Вікторія Весна. Вірші про війну

     Вікторія Весна

А Я ПЕКУ СОЛОДОЩІ...

А я пеку солодощі в надії,
Що все повернеться на колії свої.
Що буде мир, здійсняться чиїсь мрії,
Додому прилетять наші птахи.
 
Пеку солодощі, бо вірю в перемогу,
У світ, де кожний досягне мети;
Де кожен знайде знов свою дорогу…
Без віри зараз важко у житті.
 
І я пеку солодощі і плачу
За тими, хто їх більше не побачить.
Хто із солодкого наразі бачить лише сни.
Хто були наші доньки та сини…
 
Пеку солодощі, щоб не кричать від болю,
Не налякати сина, навпаки — 
Надати мрію у найкращу долю,
В якій би жили діти наші всі.
 
Тож я пеку солодощі і ними
Фарбую все навколо себе в цвіт.
Такі ж яскраві, як і наші мрії.
Такі, які іще не бачив світ.

* * *

КОЖЕН ДЕНЬ, 
ЯК КВИТОК ЛОТЕРЕЙНИЙ

Кожен день, як квиток лотерейний,
Материнському серденьку цвях…
Ранок, день або ніч – неважливо,
Все несе тільки темряву й жах…
 
«Мусиш жити» — слова беззмістовні
Матерям, поховавшим дитя.
Вони мужність їм дали і волю,
А хотіли віддати життя.
 
Я благаю, Господь, приєднайся!
Захищай українських дітей!
Подивися, дізнайся, злякайся!
Адже серце вже рветься з грудей…
 
З неба мало чого ще зобачить,
Окрім диму, руїн та вінків.
Тут, зблизька, ти відчуєш інакше
Усю біль люблячих матерів.
 
Ти прийди, ти відчуй, ти злякайся
Горя й болю найкращих людей!
Я благаю, Господь, не здавайся!
Захищай українських дітей!