Галина Мирослава (Галка Мир). Збірка дитячих поезій "Мандригорщик​" (читати та слухати)

                      Талісман

Дві жабки бредуть через брід аж до Бреста.
О восьмій концерт, будуть грати в оркестрі.
Ще трохи — й заплачуть,
Бо геть не встигають,
А там нині Едварда Ґріґа заграють. 
«Пер Ґюнта»! О, ні, вони мають там бути —
Ґріґ — їхній натхненник. Невже їм забути,
Що він шанував свою жабку із глини
І перед концертом, в останню хвилину
Виймав, щоб потерти й погладити спинку...

Не можна спізнитись ні на хвилинку!

         * * *

    Гечі-печі

Буває, під вечір,
Я п’ю гечі-печі*,
Як чую прогнози
Про перші морози.
Й тягну з табуретки
Найгрубші шкарпетки.
Хоча перед тим
Переважно питаю,
Чи всі вже у хаті.
Мо’, кіт на загаті?
Хто гавкає з двору?
Та чи Миколай
До нас прийде вже скоро?

* — Гечі-печі — стара галицька назва шипшинового чаю.

      Сон у лапку

Бадьорився за вікном
День, легенький на підйом.
Мартусь, кіт, розлігшись спав,
Хоч і мав чимало справ.
Ніжився у сні думками
Та смачними відчуттями.
Уявляв себе з Сашком.
Мур-амурно ткав хвостом,
Чув тепло хлопчачих рук.
Лапки гнув, немов павук,
А коли розплющив очі,
Виявив — думки пророчі.
Сашко тихо усміхався
І погойдував, як завжди.
П’ять годин Сашка в садку
Сон, як мишку, проковтнув.

            Галерея

Галерея неба відчинилась. Що сьогодні?
Капелюхи хмар
На усенький смак стоять на вибір,
Тільки це не ходовий товар.
Пір'ясті та купчасті, хвостаті,
Шаруваті, з головами й без,
Дощові, худенькі та пузаті,
Майже від землі аж до небес.
Задивляйся, приміряй, що хочеш,
Стань під капелюхи ці та мрій.
Відкривай на повний обшир очі.
Бодай трішки в їх світах постій.

    Політ дівчинки

Дівчинці з великим серцем
Та й наснилося уперше,
Що над містом, над вечірнім,
Разом з місяцем міжзірним
Пролітає і вона.
Серце місяця хлюпоче,
Осяйнути світ цей хоче,
Усміхнути кожну цятку,
Кожну дівчинку й хлоп’ятко,
Кожну пташечку й хмаринку,
Кожну квіточку й краплинку,
Кожну гілку, що втомилась
Чи хоч трішки зажурилась.
Дівчинка летить уперше
І всіх гріє своїм серцем.

  Навбитки

Гуляли навбитки
Крашанками дітки,
Стукали галунки
Весело і лунко
Краями гостренькими
Жовтими, синенькими,
Червоними, зеленими,
Без хитрощів, упевнено.
Не чіпали крапанок,
Писанок і дряпанок,
Вишитих, мальованих,
Гарно інкрустованих,
Дерев'яних, керамічних,
Зроблених надовговічно. 
Різьблених і травлених,
Для краси поставлених.
Стукались. І йшло луною,
Тихою і голосною,
Звідусюд  "Христос Воскрес!"
І "Воістину воскрес!"

       * * *

      
   Веснянки

Глядачі та слухачі
Прийдуть нині уночі
Слухати веснянки
Солов’їв над ранком.
Почали сьогодні
Співи великодні,
Довго не співали,
На курорт літали.
Самі ж бо маленькі,
Голоси тоненькі.
А які рідненькі!
Завмира серденько.

      Квіточка

У південній, у півкулі
Затягнула нічка люлі,
А в сузір’ї Павича
Грати стали у квача
Зорі із його хвоста.
Блискало їх біля ста.
Бавились настільки швидко,
Що дрібнесенькі лелітки
Сипались на землю.
Й квіти
Починали скрізь світити.
Наче кликали погратись
І метеликів пузатих,
І їх дітлахів смішненьких,
Що розлазились від неньки.
А одне крокодилятко,
В темних смужечках і складках,
Підпливло до квітконіжки.
Затиснуло в лапці трішки
І сказало чітко й ясно:
— Ти прекрасна, ти прекрасна!

              * * *

  Велоцираптор

Раптом велоцираптор* 
Сів на велосипед,
— Велку, — він рикнув голосно, —
Вези мене хутко вперед.
Велко не знав, що думати.
І говорити не вмів.
Але проїхатись вправно
Сам, безумовно, хотів.
Хоч у пустелі Гобі
Важко — там скрізь пісок,
Він не кричатиме: "Пробі".
Він не зупинить крок.
Він повезе мисливця
Швидко все далі й далі.
Тільки нехай навчиться
Крутити педалі. 

-----

*Велоцираптор — "швидкий мисливець" латинською.
Походить від латинських слів:
1). velox — швидкий,
2). raptor — мисливець.

   Карильйон

З голим горлом дзвонарі,
Горобці котинги,
До вечірньої зорі
Мовчать, аби дзвінко
Дзвонами всіх голосів
Одним карильйоном
На увесь бразильський ліс
Заспівати хором.
Прийшли б котики, от-от,
На концерт охоче,
Тільки ті співці висот
Глядачів не хочуть.

              * * *

         Екодук

Рівнесенько, хвіст у хвіст,
Лосі йдуть на екоміст,
Що з деревами й кущами,
Диво-травами, лугами.
Скрізь лунає ніжок стук —
Переходять екодук.
А здаля, за вітром ніс,
Мчить лисичка-журналіст.