Езоп
ВОЛИ ТА ОСІ
(байка у переказі П. Цімікалі,
переклад українською мовою Володимира Забаштанського та Анатолія Чердаклі)
Якось запріг селянин волів, навантажив воза пшеницею та й повіз до міста продавати.
— Не щастить нам сьогодні, — каже половий віл до чорного. — Віз важкий, та ще й під гору його тягти...
— Нічого, — відповідає чорний. — Всенький ранок у місті відпочиватимемо та й повернемось упорожні.
— Знаю, — зітхає половий, — але я за жнива так наробився, що вже геть знесилів.
— О нещасний, — відмовляє чорний, — нарікаєш і нарікаєш. А забув, що ми все літо паслися й відпочивали?
Так ішли вони собі потихеньку, аж раптом почули позаду: «Рип, рип, рип...»
— Чуєш? — питає половий?
— Чую. То осі риплять.
«Рип, рип, рип», — рипіли осі. Рипіли на узвозах і на рівному, відповідаючи на кожен крок волів. А вони, витягши шиї, поволі тягли воза й стиха розмовляли.
Раптом половий віл зупинився:
— Це рипіння по серцю мені скромадить. Слухайте, любі, — обернувся він до осей. — Це ми тягнемо воза, а не ви. Чого ж ви волаєте? Хто почує — подумає, що лише ви працюєте...
І воли поплентались далі.
— Оце нагримав на них, — каже половий, — ніби й полегшало на душі.
— Аби ж то тільки осі рипіли! — відмовляє чорний. — Є й людей, і звірів чимало, котрі вдають, що вони працюють, мучаться, дбають за все, що без них і світ перевернеться. Насправді ж вони нічого не роблять; інші працюють за них.
За матеріалами: «Езопові байки». У переказі П. Цімікалі. Переклад з новогрецької українською мовою Володимира Забаштанського та Анатолія Чердаклі. Передмова А. О. Білецького. Малюнки Анатолія Василенка. Видання друге, доповнене. Київ, видавництво «Веселка», 1990 р., стор. 38 – 39.
Дивіться також на "Малій Сторінці":
Читаймо байки легендарного давньогрецького поета-байкаря Езопа. Його герої – здебільшого звірі, тварини, рослини, але насправді Езоп зображає людей, викриваючи їхні вади – лукавство, брехливість, боягузтво, нещирість. Байкар висміює й засуджує ці негарні риси, властиві деяким людям, протиставляючи їм правдолюбство, хоробрість, чесність.
Байки – це стислі та лаконічні, але дуже змістовні і повчальні оповідання. Вони складаються з двох частин: у першій частині коротко розповідається про якийсь випадок, а в другій – подано мораль. Головне у байках –глибокий зміст. Дійовими особами поряд з людьми виступають тварини, рослини, неживі предмети, які уособлюють певні ідеї та людські характери. У цьому розділі можете знайти байки Петра Гулака-Артемовського, Степана Руданського, Євгена Гребінки, Жана де Лафонтена, Івана Крилова (українською), Григорія Сковороди, Леоніда Глібова, Езопа.