Різдво Христове. Народні традиції та звичаї в Україні

 

 

 

25 ГРУДНЯ — РІЗДВО ХРИСТОВЕ

(до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 7 січня)

 

Починаючи з 2023 року Православна Церква України та Українська Греко-Католицька Церква зустрічають Різдво Христове в ніч з 24 на 25 грудня. Цей день є офіційним державним святом в Україні.

Перед Різдвом Христовим зустрічають Святий Вечір. Усі чекають, коли зійде вечірня зоря, що має сповістити всім людям про велике чудо — народження Сина Божого. Та ось зоря зійшла і почалося святкування. Різдво — найрадісніша подія для всього народу. За народною традицією вважається: хто до цього дня прийшов очищений — у того добро в цей день примножиться. А хто має гріхи — той може оновитися разом із появою на небі першої Віфлеємської зірки.

 

* * *

Марії скоро й народити час,

Лиш про дитятко помисли та мрії…

Та треба в путь збиратися Марії,

Бо вийшов імператорський указ

Про перепис населення. І слід

Відзначитись в краю, звідкіль твій рід.

То що ж робити? Вирушили в путь

Із Йосифом, до Віфлієма йдуть.

Прийшли вони до міста, а народу

Прибулого й без них багацько є.

Все зайнято, і на ночівлю згоду

Ніхто їм, бідолашним, не дає.

Коли вони доволі наблукались

І на притулок не було надій,

Заночували у печері тій,

Де від негоди пастухи ховались.

Там і народила гожого

Марія Сина Божого.

Сповила дитятко, поклала у ясла,

А над полем нічним стало ясно-ясно:

То ангел до пастухів спустився

І розповів їм, що Ісус народився,

А звістку цю він приніс не здалля,

Бо в печері їхній Боже те немовля.

Пастухи подалися туди чимдуж —

Біля ясел стояли завмерши…

І яким блаженством було для душ,

Що вітають Марію першими,

Що першими Ангелові слова

Переказують їй, а у небі сплива

Зірка дуже яскрава… І зіроньки сходження

Сповіщає усім про Ісуса народження.

Прийшли після служби додому під ранок —

То хай іще буде пісний сніданок.

А як відпочинете, то вже слід

Влаштувати справжній святковий обід.

На столі хай буде палітра уся —

І гуска, і курка, і порося…

Святкувала душа — хай тішиться плоть.

Їжте вволю — народився Господь!

За матеріалами: Вадим Бойко, Анастасия Стельмах. "Свята українського народу". Видавництво "Діса-Плюс", 2010, стор. 20 - 21.

 

 

 

 

 

 

Василь Скуратівський

РІЗДВО ХРИСТОВЕ

 

Різдво Христове — одне з найбільших релігійних свят. З ним пов’язують народження Ісуса Христа. Як стверджує християнське вчення, діва Марія народила сина і сповила його в яслах. Від того і червоний кут, в якому тримають кубельце з кутею та узваром, в народі ще називають «яслами». Власне, кутя з узваром є своєрідною ознакою смерті Христа, тому на поминках обов’язково готують цю страву, і її ще називають «четвертою страшною кутею».

З початком Різдва вже можна було вживати скоромину. Власне до цього свята в кожному господарстві кололи свиней, щоб наготувати різноманітних м’ясних страв. Адже було за правило приходити один до одного в гості. Щоправда, до обіду намагалися не відвідувати сусідів. Особливо це стосувалося жінок. Якщо жінка чи дівчина першою заходила в хату, то неодмінно «приносила лихо», а тому, за примітивши «небажаних гостей», замикали двері; коли ж оселю до обіду відвідував хлопець або чоловік, то його намагалися почастувати. Відтак пополудні літні люди збиралися в гурти, а молодь починала колядувати (в деяких регіонах колядники водили свої ватаги навіть напередодні — пізнього святвечора).

На Поділлі робили це лише другого дня свят. Різдвяні колядницькі ватаги споряджали переважно парубки. Вони заздалегідь вибирали ватага, себто керівника, міхоношу, «козу», «пастуха з пугою» тощо. «Козу» зодягали у вивернутий вовною назовні кожух, прилаштовували солом’яні роги, хвіст і дзвіночок на шию; в інших регіонах були свої відмінності, зокрема супроводжували ватага циган, лікар, єврей, смерть з косою тощо. Проте обов’язковим атрибутом мала бути рухома звізда, яку постійно носив ватага («береза»).

Заходячи на подвір’я, колядники просили дозволу і, коли господар зголошувався, починали забавну виставу із віншувальних пісень-колядок та жартівливих сценок. У поетичних текстах оспівувались господар, господиня та їхні діти. Зичили їм щастя і здоров’я. Якщо в родині були діти, котрі довго не розмовляли, то таким давали напитися води з ритуального дзвіночка. Це начебто мало допомогти «оживити дзвінкий голос». Жінки ж, аби в них рости великі коноплі, «ненароком» обливали міхоношу водою. Якщо в оселі була дівчина, то вона обдаровувала кожного колядника яблуками та горіхами.

У деяких місцевостях України, крім хлопчачих, були й дівочі ватаги. Вважалося, що чим більше колядників одвідає оселю, тим щедрішим буде для родини рік. Віншувальників намагалися відповідно ощедрити. Отримані продукти і гроші молодь віддавала на «великі вечорниці», які справляли наступного дня. Це були чисто молодіжні розваги. А тому, якщо на них приходив хтось з чоловіків, то над таким вчиняли різноманітні глузди й виганяли, бо, за повір’ям, Мати Божа народила сина без чоловіка. В селах, як правило, організовували кілька колядницьких ватаг, і між ними нерідко спалахували сутички чи своєрідні змагання. Але саме ці дійства створювали неповторний колорит і особливу святковість.

За матеріалами: Скуратівський В.Т. "Місяцелік". Київ, видавництво "Мистецтво", 1993, стор. 175 - 176.

 

 

 

 

Олекса Воропай

ЗВИЧАЇ НАШОГО НАРОДУ НА РІЗДВО ХРИСТОВЕ

 

 

 

Більше про українські народні традиції на нашому сайті: