Як ся маєте, мої любі читачки, особи поза гендерною бінарністю та читачі?
Зичу міцного здоровля та ніколи не потрапляти на Кульпарківську, 13. До речі, в Києві, здається, аналогічний зміст має вислів «Фрунзе, 103», віднедавна вже вулиця Кирилівська
Однак то невелика месія. Сьогодні поговоримо з вами про діалекизми, які ви навряд чули, а саме – мостенізми.
Мостенізми (назвемо їх так на власний розсуд, бо кращого ще ніхто не вигадав) – то слова, почуті й зафіксовані мною у Великих Мостах – раніше смт, а останні років п’ятнадцять – місті Сокальського району Львівської області, звідки родом мій батько.
Я там за життя була двічі, і мене як дитя асфальту вразили дві речі: чому за курками ніхто не наглядає, як вони випасаються, бо вони вже щось знайшли й дзьобають аж під узліссям (як виявляється, курки та півні розумніші, ніж нам здавалося: можуть випасатися самі, бо пам’ятають дорогу додому) і звідки на річку прилетіло попід дві сотні гусок (як виявилося, то всі свійські, і вони не прилетіли, а причимчикували поплавати, і теж самостійно, господарі та господині лише повідчиняли хліви, аби птахи вільно вийшли, і ці теж знають дорогу туди й назад)
Звісно, битися об заклад із вами, чи виникли ці слова справді в Мостах, чи їх принесли містян(к)и із сусідніх країв, може, навіть польських, а не українських, я не збираюся (Великі Мости розташовані приблизно за 20 км від кордону з Польщею).
Що цікаво, Орфографічний словник української мови для школяра (близько 50 000 слів, уклала Кошмаренко Наталія Олегівна) у додатку «Назви міст України та їх мешканців» називає містян Великих Мостів велкомостянами (словоформи на с. 541: великомостянин, великомостянка, великомостяни та похідний прикметник «великомостицький»). Однак самоназви жителів – «мостенці» та «мостенський». Припускаю, що маскулінітив буде «мостенець», та фемінітив – «мостенка».
До речі, геть уважні могли вже давно запримітити, що прізвище в мене також діалектне, і воно якраз мостенське. У наших придніпровських краях я би була названа Ольгою Сірко, однак кому не приємно гадати, що ви якось пов’язані із півостровом в Антарктиді чи з винахідником душу Шарко – Жаном Мартеном?
Окрім сірків, у яких вкрали очі, існують ще три ймовірні значення мого прізвища:
1. Людина, яка шаркає ногами (о так, це про мене).
2. Сірий колір (так, це теж мені підходить, я обожнюю відтінок «сірий меланж», він же «сірий 25%» - хто малювали в дитинстві в ‘Paint’ – ті зрозуміють).
3. Людина з рум’янцем (спільнокореневі слова «зашарітися» та «шарий» у значенні «червоний») (і це теж я ).
А тепер – унікальні мостенські діалектизми, які ви більше ніде не знайдете:
Долінчика – униз, донизу.
Горінчика – угору, догори.
Хуцепейка – далеке місце, про яке всі знають, усіх спрямовують, але мало хто бачили :)
До хуцепейки – байдуже.
Велика Месія – перебільшена проблема.
Поза Іванову хату – не до ладу, не до речі, не до шмиги.
Сподобалося в гостях? Забудь шапку :
Дивіться також на нашому сайті:
Майже тридцять років не стихають розмови про те, яка українська мова солов’їна та калинова. За останню п’ятирічку особливо акцентують на її збереженні й відродженні. Не заперечую, що варто заглядати у словник, аби поновити в пам’яті скарби тисячоліть. Проте як щодо сьогодення? Адже мова, яка не реагує на виклик часу й не відображає повною мірою сучасність – мертва мова. У цьому блозі я намагатимуся довести протилежне, збираючи випадки лексичного та словотвірного потенціалу української мови часів незалежності, зафіксовані у рекламі, фільмах та серіалах, піснях різноманітних виконавців, соцмережах та друкованих чи електронних виданнях.
Цікаво))))))))
Усім дякую за відгуки :)
Хуцепейка))))))))
клас!!!!!!!!!!
Мені теж це слово подобається :)
Усі охочі можуть долучитися до телеграм-каналу: https://t.me/s/truephilologist