Мостенізми у мовленні Олі Шарко

 

 

Як ся маєте, мої любі читачки, особи поза гендерною бінарністю та читачі?

Зичу міцного здоровля та ніколи не потрапляти на Кульпарківську, 13.  До речі, в Києві, здається, аналогічний зміст має вислів «Фрунзе, 103», віднедавна вже вулиця Кирилівська

Однак то невелика месія. Сьогодні поговоримо з вами про діалекизми, які ви навряд чули, а саме – мостенізми.

 

Мостенізми (назвемо їх так на власний розсуд, бо кращого ще ніхто не вигадав)  – то слова, почуті й зафіксовані мною у Великих Мостах – раніше смт, а останні років п’ятнадцять – місті Сокальського району Львівської області, звідки родом мій батько.

 

 

 

Я там за життя була двічі, і мене як дитя асфальту вразили дві речі: чому за курками ніхто не наглядає, як вони випасаються, бо вони вже щось знайшли й дзьобають аж під узліссям (як виявляється, курки та півні розумніші, ніж нам здавалося: можуть випасатися самі, бо пам’ятають дорогу додому) і звідки на річку прилетіло попід дві сотні гусок (як виявилося, то всі свійські, і вони не прилетіли, а причимчикували поплавати, і теж самостійно, господарі та господині лише повідчиняли хліви, аби птахи вільно вийшли, і ці теж знають дорогу туди й назад)

 

 

Звісно, битися об заклад із вами, чи виникли ці слова справді в Мостах, чи їх принесли містян(к)и із сусідніх країв, може, навіть польських, а не українських, я не збираюся (Великі Мости розташовані приблизно за 20 км від кордону з Польщею).

Що цікаво, Орфографічний словник української мови для школяра (близько 50 000 слів, уклала Кошмаренко Наталія Олегівна) у додатку «Назви міст України та їх мешканців» називає містян Великих Мостів велкомостянами (словоформи на с. 541: великомостянин, великомостянка, великомостяни та похідний прикметник «великомостицький»). Однак самоназви жителів – «мостенці» та «мостенський». Припускаю, що маскулінітив буде «мостенець», та фемінітив – «мостенка».

До речі, геть уважні могли вже давно запримітити, що прізвище в мене також діалектне, і воно якраз мостенське. У наших придніпровських краях я би була названа Ольгою Сірко, однак кому не приємно гадати, що ви якось пов’язані із півостровом в Антарктиді чи з винахідником душу Шарко – Жаном Мартеном?

 

Окрім сірків, у яких вкрали очі, існують ще три ймовірні значення мого прізвища:

1. Людина, яка шаркає ногами (о так, це про мене).

2. Сірий колір (так, це теж мені підходить, я обожнюю відтінок «сірий меланж», він же «сірий 25%» - хто малювали в дитинстві в  ‘Paint’ – ті зрозуміють).

3. Людина з рум’янцем (спільнокореневі слова «зашарітися» та «шарий» у значенні «червоний») (і це теж я ).

 

А тепер – унікальні мостенські діалектизми, які ви більше ніде не знайдете:

Долінчика – униз, донизу.

Горінчика – угору, догори.

Хуцепейка – далеке місце, про яке всі знають, усіх спрямовують, але мало хто бачили :)

До хуцепейки – байдуже.

Велика Месія – перебільшена проблема.

Поза Іванову хату – не до ладу, не до речі, не до шмиги.

Сподобалося в гостях? Забудь шапку :