|
|
Галина Мирослава БРЕНЬ-БРЕНЬ (збірка віршів для малечі)
ДОБРИДЕНЬ, СОНЕЧКО А ранок пташечкою пурх, Зацвірінчав, заусміхався. Легенько крильцями тріпнув. І день почався. З-під ковдри виліз спершу ніс, А потім очка, Мов дві росинки хтось приніс Нам з холодочка. Стрибнули ніженьки на діл, Гайнули далі. — Добридень, сонечко. Тобі Всі діти раді.
* * *
БРЕНЬ-БРЕНЬ Брень-брень добренько Грає павученько На струнах довгеньких Денно-денненько. Грає помаленьку Лапками й серденьком.
* * *
ДОБРИДЕНЬ Коли сонце звисочéнька: ''Добрий день всім, добри...денько'', Шепче щиро, від серденька, Так добренько й помаленьку І хлоп'ятам, і дівчатам, І пташатам, і звірятам, Тим, що з нами й далеченько, То всміхнись до сониченька.
* * *
ВПЕРЕД Лазить малятко На колінцятках, Труться колінця. Поодинці. То одне, то друге, То приємно, то недолуго. То смішно, то сумненько. Та лізти — усе ж цікавенько. Тим більше, що поруч ненька. Отож уперед, серденько!
* * *
НЕСКІНЧЕННИК Люб'язний пан поставив на пероні валізу, Каже, якщо я на неї залізу, Можу там сісти й горішки їсти, Які він мені віддав, Хоча хотів їсти сам. Я теж не скупився, З паном поділився. А як горішки згриз, З валізи спустився вниз. Тут і потяг під'їхав, Що голосно дихав. Кажу панові: — Дякую. А тоді у вагон заскакую Разом з мамою й татком. Розкажу вам ще раз від початку. Люб'язний пан поставив на пероні валізу, Каже, якщо я на неї залізу, Можу там сісти й горішки їсти, Які він мені віддав, Хоча хотів їсти сам. Я теж не скупився, З паном поділився. А як горішки згриз, З валізи спустився вниз. Тут і потяг під'їхав, Що голосно дихав. Кажу панові: — Дякую. А тоді у вагон заскакую Разом з мамою й татком. Розкажу вам ще раз від початку. Люб'язний пан...
* * *
ХТОСЬ І ЩОСЬ Хтось зі Щосем десь жили. І було в них три хорти. Аби́куди казна-де Бігали ці три цабе, Хтося й Щося пильнували, Загубитись не давали. Щоб аби́хто не злякав І аби́що не сховав.
* * *
СЯЙ! Закрутились семикрутно Анітрішечки нечутно І скотилися з горбочка До річеньки в діл Два гарнесенькі клубочки Падаючих зір. Їм скажу семиразово, Що від щастя скачу знову. Най же здійсниться бажання З най-найкращих, з най-най-най- Найцінніших. Невблаганно Прошу зірку: ‘’Завжди сяй! І про нас не забувай!’’
* * *
МАШИНИ — ТО ЖУКИ Жуки машин гудуть, ревуть, сичать, Пищать, риплять, ще й пирхають, буркочуть, Морочать голову, коли украй спішать І перегнати всіх навколо хочуть. Люблю, як чмихають, немовби їжаки, Кахикають і рохкають, як свині. Я за жуків. Машинки — теж жуки, Кумедні, кольорові й дуже сильні.
* * *
СМІЛИВЦІ (з присвятою трирічним сміливцям)
Ходив на голові ногами вгору. Йому не помагали ні ''агов'', Ні ''геть іди'', Хоч ми просили хором. Він задирався, Навіть не зважав На наші просьби, нарікання, крики. А ми тримались, Бо з нас кожен знав, Що вже великий.
* * *
ШИБЕНИК
І чому він це зробив? Забуває хлопчинисько, Що віконця надто близько. Вітрогонить з м'ячем всюди. Тож тривожаться скрізь люди, Коли поруч шалапут. — Обережно, — просять, — тут.
* * *
ХОЧЕШ? Леопардовою хата стала від дощу, Він помалював знадвору нам східну стіну, Західна сумна лишилася. — Бачиш, дощику, що зробилося? Ти проси про допомогу, я допоможу — Хочеш — бризну сам зі шланга На чисту стіну.
* * *
ПІВСОН (баєчка)
І колосок тримає у руці. А на зернині запашного злаку Одненьке літайча** дрімає, в сні Маленьке бачить — Пролітає хмарка З мішечками на вішачках своїх, Лежать там крапелиночки. А парко Від спозаранку навіть при землі. І через сон метелик дуже просить: — Та поділися з нами, поділись. А як збудився, бачить — хмарка росить Своїм кропилом краплі скрізь, скрізь. Скрізь! ----- *Літувати — проводити літо.
* * *
ЧАПАВ ДОЩ Чапав чапелькою дощ Літненький. Як чалапав, чапаляпив Веселенько. Наробили його лапки Ляпки й капки. Поскладали з переляку Крильця бабки.
* * *
ЧОГО, ДОЩИКУ?
Чого забруднив нас? — кричить дітвора. Ми мусили брати штурмом калюжі, Ти бачив. Старались, але вони дуже Великі, пузаті та чорнороті, Нас заковтнули й скупали в болоті. |
|
|
|
НАВСПРАВЖКИ
Йшли до школи ми навсонні*. Та з якогось дива По дорозі нас застала злива. Ми в ту ж мить узяли ноги в руки І навтрЮхи** вирвались з розпуки. Бігли стрімголов всі навдирАнці** Так, що аж тряслись зі звуком ранці. Заявляю впевнено й бадьоро, Що рекорд поставили із дьору.
Тільки злива, біг розпочинаємо.
** — бігом тікаючи.
* * *
ЛІТНІЙ ДЕНЬ
Дощ масаж землі зробив уміло І покликав сонечко над хату. А воно всміхнулось й ну смітись. — Та зажди, — кажу йому, — Чекай-но. А воно мені: — Не гайся, ну ж, негайно Йди надвір, лови щасливі миті, Будь мов маківка у колосистім житі. Літо пролітає дуже швидко, Поспішай натішитись, лебідко.
* * *
БІЛЯ РІЧКИ Схвильована річка Кліпає вічками. І рибки, Як коники, дибки Підскакують вище води. Так блискавично! Так феєрично! Що з ними бажаю пливти. Заманюють пальчики хвиль над водою, А берег притримує: ''Будь-но зі мною. Ще річка хвилюється, ще зачекай, Ще накупаєшся, серденько, вкрай''.
* * *
ЛИХОДІЙ І КВІТКА Розповім Передовсім, Як позатого* року, Коли трава була висока, Сховався у ній Великий і страшний лиходій. І поза тим** Разом з ним Рівночасно Росла там прекрасна Маку квітка. А було то влітку. Лиходій, Як той змій, Квітку собою обперезав. А тоді стиснув і зірвав, Опісля кинув сохнути в яму, Лискала*** тільки червона пляма. А лиходій повернувся додому, Не відчуваючи жалю потому. А він тій квітці не дав стати плодом, Не дав їй відчути життя насолоду. І ще пам'ятаю, як хмарки-лілеї Тихо зронили сльозу над нею. ------- *Позатого — позаминулого.
* * *
ЛОСЕНЯ Лосенятко, дитиночка, Прибилося на хвилиночку До моєї хатини. — Що тобі дати, дитино? Чую — шморгає, бідне, носиком. — Що з тобою, мій любий лосику? Небагатечко, на мачиночку, Залишилося їжі, дитиночко? Покладу тобі в ясла сінця, Най спаде тобі смуток з лиця. Наберу водиці по вінця. Тільки ти мене зовсім не бійся. Сама сяду на призьбі зручненько Й заспіваю тобі серденьком.
* * *
ОБЕРЕЖНЕ ВЕДМЕЖАТКО Допитливе ведмежатко, Поки не обережнятко*, Вперше вилізло з-за рогу На асфальтову дорогу.
А до того і не знало, І в думках не припускало: Тут не слід ловити ґаву** — Йдуть машини без угаву. Шварґотять, пищать, буркочуть, А спинятися не хочуть. Човгають туди-сюди, Поміж них хіба пройти?! Прошмигнути, та не вмерти?! Не шукати ж собі смерти! Як пройти на другий бік? Ніби близько й віддалік. Ведмежа стоїть та плаче, Воно виходу не бачить. Тут сова згори:''Привіт! Чом не йдеш на перехід?
Ти стирчиш тут недолуго." І побігло ведмежатко Швидше думки. Тільки п'ятки Ще сові, либонь, світили. Потім зникли легко й мило. Тож відтоді ведмежатко Звуть усі **Обережнятко**.
* — обережне дитя **Традиційний вираз — ''ловити ґав''.
* * *
ПОДІЯ Зайчик криває на ніжку, Він упав сьогодні з ліжка. І ударився в голівку, Коли падав на долівку. Лікар каже, що не страшно, Але бути слід уважним.
* * *
МУ-У Малесеньке телятко За мамою по п'ятках Йти хотіло, На колінця падало та тремтіло. А корівка пестила, Язичком лизала: — Му-у. Воно всміхалося І знову вставало.
* * *
МЕ На тоненьких ніжках Бігло козенятко. Шаруділо радісно, Вітаючи татка. — Ме, — сміялась кізочка. — Ме, — їй вторив татко. — Ме-е-е, — луною неслося голосно і гладко.
* * *
НАМАЛЮЙ Наодинці добре свинці, Але краще з усіма. Ходить свинка по подвір'ї Геть одна. — Зачекай, сумненька свинко, Не біда. Намалюй поки болотом Картинку, як я.
* * *
ПЛУТАНИНА Все поплуталося нині: На козиній фермі — свині, В курнику сидять гусята, Притиснувшись брат до брата. А край неба вздовж дороги Хтось летить, згубивши роги.
* * *
ОХОРОНА Баранець охороняв У садку овечку, Що поїла молоком ягнят біля гречки. — Бе, — викрикував, — Бе-бе. Ніхто не підходив, Тільки гуси оточили, Ґелґочучи хором.
* * *
ГУСІВНИК Абикуди йдуть верблюди, Стадники шукають, Помагають добрі люди, Що пустелю знають. А я гусочок пасу І кожну шаную. Як до мене шийку тягнуть, Я з ними жартую. Не боюсь я їх нітрохи, Я ж гусій, гусятник. Хочете — навчу вас трохи. Я найкращий радник!
* * *
КУРЧАТА Хтось з-під ліжечка ячав Ранесенько вранці. Песик? Зайчик? Порося? Чи жучок у банці? Розсміявся песик: — Я? Не смішіть, малята. Коли в хату я заходив, Там товклись курчата.
* * *
ПОРАДИ БЕЗВУШКОВІ Каченятко як на шилі, Качур стежити не в силі, Тож доводить до пуття Предопитливе дитя. — Кахкай чітко, і по суті, Говори без каламуті. Лапки й крила мий частіше, Якісніше та тихіше. Літай рівно і чимвище, Хай вітрище в вухах свище*. Та тримайся гурту, милий. Підтримка дасть тобі силу, Друзі захистять, порадять, Якщо треба, то розрадять, Пам'ятай, дивись і слухай Головою, як не вухом. ----------- * Аж (хай) вітер (вітрище) у вухах свище — дуже швидко.
* * *
ВИСОКА НОТА Молодці горобці Посідали на стовпці. Повсідалися рядочком — Тато, мама, сини й дочки, Дві сусідки, два сусіди, Три тітоньки, баба й дідо. Ще й прабаба, прадідусь. Якщо я не помилюсь, Усі нюхали до поту Парфумерну верхню ноту*, Намагались розрізнити І, що чують, пояснити. А найменший з горобців Від запаху просто млів. Почувався зовсім кволим, Ще б секунда — впав би долу. Врятував холодний вітер — Змусив птаство полетіти. -------- * Парфумерні ноти – це інгредієнти, з яких складається аромат. Вони класифікуються як верхні ноти (цитрусові, лаванда), ноти серця (кориця, жасмин) та базові ноти (ваніль, мускус).
* * *
ХАТКА ДЛЯ ЖУЧКА Жуче-жученятко На моїй долоньці, Ти не бійся сонця. Не сумуй, малятко, Зроблю тобі хатку. Обкладу камінцями, Закрию всі ями, Відчиню віконця Для повітря й сонця, Відсуну дверцята. Заходь-но до хати Трішки поспати.
* * *
НЕ ВПОЛЮЄ Залетів комар до хати, Запищав щосили, Задзижчав: ''Дзи-дзи-дзи-дзи''. Знахабніло. Ми сховалися під ковдру, Туди не дістане, Не вполює нас, як здобич, Сил йому не стане. |
|
|
|
НЕ ПРОПУЩУ Метнувся метеор з метою Метеоритнути. Собою Заметеорити навколо Усенький простір І до долу Упасти, наче дощ до ніг. Якби я встиг, Я б спостеріг, Куди той метеор летить. Вловив би відповідну мить. Тепер чекатиму нового Метеоритного дощу. Дістану телескоп для цього. Другораз я не пропущу.
* * *
ЗАХОВАВ Хтось сховав подушку з ліжка Тишком-нишком. У кліп ока не знайдеш, Я підтверджую, авжеж. Нам би треба детектива, Або пса, а, може, дива?! Тут малюк біжить. Весь сяє. — Я сховав, — кричить, — Шукаю. Де поклав — не пам’ятаю.
* * *
НА СНІДАНОК Шурхотливо, Штурхотливо Поспішає їжачок, Розщепнувши піджачок. Просувається між вір'ям*, Проникає на подвір'я, Огинає бочок хати, Аби під порогом стати. Бо в куточку біля ґанку Я лишив йому бляшанку З равликами для сніданку, Дощовими хробаками. І приправив все хрущами. ----------- * — жердини огорожі
КОНВЕРТ На мольберт Один експерт Вивісив пустий конверт. — Що б це мало означати? — Запитав художник брата. — Я не знаю, — каже брат І два кроки робить взад. Тут підходить сам експерт, Забирає свій конверт І всім каже: ''Позначаю, Що придбати конче маю''.
* * *
ЗОЗУЛЯ Петрик на метрик Тихенько підліз. А за тим метром був уже ліс. І в тому лісі за першим корчем Зозуля вмостилась перед дощем. Петрик до неї всім серцем: ''Угу''. Але зозуля ані куку.
* * *
СТОЛОВА ЛОЖКА Сопе собі та й потрошку Біля миски марно ложка. А до неї від тарелів Чути брязкання веселі І дитячі голосочки: — Ще запити дайте сочку. І так сумно ложці стало, Що вона зі столу впала.
* * *
НЕАБИЯКЕ ЗАДОВОЛЕННЯ — Всім обідам був обід, — Вихвалялась рибка з-під Довгої драбини Очеретини. Плюскалась, кружляла Ще й прицмокувала Добрих пів години Весняної днини.
* * *
КЕКСИ Каже мама: — За рефлексом Тягнеш руку ти за кексом, Притьмом ухопивши, Хочеш далі більше. — Знаю, знаю. Смачно кексик доїдаю, Голівонькою махаю, Справжню радість відчуваю.
* * *
НЕ БІДА
Чути в лісі рип – Деркачі кричать взахрип. За одним рипом* Таким скрипом** Серце у п’яти. Але чи зможуть ті деркачі нас налякати?! Нас тут багато. Ще й пахнуть липи на цілий ліс, І тягнуть віти До нас і тих, хто з ними в ріст Пішов радіти.
*заразом ** таким чином
Веселились мишенята при столі – У кота тепер дієта. Раді всі. Він мишей не помічає, Мовби їх тут і немає. Бери собі охоче Те, що дуже хочеш, Скільки заманеться. Тож рікою щастя ллється.
ЗАГАДКОВА НІЧ
Гуп та луп, бух та пих. Хтось лупав вночі горіх. Білці не давав заснути, Перебив і скаламутив Сон тепленький. Та на ранок На пеньку лишив сніданок, Чим красуні догодив. Тільки хто ж це все зробив? |
|
|
|
ҐУДЗИК
Зав'язаний на ґудз, Відвалився. Аґу! Чуєш: ґу- А коротше, ґудзь, Пуць. Взяв та й розбився. От до чого я дожився! Не злетіли б штаненята, Поки добіжу до хати.
* * *
ПРАЦЬОВИТИЙ
Беру обценьки, Витягаю цвяха. Не дери з мене, братику, лаха, Хоч малий я, не сіном набитий, А старанний і працьовитий. Помаленьку і я все зможу, А як треба, тобі допоможу.
* * *
CКОРОМОВНИК 1. — Жорж жоржин не купував, Жорж жоржини малював, — Жоржинаріус* доклав. * латинський суфікс -arius робить з іменника об'єкт дії, тобто жоржинаріусом можна назвати людину, що займається жоржинами.
2. Жужмом жужмилось волосся. Жученяткові здалося, Що від того жу-жу шуму Жученаріуму. * латинський суфікс -аrium, доданий до іменника, створює місце зберігання |
|
На відео: осине гніздо (осинаріум ???? ), а не місце для жучків (жученаріум).
Поезії надіслані авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".
Більше творів Галини Мирослави на нашому сайті:
|
. |
. |
. |