|
Галина Мирослава ЗАСВІТ Тісто підходить у діжі. Війна. Засвіт стрільба з міномета. Час закипає, наче вода, й кане.
Піч розпікається. Обстріли йдуть. Але як тихнуть, то далі Садиш з молитвою.
Всмак від глухої печалі. Тихо. Гнітяться поволі, як світ Вранці опісля ночі, Пастві готуєш, що вірить у квіт І у слова пророчі.
Обстріли знову, навкіл сокорить. Тіло як прапор тріпоче. Пахне цілунком. Яка ж бо то мить!
Радості сльози на очі. Трісочку встромиш — Виймати пора. Під рушники... І в дорогу.
Паства чекає, Така, що життя Віддасть за святу перемогу. |
|
За матеріалами: https://poetry.in.ua/
"бомба не розрізняє кольорів шкіри
бомба не відрізняє тебе від твого ворога
не бачить націй і народностей
релігій і безбожництва
їй байдуже скільки тобі років
хто твої предки
де ти народився
чого досягнув
скільки в твоєму серці любові..."
(Галина Мирослава)
"плачуть ікони
і юшиться кров'ю земля
трусяться стіни
зриваються дико снаряди
друзками скло
розлітається
хто тут?
я... я..."
(Галина Мирослава)
"і він видихався
ця швидкість була не його
і плутались кроки
і серце стискало без жалю
ховалося сонце лягаючи в очі на дно
і він відчував
що все далі від світу
все далі..."
(Галина Мирослава)
"Теплий вітрику, вітеречку,
Обігрій і найменше сердЕчко
М'яко помахом,
Ніжним порухом,
Би'м піднялось до неба повагом
Понад болем, понад руїнами,
Над сльозами і над могилами,
Би'м росло тільки ввись у блакиті
Попід вишитим сонцем, між квітів,
Між любові, що в'яже долі
У надії з власної волі."
(Галина Мирослава)
"Боже почуй мене
як ти чуєш кожного
чиє серце уповає на Тебе
довіряючи цілковито себе Тобі
прошу Тебе
не дай мені бути невдячною
не дай забути тих
через кого Ти мене вчив..."
(Галина Мирослава)
Більше творів Галини Мирослави на "Малій Сторінці":
Читаймо також на "Малій Сторінці":