Галина Мирослава. «Брень-брень» (збірка віршів для української малечі по усьому світові)


 

 

 

 

Галина Мирослава

БРЕНЬ-БРЕНЬ

(збірка віршів для малечі)

 

ДОБРИДЕНЬ, СОНЕЧКО


А ранок пташечкою пурх,

Зацвірінчав, заусміхався.

Легенько крильцями тріпнув.

І день почався.

З-під ковдри виліз спершу ніс,

А потім очка,

Мов дві росинки хтось приніс

Нам з холодочка.

Стрибнули ніженьки на діл,

Гайнули далі.

 — Добридень, сонечко. Тобі

Всі діти раді.

 

* * *

 

БРЕНЬ-БРЕНЬ


Брень-брень добренько

Грає павученько

На струнах довгеньких

Денно-денненько.

Грає помаленьку

Лапками й серденьком.


                  

* * *

 

ДОБРИДЕНЬ


Коли сонце звисочéнька:

''Добрий день всім, добри...денько'',

Шепче щиро, від серденька,

Так добренько й помаленьку

І хлоп'ятам, і дівчатам,

І пташатам, і звірятам,

Тим, що з нами й далеченько,

То всміхнись до сониченька.


            

* * *

 

МАШИНИ — ТО ЖУКИ


Жуки машин гудуть, ревуть, сичать,

Пищать, риплять, ще й пирхають, буркочуть,

Морочать голову, коли украй спішать

І перегнати всіх навколо хочуть.

Люблю, як чмихають, немовби їжаки,

Кахикають і рохкають, як свині.

Я за жуків. Машинки — теж жуки,

Кумедні, кольорові й дуже сильні.

 

* * *

 

ХАТКА ДЛЯ ЖУЧКА

 

Жуче-жученятко

На моїй долоньці,

Ти не бійся сонця.

Не сумуй, малятко,

Зроблю тобі хатку.

Обкладу камінцями,

Закрию всі ями,

Відчиню віконця

Для повітря й сонця,

Відсуну дверцята.

Заходь-но до хати

Трішки поспати.

 

* * *

 

СМІЛИВЦІ

(з присвятою трирічним сміливцям)


Сьогодні вітер нас штовхав і товк,

Ходив на голові ногами вгору.

Йому не помагали ні ''агов'',

Ні ''геть іди'',

Хоч ми просили хором.

Він задирався,

Навіть не зважав

На наші просьби, нарікання, крики.

А ми тримались,

Бо з нас кожен знав,

Що вже великий.


           

* * *

 

ШИБЕНИК


Шибенятко шибку збив.

І чому він це зробив?

Забуває хлопчинисько,

Що віконця надто близько.

Вітрогонить з м'ячем всюди.

Тож тривожаться скрізь люди,

Коли поруч шалапут.

  — Обережно,  — просять,  — тут.


* * *

 

ХОЧЕШ?


Леопардовою хата стала від дощу,

Він помалював знадвору нам східну стіну,

Західна сумна лишилася.

— Бачиш, дощику, що зробилося?

Ти проси про допомогу, я допоможу  —

Хочеш  — бризну сам зі шланга

На чисту стіну.

 

* * *

 

ПОДІЯ

           
Зайчик криває на ніжку,

Він упав сьогодні з ліжка.

І ударився в голівку,

Коли падав на долівку.

Лікар каже, що не страшно,

Але бути слід уважним.

 

* * *

 

ПІВСОН

(баєчка)


Літує* червень із червоним маком

І колосок тримає у руці.

А на зернині  запашного злаку

Одненьке літайча** дрімає, в сні

Маленьке бачить  —

Пролітає хмарка

З мішечками на вішачках своїх,

Лежать там крапелиночки.

А парко

Від спозаранку навіть при землі.

І через сон метелик дуже просить:

— Та поділися з нами, поділись.

А як збудився, бачить — хмарка росить

Своїм кропилом краплі скрізь, скрізь.

Скрізь!

-----

*Літувати — проводити літо.
**Літайча — маленький метелик.

 

* * *

 

ЧАПАВ ДОЩ

Чапав чапелькою дощ

Літненький.

Як чалапав, чапаляпив

Веселенько.

Наробили його лапки

Ляпки й капки.

Поскладали з переляку

Крильця бабки.

 

* * *

 

ЧОГО, ДОЩИКУ?


Дощику-дощику, шибайголова,

Чого забруднив нас? — кричить дітвора.

Ми мусили брати штурмом калюжі,

Ти бачив. Старались, але вони дуже

Великі, пузаті та чорнороті,

Нас заковтнули й скупали в болоті.

 

 

 

 

 

 

ЛІТНІЙ ДЕНЬ


Після ночі, як повсюдечки задніло*,

Дощ масаж землі зробив уміло

І покликав сонечко над хату.

А воно всміхнулось й  ну смітись.

— Та зажди, — кажу йому, — Чекай-но.

А воно мені:

— Не гайся, ну ж, негайно

Йди надвір, лови щасливі миті,

Будь мов маківка у колосистім житі.

Літо пролітає дуже швидко,

Поспішай натішитись, лебідко.

 

* * *

 

НЕСКІНЧЕННИК


Люб'язний пан поставив на пероні валізу,

Каже, якщо я на неї залізу,

Можу там сісти й горішки їсти,

Які він мені віддав,

Хоча хотів їсти сам.

Я теж не скупився,

З паном поділився.

А як горішки згриз,

З валізи спустився вниз.

Тут і потяг під'їхав,

Що голосно дихав.

Кажу панові: — Дякую.

А тоді у вагон заскакую

Разом з мамою й татком.

Розкажу вам ще раз від початку.

Люб'язний пан поставив на пероні валізу,

Каже, якщо я на неї залізу,

Можу там сісти й горішки їсти,

Які він мені віддав,

Хоча хотів їсти сам.

Я теж не скупився,

З паном поділився.

А як горішки згриз,

З валізи спустився вниз.

Тут і потяг під'їхав,

Що голосно дихав.

Кажу панові:  — Дякую.

А тоді у вагон заскакую

Разом з мамою й татком.

Розкажу вам ще раз від початку.

Люб'язний пан...

 

* * *

 

ХТОСЬ І ЩОСЬ


Хтось зі Щосем десь жили.

І було в них три хорти.

Аби́куди казна-де

Бігали ці три цабе,

Хтося й Щося пильнували,

Загубитись не давали.

Щоб аби́хто не злякав

І аби́що не сховав.

 

* * *

 

СЯЙ!  


Закрутились семикрутно

Анітрішечки нечутно

І скотилися з горбочка

До річеньки в діл

Два гарнесенькі клубочки

Падаючих зір.

Їм скажу семиразово,

Що від щастя скачу знову.

Най же здійсниться бажання

З най-найкращих, з най-най-най-

Найцінніших. Невблаганно

Прошу зірку: ‘’Завжди сяй!

І про нас не забувай!’’

 

* * *

 

МУ-У


Малесеньке телятко

За мамою по п'ятках

Йти хотіло,

На колінця падало та тремтіло.

А корівка пестила,

Язичком лизала:

— Му-у.

Воно всміхалося

І знову вставало.

 

* * *

 

МЕ


На тоненьких ніжках

Бігло козенятко.

Шаруділо радісно,

Вітаючи татка.

— Ме, — сміялась кізочка.

— Ме, — їй вторив татко.

— Ме-е-е, —  луною неслося

голосно і гладко.

 

* * *

 

НАМАЛЮЙ
 
Наодинці добре свинці,

Але краще з усіма.

Ходить свинка по подвір'ї

Геть одна.

— Зачекай, сумненька свинко,

Не біда.

Намалюй поки болотом

Картинку, як я.

 

* * *

 

КУРЧАТА


Хтось з-під ліжечка ячав

Ранесенько вранці.

Песик? Зайчик? Порося?

Чи жучок у банці?

Розсміявся песик: — Я?

Не смішіть, малята.

Коли в хату я заходив,

Там товклись курчата.

 

* * *

 

ОХОРОНА


Баранець охороняв

У садку овечку,

Що поїла молоком

ягнят біля гречки.

— Бе, — викрикував,  — Бе-бе.

Ніхто не підходив,

Тільки гуси оточили,  

Ґелґочучи хором.

 

* * *

 

ГУСІВНИК


Абикуди йдуть верблюди,

Стадники шукають,

Помагають добрі люди,

Що пустелю знають.

А я гусочок пасу

І  кожну шаную.

Як до мене шийку тягнуть,

Я з ними жартую.

Не боюсь я їх нітрохи,

Я ж гусій, гусятник.

Хочете  — навчу вас трохи.

Я найкращий радник!

 

* * *

 

НЕ ВПОЛЮЄ


Залетів комар до хати,

Запищав щосили,

Задзижчав: ''Дзи-дзи-дзи-дзи''.

Знахабніло.

Ми сховалися під ковдру,

Туди не дістане,

Не вполює нас, як здобич,

Сил йому не стане.

 

* * *

 

ВИСОКА НОТА


Молодці горобці

Посідали на стовпці.

Повсідалися рядочком —  

Тато, мама, сини й дочки,

Дві сусідки, два сусіди,

Три тітоньки, баба й дідо.

Ще й прабаба, прадідусь.

Якщо я не помилюсь,

Усі нюхали до поту

Парфумерну верхню  ноту*,

Намагались розрізнити

І, що чують, пояснити.

А найменший з горобців

Від запаху просто млів.

Почувався зовсім кволим,

Ще б секунда — впав би долу.

Врятував холодний вітер —

Змусив птаство полетіти.

 

* Парфумерні ноти – це інгредієнти, з яких складається аромат. Вони класифікуються як верхні ноти (цитрусові, лаванда), ноти серця (кориця, жасмин) та базові ноти (ваніль, мускус).

 

 

 

 

 

 

НЕ ПРОПУЩУ


Метнувся метеор з метою

Метеоритнути. Собою

Заметеорити навколо

Усенький простір

І до долу

Упасти, наче дощ до ніг.

Якби я встиг,

Я б спостеріг,

Куди той метеор летить.

Вловив би відповідну мить.

Тепер чекатиму нового

Метеоритного дощу.

Дістану телескоп для цього.

Другораз я не пропущу.

 

* * *

 

ЗАХОВАВ

 
Хтось сховав подушку з ліжка

Тишком-нишком.

У кліп ока не знайдеш,

Я підтверджую, авжеж.

Нам би треба детектива,

Або пса, а, може, дива?!

Тут малюк біжить. Весь сяє.

— Я сховав, —  кричить, —

Шукаю. Де поклав — не пам’ятаю.

 

* * *

 

НА СНІДАНОК


Шурхотливо,

Штурхотливо

Поспішає їжачок,

Розщепнувши піджачок.

Просувається між вір'ям*,

Проникає на подвір'я,

Огинає бочок хати,

Аби під порогом стати.

Бо в куточку біля ґанку

Я лишив йому бляшанку

З равликами для сніданку,

Дощовими хробаками.

І приправив все хрущами.

 
* — жердини огорожі
 
 
 
* * *

 

КОНВЕРТ


На мольберт

Один експерт

Вивісив пустий конверт.

— Що б це мало означати? —

Запитав художник брата.

— Я не знаю, — каже брат

І два кроки робить взад.

Тут підходить сам експерт,

Забирає свій конверт

І всім каже: ''Позначаю,

Що придбати конче маю''.

 

* * *

 

ЗОЗУЛЯ


Петрик на метрик

Тихенько підліз.

А за тим метром був уже ліс.

І в тому лісі за першим корчем

Зозуля вмостилась перед дощем.

Петрик до неї всім серцем: ''Угу''.

Але зозуля ані куку.

 

* * *

 

СТОЛОВА ЛОЖКА


Сопе собі та й потрошку

Біля миски марно ложка.

А до неї від тарелів

Чути брязкання веселі

І дитячі голосочки:

— Ще запити дайте сочку.

І так сумно ложці стало,

Що вона зі столу впала.

 

* * *

 

ПЛУТАНИНА


Все поплуталося нині:

На козиній фермі  — свині,

В курнику сидять гусята,

Притиснувшись брат до брата.

А край неба вздовж дороги

Хтось летить, згубивши роги.

 

* * *

 

НЕАБИЯКЕ ЗАДОВОЛЕННЯ


— Всім обідам був обід,   —

Вихвалялась рибка з-під

Довгої драбини

Очеретини.

Плюскалась, кружляла

Ще й прицмокувала

Добрих пів години

Весняної днини.

 

* * *

 

КЕКСИ

Каже мама:

 — За рефлексом

Тягнеш руку ти за кексом,

Притьмом ухопивши,

Хочеш далі більше.

— Знаю, знаю.

Смачно кексик доїдаю,

Голівонькою махаю,

Справжню радість відчуваю.

 

* * *

 

НЕ БІДА

 

Чути в лісі рип –

Деркачі кричать взахрип.

За одним рипом*

Таким скрипом**

Серце у п’яти.

Але чи зможуть ті деркачі нас налякати?!

Нас тут багато.

Ще й пахнуть липи на цілий ліс,

І тягнуть віти

До нас і тих, хто з ними в ріст

Пішов радіти.


- - -

*заразом

** таким чином

 


* * *

 


КОЛИ КІТ НА ДІЄТІ

 

Веселились мишенята при столі –

У кота тепер дієта. Раді всі.

Він мишей не помічає,

Мовби їх тут і немає.

Бери собі охоче

Те, що дуже хочеш,

Скільки заманеться.

Тож рікою щастя ллється.

 


* * *

 

ЗАГАДКОВА НІЧ

 

Гуп та луп, бух та пих.

Хтось лупав вночі горіх.

Білці не давав заснути,

Перебив і скаламутив

Сон тепленький. Та на ранок

На пеньку лишив сніданок,

Чим красуні догодив.

Тільки хто ж це все зробив?

 

 

Поезії надіслані авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".

 

 

     Більше творів Галини Мирослави на нашому сайті:

Дитячі поезії Галини МирославиГалина Мирослава, у дитячій літературі часто підписувалась як Галка Мир, родом з Червонограда. Пані Галина — з родини вчительки української мови, що фанатично любила свою професію та українську літературу, Мирослави Козак, і дизайнера одягу, шанованого у Червонограді закрійника невеличкого ательє, до якого приїздили шити костюми та плащі навіть зі столиці, Івана Козака. За життя навчалась на різних курсах, як потрібних, так і таких, що були даремною тратою часу, змінювала види діяльності, та єдине, що завжди залишалось незмінним — безмежна любов до української мови та поезії.

 

 

 

 


Останні коментарі до сторінки
«Галина Мирослава. «Брень-брень» (збірка віршів для української малечі по усьому світові)»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми