Володимир Даник. «За рядками віршів...»


 

Ілюстрація Нікіти Тітова.

Ілюстрація Нікіти Тітова. 

 

 

Володимир Даник

ЗА РЯДКАМИ ВІРШІВ...

Так, нелегкі часи... Коли увага не скільки до книг, скільки до свіжих новин і повідомлень у інтернеті, до нелегких суджень авторитетних експертів... експертів політичних і військових! Так, військових... Бо війна. 
Ніби і зовсім не до літератури, але ж... Несподівано приходиш до розуміння: те, що може написатися тепер, навряд чи удасться написати в інших умовах. Бо і обставини — надто вже грозові... І ці обставини і у рядках віршів, і за їх рядками.
Сонячний день — і раптом... повітряна тривога! Та минають хвилини і усвідомлюєш, що і сонячний день, і навіть похмурий ранок — це все ж не якась там гнітюча і важка ніч. 

 

 

РАНОК

І ніч бува — чорнюща і тривожна.
Здається, її витримать не можна!
Та ранок і усміхнено, і щиро
Перемагає сумніви й зневіру.

 


 

Слово допомагає — і повідомити щось іншим, і підтримати та заспокоїти когось, і вихлюпнути власні думки. Слово уміє увібрати у себе і гостроту подій, і неперебутність переживань. 

 

 

 

СІЛЬ

Слова – це сіль! 
Cіль мудрості… 
а чи сіль на рани?!
Ну, це залежить 
ще і від того, хто їх вживає! 
І з якою метою… 

І головне – ці слова… 
найемоційніші, найколючіші – 
за вас чи... проти вас?! 
За людяність чи проти неї... 
Якщо таке поняття, як людяність, 
ще не стало… 
занадто вже абстрактним. 

 

 

 

Наступний вірш написаний давно. По суті це пісня, що я її не раз виконував під гітару на творчих зустрічах з читачами. І пісню дуже непогано сприймали. Але ж я ніколи не міг подумати, що ці рядки — через роки і роки! — здаватимуться набагато актуальнішими і схвильованішими.

 

 

 

МОРЕ У ШТОРМ

Ви море бачили у шторм,
Коли крилатим буревієм
Воно, страшних набравши форм,
Темніє, піниться, сивіє?

Його так важко зрозуміть,
Коли безумствує без краю,
Як звір поранений, кричить
І кров’ю чорною спливає.

Ви море бачили у мить,
Коли, мов блискавка у скелю,
Ніяк не перестануть бить
У берег хвилі невеселі?

Ви море бачили, коли
Воно гримкоче, стогне, злиться?
Непереможні йдуть вали
І в погляді їх стільки криці.

І якщо глянути хоч раз
В його розбурхані глибини,
Здається – море у цей час
Ніби розгнівана людина.

 

 

 

Шторм. Картина Леоніда Ліманенка.

"Шторм". Картина Леоніда Ліманенка.

 

 

Інколи у новинах раптом звучить — а чи не звик, не збайдужів світ до війни в Україні?! Ні, до цього, навіть звикаючи, звикнути неможливо. А світлини і відеоматеріали значно підсилюють і увиразнюють враження від почутого про події, що сталися.

 

 

 

З ГЛИБИНИ

У житті – 
стільки трагізму... 
І трагізму відвертого, 
такого, що поглядом – 
не обминути! 
І трагізму прихованого – 
того, що десь на денці... 
Того, що не кидається у вічі! 

У житті – стільки драм. 
Що драми на сцені 
(так інколи здається...) 
дивишся саме тому, 
що суть подій ніби позбавлена 
(таке, бува, складається враження!)
того убивчого змісту, 
якого стільки – у житті...

Але, може, саме тому 
ми і тягнемося так до усього 
радісного і світлого.
Бо і радість інколи – 
мов блискавка... 
А блискавка з’являється – 
звідки?!
З тривожної глибини почорнілих хмар.

 


 

Кроки у майбутнє — це завжди нелегкі кроки... Так і хочеться вигукнути чи написати — ...у світле майбутнє! Так, світле... хоча у днях теперішніх чорноти більш, ніж достатньо.

 

 

 

ХОДА

Та певна річ — в кулак збираймо сили...
Аби стрімкою й впертою хода!
Хіба ж вони нічому не навчили —
Оці важкі, стривожені літа?!

 

 

 

Є елементи українського пейзажу, що завжди... яким би настрій  не був... додають тобі і упевненості, і віри у себе. І скільки б не було хмар на небі, а сонце таки вигляне. А доля таки усміхнеться усім нам.

 

 

 

КРУЧІ

Кручі Дніпрові... тривожні і сиві...
Як ви горнетесь 
до ранкового, усміхненого сонця!
Та і білі хмари, 
що пливуть по небу, 
поряд з вами
здаються і урочистішими, і чистішими!
А учора були... 
ну, зовсім темними.
Бо і небо... 
чи яскраво синє... чи трохи темніше...
Це не тільки сердиті хмари, 
а і... високі кручі!

 

 


 

Гроте (київський викладач малювання і художник середини XIX ст.). Дніпро біля Києва. Національний художній музей України, Київ.

"Дніпро біля Києва". Картина Гроте (київський викладач малювання і художник середини XIX ст.).
Національний художній музей України, Київ.

 

 

Хмари над головою — ще розійдуться! А мужність, що квітує у серцях, додаватиме нам сил. Сил, щоб подолати усе те, що випадає на нашу долю.

 

 

 

ПОЛІТ

Та не завжди сильніше зло,
Та не завжди слабкі слова…
Бува, і зламане крило –
І зажива, і ожива!
І вже тоді помітить світ –
Це не падіння, а... політ.

 

 

 

Нині у кипінні подій стільки і бід, і переживань. Але ж Україну у ці нелегкі дні підтримує немало людей і немало країн. Отож і не втрачаймо надії.

 

 

 

*  *  *
А все ж єство гаряче вечора –
Ще вогнищем... На цілий світ!
Життя бува таким приперченим,
Що більше перцю – і не слід!

А цвіт – словами нелукавими,
Де – пристрасть все ж... А не зола!
А плечі ми іще розправимо,
Яка б то ноша не була!

 

 

Життя буває і важким. А то і зовсім нестерпним. А все ж треба жити. І жити — з вірою в Україну!

 

 

На відео: KOZAK SYSTEM. "Мольфар" (official video). Автор пісні — Гліб Бабіч: "Ця пісня присвячується тим, 
хто з 14-го року захищає Україну від російського вторгнення ціною власного життя."
Вічна пам'ять автору... 

 

 

На відео: Дмитро Коляденко. "Жити".

 

 

На відео: «Друга Ріка feat». «Ехо – чи ти почув for Mariupol» (Official Video).

Матеріали люб'язно надіслано автором спеціально для читачів "Малої Сторінки".

 

 

Читаймо також:

"А нам пам’ять гірка серце крає..." — добірка поезій про війну від Володимира Даника

Володимир Даник. Добірка поезій про війну"А нам пам’ять гірка серце крає –
Скільки юних забрала війна!
Все під небом високим минає,
Тільки слава – повік не мина!.."

(Володимир Даник)

 

 

 

 
 

 

Більше творів Володимира Даника на "Малій Сторінці":

Блог письменника, поета, гумориста, викладача ЧДТУ Володимира Даника
Володимир Даник — поет, прозаїк, автор пісень і бард. Автор 21 книг поезій, пісень і прози, серед яких: «Гуморески та байки» (1991), «Таємна зброя» (1992), «Під впливом НЛО» (1992), «Як стати молодим» (1992), «Вічна тема» (1993), «У Черкасах – сміються!» (2006) та інші. Володимир Олексійович — член Національної спілки письменників України, лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» (2016, 2019, 2021 рр.), лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Гранослов», лауреат конкурсу «Автора! Автора!», який проводився журналом «Перець» та міністерством культури України.
 
 
 
 

Дивіться також:

Вірші про війну"Коли закінчиться війна,
Я хочу тата обійняти,
Сказати сонячні слова
І повести його до хати,
Ти – наш Герой! Тепер щодня
Я буду дякувати Богу 
За мирне небо, за життя,
Всім, хто здобув нам ПЕРЕМОГУ!"

(Ірина Мацкова)​

Останні коментарі до сторінки
«Володимир Даник. «За рядками віршів...»»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми