивно підсвідомої свідомості. Є версія, нібито десь існує Велика Книга, куди занесено, занотовано все, абсолютно все без жодного пропуску. В тому числі й те, що не було поєднане мною на аркуші. В тому числі й те, що не було поєднане мною на аркуші до мого народження і після моєї смерті. Можливо, ті фрагменти, які мені вдається відобразити зараз, комусь допоможуть відтворити те, чого бракує саме йому.» (Віталій Лотоцький)
До першої частини книги Галини Мирослави "Богданія" увійшли такі твори: "Іван Самсобіпан і Марічка Самасобієчічка", "Солодійка", "Пан Дупцьо", "Байдики", "Золота підкова", "На Івана Купала", "Бамбетель", "Пасочки", "Поки рак свисне", "Ґрафка", "Богданія", "На Юрія", "Шу-шу", "Диньки", "Отаке воно у світі", "Як і що", "Загадка", "Дивоптах і дивина".
"Якось в річці Черемоші плили миші у калоші.
"- Пуга-пуга, я до вас.