Публікації за тегом: Гумор

Сортувати:    За датою    За назвою

Остап Вишня. Веселі артисти. Оповідання для дітей. Збірка Мисливські усмішки. Малюнки Віктора Боковні."—    Ку-ку-рі-ку!
Таким веселим викриком зустрічає свого вчителя й друга циркового артиста-коміка Едуарда Середу його учень і товариш по роботі Петька.
Петька, почувши голос Едуарда Йосиповича, б'є крильми, кукурікає і біжить-летить до свого хазяїна-учителя.
Хазяїн ласкаво вітається з Петькою:
—    Здрастуй, Петю!
—    Ко-ко-ко-ко! — сокотить Петька і дивиться артистові в руки, бо Петя знає, що йому зараз дадуть чогось смачного: крихти з булки, грудочку цукру або жменьку добірної пшениці..." (Остап Вишня)

Остап Вишня. Василь Іванович. Оповідання зі збірки Мисливські усмішки. Малюнки Віктора Боковні."—    А я  ось  і  прийшов!
—    Драстуйте!
—    Драстуй, Васько! Сам прийшов?
—    Сам!
—    І не побоявся?
—    А чого мені боятися?
—    А вовки ж у кукурудзі єсть! Хіба ти не чув?
—    А я вовків не боюсь! Я читав у книжці, що вовки бояться людини і тоді тільки можуть напасти, як голодні. А голодні вони тільки взимку! А тепер літо!.." (Остап Вишня)

Остап Вишня. Чудесні пташки. Оповідання для дітей. Збірка Мисливські усмішки. Малюнки Віктора Боковні."Петрик жив із своїми батьками на околиці великого міста. Петриків батько працював ковалем на машинобудівному заводі, а жили вони всі — Петрик, тато, мама і сестричка Леся — в чотириповерховому кам'яному домі. Петрику вже йшов восьмий рік, і він ходив у перший клас, а сестричці Лесі минуло тільки п'ять років. Перед будинком, де жили Петрик і Леся, ріс великий каштан. Щовесни каштан розцвітав ніжно-рожевими квітами, і тоді він був схожий на ялинку, яку Петрик і Леся бачили на Новий рік..." (Остап Вишня)

Остап Вишня. Солов'яча яєчня. Оповідання зі збірки Мисливські усмішки. Малюнки Віктора Боковні."Славко і Людочка жили поруч: отут була Славкової мами хата, а як трохи далі пройти — жила Людочка з своєю мамою. А за хатою Славкової мами був великий сад. В тому садку росли яблуні, груші, сливи, малина, смородина і навіть абрикоси. Завідував тим садком старенький дідусь-садівник, який дуже любив і Славка і Людочку і дозволяв їм гуляти в саду. Вони були діти слухняні і не псували ні дерев, ні кущів, ні квітів. От настала весна. Зацвіли вишні, сливи, яблуні. Побігли Славко і Людочка до саду. Ой, як же хороше в садку навесні! Усе цвіте, пташки співають, бджілки гудуть, мед носять, сонечко припікає. Славко  і  Людочка  побігли  в  малинник. Прибігають до одного куща, а звідти якась сіренька пташка тільки — пурх! — і полетіла..." (Остап Вишня)

Остап Вишня. Лебідь. Оповідання зі збірки Мисливські усмішки. Малюнки Віктора Боковні."Розчудеснi мiсця на рiчцi, на Пiвнiчнiм Дiнцi…
Вам нiколи там не доводилося бувати?
Коли не доводилося, - обов'язково побувайте.
Ви з Харкова робочим поїздом доїдете до Змiєва.
Змiїв - мальовничий городок, тепер районний центр Харкiвської областi, - вiн розлiгся якраз на Пiвнiчному Дiнцi.
У Змiєвi ви вiзьмете човна й попливете за течiєю Пiвнiчним Дiнцем…
А пливти вам треба в червнi…" (Остап Вишня)

Остап Вишня. Фазани. Оповідання зі збірки Мисливські усмішки. Малюнки Віктора Боковні"—  Дідусю, а коли ти мене на полювання візьмеш? Я теж хочу зайчика встрелити!
Отак завжди маленький Павлик прохав свого дідуся-мисливця, як тільки той брався за рушницю. Дідусь гладив Павлика по голівці:
—  Візьму, візьму, Павлику, ти ще маленький, підростеш — тоді й візьму...
 Дідусь дуже любив свого маленького онука і завжди йому розповідав про зайців і вовків, про лисичок та про всіх звірів,  яких він полював..." (Остап Вишня)

Авторські дражнилки на хлопчачі імена, Іван Андрусяк, Абетка-прозивалка, дівчачий варіант

 

"Це справді абетка, тільки не для тих малявок, які вчаться читати, а для тих, які вже вчаться у школі й пізнають "ази дружнього спілкування", себто, приколюються. Дівчачий варіянт означає, що в ній жарти і прозивалки на хлопчачі імена, сиріч користуватися ними мають дівчатка, щоб дружньо дошкуляти хлопчикам..." 

(Іван Андрусяк) 

Народні дитячі дражнилки

Дивіться добірку народних дитячих дражнилок: "Грицько-тицько", "Іван-болван", "Іван-барабан", "А Іван-шлобайдан", "Василь-крутосил", "Коля колючий", "Катерина і Андрій", "Іванюха-требуха", "Савка-булавка", "Чорногузик-скрекотун", "Антон козу веде", "Антін-веретін", "Василь-кабасиль", "Василь печерники косив", "Вітя, Вітя, Вітікар", "Вітя, Вікторець", "Ганка-дранка кучерява", "Гандзя-Гандзя кучерява", "Їхав пан через лан", "Гриць миші злякався", "В Домки, Домки", "Донька ряба", "Кирило загнав батька у барило", "Коля-Колюнчик", "Маріка-каліка", "Люба-друба-карапуз", "А Маруська з’їла бузька", "А Марія-кукурія", "Мотря, Мотря", "Ходить Марко по ярмарку", "Микита-волокита", "Ой Микито, Микито", "Микола робив кола", "А Микола — спина гола", "Міхал на коцюбі їхав", "Настя-хвастя", "Бігла курка ряба", "Назарка, Назар", "Ничипор, Ничипор", "Полька, Полька, Полька, чіт", "Павлюк ізліз на дрюк", "Петро-репетро", "Савка-булавка ", "Сірка-мірка", "А Степан-Степанок ", "Тетяно, Тетяно!", "Федір, Федір", "Хима, Хима-Химуза", "Юрко-бурко", "Ой ліз швець по драбині", "В понеділок орав", "П’яниця-буяниця", "Стрига-мокотиря", "Рева плаче та кричить", "Безгуб Свиню скуб", "Славний хлопчик", "Під коморою сиділи", "Будзанівські клинці", "Мазаний, мазаний", "Стан — як у баби", "Видно на вид", "Христя-мистя", "Явдоха чорнява", "А Петро-репетро", "А Кіндрат свиням брат", "А в нашого Нестірка", "А в нашого Омелька", "Грицько пикатий", "Грицю, Грицю, Грицю — сала", "Василю, Василю", "Митя, Митя, Митрофан", "Антоне, Антоне", "Ой Іванку, Іванку", "Павле, Павле", "Ой Михалку", "Ой Наталко, Наталко", "Ой Семаню, Семаню", "Семен — книш", "Стаху, кури на даху", "Рево, рево, де твій дом?", "Прийшов рудий до рудої".

мультфільми для дітей, Мульсеріал Баранчик ШонПрикольний та веселий мультсеріал "Баранчик Шон (Shaun the Sheep)"  захоплює своєю безпосередністю як малюків, так і дорослих. Це розповідь про життя кудлатих звіряток, ватажком яких є баранчик на ім'я Шон. Їх веселі пригоди створено на студії Aardman Animations (Великобританія), режисери мультсеріалу - Марк Бертон та Річард Старзек. Дивимось усією родиною, коли надворі спека або дощ, і піднімаємо свій настрій...

Степан Олійник. Вірші для дітейВірші Степана Олійника для дітей: "Наші мами", "Чудо в черевичку", "Ледар-брехунець", "Вовина хвороба", "Про Іринку", "У бабусинім буфеті", "Два кроки".

Євген Дудар, Слон і мухи, гумореска "Вчені мухи зібралися на симпозіум. Тема симпозіуму: «До питання про походження приказки «Не робіть з Мухи Слона». Муха-доповідач з усією категоричністю заявила: "Приказка «Не робіть з Мухи Слона» в корені своєму не відповідає правді! Виходить, що первинним був Слон, а Муха вторинною. Коли все навпаки. І приказка, відповідно, має звучати «Не робіть із Слона Муху»...(Євген Дудар)

Євген Дудар, Лісова казка для дорослих"Одного сонячного ранку в лісовому господарстві отримали чергову колоду. Колода була незвичайна. На корі висічено якісь знаки. Збоку на шнурочку теліпалася сургучева печатка. Начальник лісгоспу Ведмідь радісно заревів..." (Євген Дудар)

Євген Дудар, Червона Шапочка"В одному селі жила Червона Шапочка. Дівчина гарненька, ставненька. Нижню; половину її вроди облягали вичовгані джинси. Верхню — розписаний незрозумілими гаслами балахон. На голові хвацько сиділа червона шапочка. Подарунок від бабусі на день шістнадцятиріччя. За те її і називали Червоною Шапочкою..." (Євген Дудар)

Євген Дудар, Еліксир молодості, гумореска"Приходжу до своїх ровесників. Сімдесятилітніх хлопців і дівчат. А вони заздрісно: "Щось ти, Ільку, все молодієш. Он Варвара з тобою до школи ходила, а поглянь на неї. Зігнулася в дві погибелі. Ти ж — ніби огірочок свіженький". "Еліксир молодості, — кажу. — У мене є онук. Чотири роки. Як ртуть. Всі на роботу йдуть. Мене з ним вдома залишають"... (Євген Дудар)

"Жили собі чоловік та жінка. І була в них дочка Люля. І красива, і на слово дотепна, а щастя не мала. Заміж ніхто не бере, та й годі. Батько з матір’ю у розпачі. Для Люлі усе купляють. В усе наймодніше її зодягають. А парубки вернуть носа од неї. Якось проходив селом мандрівний чоловік. Завітав до батьків Люлі. Поділилися вони із ним своїм горем. А він і каже..." (Євген Дудар)

Остап Вишня. Як варити і їсти суп із дикої качки. Оповідання зі збірки Мисливські усмішки."Був такий славнозвісний орнітолог Мензбір, який на під-ставі багатолітніх спостережень і наукових досліджень остаточно визначив, що дикі качки, крім базару, водяться ще на лугових озерцях та по очеретах і тихих-тихих плесах по річках колисково-смарагдової нашої Батьківщини. ... Словом, ви поїхали на лугові озера, на очерети й на тихі-тихі плеса..." (Остап Вишня)

Остап Вишня. Вальдшнеп. Оповідання зі збірки Мисливські усмішки""Що, може, на вальдшнепів поїдемо? — запитав я свого вірного товариша по охоті.— Воно хоч і пізнувато, висипки вже далі на північ посипали,— та, проте, може, ще ж якийсь забарився й у нас. Та й Ральфа треба перевірити, чи не забув він за зиму, як стойку робити! Поїдьмо, провітримося трохи." "Ні, не поїду! Весняної охоти я не визнаю! Та й тобі не раджу! Я — ворог весняної охоти!" "Чому? Навесні в лісі краса яка!" "От тому, що краса, я й ворог!" І замислився-замислився мій вірний товариш..." (Остап Вишня)

Остап Вишня. Вовк. Оповідання зі збірки Мисливські усмішки."Мисливцеві, що йому вперше в житті доводиться їхати чи йти полювати вовка, раз і назавжди слід обов’язково запам’ятати стару нашу народну приповідку: «Не бійсь вовка,— сідай у хаті». Вовк — хижак, і хижак лютий, кровожадливий,— проте боятися його нема чого. Кіндрат Калістратович Моргниоко, давній і досвідчений убийвовк,— так він усім розповідав і всіх учив, що вовк — звір надто полохливий і боязкий..." (Остап Вишня)

Остап Вишня. Ведмідь. Оповідання зі збірки Мисливські усмішки."Ведмідь у нас на Вкраїні, крім як у зоологічних парках, ніде не водиться, через те не так уже й страшно по наших лісах вальдшнепа, чи зайця, чи лисицю полювати. Були б ведмеді,— довелося б багатьом мисливцям рушниці попродати, бо наші охотники люди тихі, сумирні й поетично ніжні, а ведмідь — звір великий і реве: може перелякати..." (Остап Вишня)

Остап Вишня. Бекас. Оповідання зі збірки Мисливські усмішки.

"Бекас для охотника, насамперед, — собака! Я ж ніколи не думаю, що ви таке твердження зрозумієте безпосередньо! Ясна річ, що бекас — не собака, а птиця, але кожен мисливець знає, що полювати бекаса без собаки, це все одно, що справляти весілля без музики. Отже, коли хочете говорити про бекаса, треба перш за все говорити про собаку, бо без лягавого собаки ви бекаса не те, що не їстимете, а навіть не бачитимете. Значить, давайте про ... бекаса..." (Остап Вишня)

Всього:
161
На початок
Попередня
Поточна сторінка: 4
1   2   3   4   5   6   7   8   9  
Наступна
В кінець

Споріднені мітки:     Школа    Всеволод Нестайко    Василь Шаройко    Грицько Бойко    Остап Вишня   
Топ-теми