Хто скаже, скільки поколінь школярів передавало одне одному - пошепки на уроках і із реготом на перервах — смішні історії? Про «Вовків та овець» - учителів та учнів, про «Репортажі із зашморгом на шиї» — біля шкільної дошки, про «Ведмежий суд» батьків. І, як ви самі зараз переконаєтесь, за всіма «буграми» і кордонами також є з чого посміятися.
* * *
Учитель викликає учнів до дошки. Двійко ледарів перелякалися й сховалися під партою. Учитель це помітив і говорить:
— Гей, ви, вилізайте! Сховатися вирішили?
— Та ні, ми тут ручку впустили, то й піднімаємо її.
— А чому вдвох?
— Та страшенно важка...
(Польща)
* * *
На екскурсії в зоопарку:
— Діти, хто скаже, чому в лева така велика голова?
Мовчання. Врешті Джошуа знайшовся:
— А щоб він не виліз із клітки!
(Конго)
* * *
У зоопарку відвідувач питає:
— Цікаво, хто там плаває: гіпопотам чи його самиця?
Школярик на це йому відповідає:
— Це цікавить тільки іншого гіпопотама!
(Кенія)
* * *
— Тату, поганяй слоників.
— Мері, вже запізно, слоники хочуть спати.
— Т-а-а-т-у...
Батько зітхає й бере трубку:
— Черговий частини? Говорить полковник Джонсон. Підняти за тривогою першу роту й тричі навколо частини у протигазах.
Дівчинка біжить до вікна.
— Слоники, любі слоники!
(США)
* * *
Учитель ботаніки на екскурсії у садовому розпліднику:
— Дивіться, який нестандартний саджанець. Він не дасть гарних бананів.
— Звичайно, що не дасть, пане вчителю. Адже це саджанець апельсинового дерева.
(Марокко)
* * *
На уроці математики учитель написав на дошці: «4:4».
— Хто скаже, що буде?
Джан випередив усіх:
— Нічия, пане вчителю!
(Індія)
* * *
— Покажи, будь ласка, де розташована Франція.
Учень безпорадно веде указкою по карті в районі Китаю.
— Ти що, не знаєш, де Франція?
— Та знаю — десь у Парижі...
(Філіппіни)
* * *
Трійко хлопчаків зайшли до крамниці.
— Містере Чак! — звернувся один до хазяїна. — Дайте мені на десять центів он тих льодяників з горішньої полиці.
Хазяїн бере драбину, лізе нагору і відсипає в кульок цукерки. Затим злазить, відносить драбину в куток, віддає хлопчикові цукерки й запитує решту:
— А ви чого бажаєте, хлопці?
Другий хлопчик також ступає наперед і ввічливо говорить:
— Я теж хочу тих самих льодяників на десять центів.
Хазяїн, чортихаючись, знову пішов по драбину, поліз нагору і набрав кульок цукерок. Цього разу він, стоячи на драбині, поцікавився у третього, наймолодшого з хлопчиків:
— А тобі не треба льодяників на десять центів?
— Ні, сер,— відповів малюк.
Хазяїн спустився, знову поставив драбину на місце, віддав цукерки, отримав гроші й запитав:
— Так чого ж ти хочеш, малий?
— Тих самих льодяників, сер,— почув у відповідь,— але тільки на п’ять центів.
(Нова Зеландія)
* * *
— Яніс, що в тебе з обличчям?
— Був на рибалці, комар вкусив.
— Один комар — і так сильно?
— Так, але він перед смертю покликав усю свою банду…
(Греція)
* * *
— Янісе, кажуть, що тебе Нікос з молодшого класу побив?
— Та ні. Просто він так гарненько мене штовхнув, що мені захотілося впасти.
(Греція)
* * *
Син питає в батька:
— Тату, звідки-діти беруться?
— Ну, - відповідає батько,— кого в капусті знаходять, кого в магазині купують, а тебе — лелека приніс.
Наступного дня мати, прибираючи, знайшла щоденник сина. Останній запис: «Учора розмовляв з батьком на сексуальну тему: дуб дубом».
(Болгарія)
* * *
Мама питає у хлопчика:
— Хочеш подивитися сестричку, яку тобі приніс лелека?
— Сестричку - ні, а ось лелеку взимку — із задоволенням.
* * *
— Джоне, я чув, як ти назвав Генрієту дурепою. Зараз же скажи, що жалкуєш.
— Добре, сер. Генрієто, я дуже жалкую, що ти дурепа!
(Австралія)
* * *
Джек зібрався на перше в своєму житті полювання. Біля лісу він зустрів дорослого мисливця. Той уважно подивився на спорядження Джека і сказав:
— У тебе прекрасна рушниця.
— Ще б пак! З нею воював мій прапрадід у війну між Північчю та Півднем.
— Не може бути! Ствол виглядає зовсім новим.
— А це тато поміняв його нещодавно.
— Та й замок з курком сучасні.
— Ну, це зрозуміло. Старий зовсім заіржавів, і дядько встановив інший.
— А приклад?
— Той, що був, мав тріщину, нам довелося приладнати цей.
— А до чого тут прапрадід?
— Як це до чого? Адже з цією рушницею він бився в армії Півночі!
(США)
* * *
Чингіз у першому класі. Учитель попросив його порахувати — скільки ніг у верблюда.
Наступного дня Чингіз каже:
— Учителю, дайте мені ще один день!
І так — до кінця тижня.
Врешті-решт учитель не витримав:
— Ти що, не можеш порахувати?
— Не можу, вчителю. Скільки не рахую, а більше чотирьох не виходить.
(Монголія)
* * *
— Джефрі, яка з книжок тобі найбільше подобається?
— Батькова, чекова.
(Конго)
* * *
Учитель питає:
— Джефрі, як ти думаєш, де зараз перебуває Господь Бог?
— Мабуть, усе ще в нашій ванній.
— Це ж чому? — здивувався учитель.
— А вранці, коли я вмивався, тато сказав: — «Господи! Скільки ж ти там сидітимеш?!»
(Конго)
* * *
— Ти знову зібрався до школи без підручників? — стривожилась мама.
Чингіз здивувався:
— Ти ж чула, що сказав учора батько: «Верблюжий вантаж не під силу людині!»
(Монголія)
* * *
— Джефрі, а ти хотів би потрапити в рай?
— Так, пане вчителю, але я не зможу.
— Чому?
— Мама наказала, щоб після уроків я одразу йшов додому.
(Конго)
* * *
— Ти чого бурчиш, Янісе?
— Та ось щастить людині. Нічого не вчив, а одержав «добре» за контрольну.
— Янісе, так це ж твій зошит!
— Та мій... А все одно заздрісно.
(Греція)
* * *
«Для пам’яті не записуй на хмарах».
Кім пригадав цю народну мудрість і сів писати шпаргалки.
(Корея)
* * *
— Самуель, розбери речення: «Тато пішов на збори».
— Тато — підмет, пішов — присудок, на збори — мама говорить, що це прийменник - привід.
(Уганда)
* * *
На уроці праці в київській школі:
— Що таке коловорот?
— Це щось під хвірткою.
(Україна)
* * *
Хлопчика привели до лікаря.
— Я зовсім сліпий. Онде бачите ту ліану за вікном?
— Звичайно,— відповів лікар.
— А я зовсім не бачу!
(Індонезія)
* * *
Дві прогульниці сидять у кіно.
— Знаєш, уп’яте дивлюся цей фільм і дивуюсь. Щоразу актори грають усе гірше й гірше.
(Ліван)
* * *
Батько:
— Синку, треба гарно вчитися. Знання — це твоє багатство, його ніхто у тебе не відбере.
— Все може статися, тату. А от якщо немає знань, то й відбирати нічого.
(Непал)
* * *
Сердитий батько:
— У тебе в щоденнику «відмінно», «відмінно», а потім - «незадовільно»!!! Що це таке?
— Сонечко, ще сонечко, а потім — сонячний удар!
(Естонія)
* * *
— Шен, хіба так читають? Ти перегортаєш одразу кілька сторінок!
— Мамо! Це книжка про шпигунів. Я хочу, щоб їх швидше впіймали!
(Китай)
* * *
— Синку, перевір снасті й пирогу. У неділю поїдемо на рибалку.
— Отакої! Я думав, що гірше за все нам, учням. А в бідної риби навіть вихідних не буває!
(Папуа)
* * *
На уроці домоведення вчителька пояснює, як виводити плями з одягу.
— Особливо важко, — говорить вона, — вивести пляму від жирної осетрини.
— А що таке осетрина? — цікавиться учениця.
— Це, люба моя, смачна й рідкісна риба.
— Якщо пощастить її з’їсти, я поставлю пляму напам’ять!
(колишній СРСР)
* * *
— Де ти набрав стільки мандаринів?
— У кооперативному саду!
— А сторож бачив?
— Не знаю. Але якийсь старий з рушницею цілу годину за мною гнався.
(Абхазія)
* * *
Підприємливий син пропонує батькові:
— Зробиш за мене уроки — отримаєш від мене американську сигарету.
(Естонія)
* * *
— Послухай, все мені набридло! — гнівається мати на сина. — Я кликала тебе вже дванадцять разів. І що тільки з тебе виросте!
— Офіціант, мамо.
(Латвія)
* * *
Два юних привиди повільно прогулюються старовинним замком. Раптом десь у коридорі зарипіли петлі на дверях. Привид- дівчатко перелякано зойкнуло.
— Не бійся! — заспокоїв її привид-хлопчик. — Невже ти ще віриш у дурні історії про живих?
(Кріт)
* * *
Тато покликав синів до себе:
— Хлопці, викличте лікаря, я захворів. Пальцем не можу поворухнути...
Старший син одразу ж пошепки молодшому:
— Саме час зізнатися, що ми розбили вікно!
* * *
— Марку, кого ти більше любиш — сестричку чи братика?
— Сестричку.
— Чому? Вона ж, дурненька, усі твої книжки порвала!!!
— От і добре. Я їй двічі свого щоденника підсовував — так і шматочків не лишалось!
* * *
— Максимку, я піду в магазин, а ти підмети в хаті.
— Не можу, я дуже зайнятий.
— Чим це ти так зайнятий?
— Та треба твір написати на тему: «Як я допомагаю своїм батькам».
* * *
— Назарчику! Що ти загубив у зошиті Оленки?
— А я, Маріє Петрівно, перевіряю — чи правильно вона в мене списала.
* * *
— Миколко, брюки— це однина чи множина?
— Якщо внизу — множина, а у поясі — однина.
* * *
Микита приходить додому й каже:
— Уявляєш, мамо, я за тиждень схуднув на десять кілограмів!
— Який жах! — стривожилась мати. — Що з тобою?
— Та нічого. Просто тоді я важився з портфелем.
* * *
— Марку, чому у тебе в диктанті стільки пропусків?
— Для рекламних пауз, Маріє Петрівно!
* * *
— Данилку, ти в який клас ходиш?
— У третій «А».
— Що, другий рік?
— Ні, минулого року я був у третьому «Б».
За матеріалами: «Анекдоти з-під парти». Бібліотечка журналу «Однокласник» №3 (55), 1995 рік. Ілюстрації Л. Рилькової.
Більше гумору на "Малій Сторінці":
"Мала Сторінка" пропонує до читання та підняття настрою різноманітні віршовані жарти від Євгена Дударя, Грицька Бойка, Василя Шаройка, Юрія Федьковича, Миколи Сингаївського, Анатолія Костецького, Євгена Летюка, Віктора Насипаного, Андрія Линника, Сергія Воскрекасенка, Павла Глазового, Степана Олійника, Анатолія Качана, Павла Гальченка. А ще - гумористичне оповідання Ярослава Стельмаха "Нахаба". Дивіться також - гуморески та усмішки з народного українського та іноземного гумору.